День вишиванки — це не просто день, коли одягають національний одяг. Це вияв поваги до предків, любові до Батьківщини та зв’язку між поколіннями. Вишиванка для українців — більше, ніж елемент гардеробу — це символ, який несе у собі пам’ять, захист, красу, силу, віру.
"Апостроф" розповідає, коли в 2025 році відзначають день вишиванки, а також про історію і традиції свята.
Свято відзначають щороку у третій четвер травня, тож у 2025 році День вишиванки припадає на 15 травня.
Ця дата була обрана не випадково — вона не прив’язана до жодної політичної чи релігійної події. Ідея свята полягає в простому, але важливому заклику — одягнути вишиванку у звичайний будній день, щоб продемонструвати єдність, патріотизм і любов до української культури.
Історія Дня вишиванки
Історія цього свята почалася у 2006 році в Чернівцях, коли студентка місцевого університету Леся Воронюк запропонувала своїм друзям прийти на пари у вишиванках. Ініціативу підтримали не лише однокурсники, а й викладачі. Спочатку це було локальне дійство в межах одного навчального закладу, але дуже швидко ідея поширилася по всій країні. Завдяки соціальним мережам, ентузіазму волонтерів і щирому бажанню зберегти національні традиції, День вишиванки перетворився на міжнародне свято, яке відзначають українці в усьому світі — від Канади до Австралії.
Вишиванка — це не просто сорочка з візерунками. Це код нації, вишитий на полотні. У кожному орнаменті закладено глибокий зміст: червоний колір символізує любов і силу, чорний — землю і пам’ять, білий — чистоту, синій — небо і воду, зелений — молодість і надію. У різних регіонах України вишиванки мають свої особливості: на Поділлі переважають геометричні візерунки, на Полтавщині — витончена біла вишивка, на Гуцульщині — яскраві барвисті композиції. У давнину вишиванку вважали оберегом, її одягали на найважливіші події життя — від народження до весілля, від першого кроку до останнього шляху.
Як відзначають День вишиванки в Україні
У День вишиванки українці одягають вишиті сорочки на роботу, навчання, прогулянку, фотографуються з рідними й друзями. У мирні часи це свято супроводжувалося ярмарками, концертами, фестивалями, майстер-класами. Сьогодні, в умовах війни, масові заходи часто обмежені. Але навіть у тилу, навіть за кордоном, люди знаходять спосіб відзначити цей день — одягнути вишиванку, зробити фото, передати її на фронт, подарувати дитині чи волонтеру. Це спосіб сказати: "Ми є, ми тримаємось, ми пам’ятаємо, хто ми".
… і за її межами
День вишиванки вже давно перестав бути лише українським святом. Він став міжнародним — українці по всьому світу щороку долучаються до його відзначення. Посольства, українські громади, діаспора — усі показують свою солідарність і любов до культури. У деяких країнах іноземці також вдягають вишиванки — як знак підтримки та поваги до України.
Сьогодні український народ знову змушений виборювати своє право бути собою, тож вишиванка стала символом не лише краси й традиції, а й незламності. Вона захищає тіло і душу, у вишиванці боронять рідну землю військові на фронті, у вишиванку мами одягають новонароджених українців. Вишиванка говорить з нами мовою ниток і символів: ми — українці, ми сильні, ми нескорені, і ніхто не здатен нас зламати. Тож одягніть у цей травневий день вишиванку, щоб згадати наших предків, піднести молитву за воїнів і обійняти рідних, що поряд.
Раніше "Апостроф" розповідав про найбільші християнські свята, які відзначають навесні.
