У Міжнародному комітеті Червоного Хреста (МКЧХ) пояснили нездатність вплинути на умови утримання українських полонених в РФ відсутністю “регулярного повноцінного доступу до всіх військовополонених та цивільних”. При чому такого доступу немає з обох ворогуючих боків. Про це йдеться у статті “Апострофа” Закони, написані для джентельменів: чому міжнародне гуманітарне право не рятує наших полонених.
Так, у МКЧХ нагадали, що діяльність організації регламентована нормами міжнародного гуманітарного права, а саме Женевськими конвенціями. “Згідно з ними, опікуватися життям і здоров’ям військовополонених має сторона, яка утримує їх у полоні. МКЧХ здійснює лише контролюючі візити, для того, щоб переконатися, що умови перебування військовополонених або цивільних утриманих під вартою загалом є не гіршими за загальні умови перебування під вартою у цій країні. Також МЧКХ звертає увагу на те, чи не застосовуються щодо утриманих під вартою тортури”, – зауважили в пресслужбі комітету в Україні у відповідь на запит медіа.
За результатами візитів представники проводять розмову з керівництвом закладу, де тримають військовополонених, і вказують на порушення, в тому числі щодо неналежного харчування чи ненадання медичної допомоги. “У разі, якщо керівництво визнає свою неспроможність покращити умови харчування, МКЧХ може запропонувати свою допомогу у вирішенні цієї проблеми. Зокрема, передати продуктові та гігієнічні набори. Але для цього необхідно, аби такі візити були регулярними. Ні в Україні, ні в Росії ми, на жаль, не маємо регулярного повноцінного доступу до всіх військовополонених та цивільних, затриманих у зв'язку з конфліктом”, – зауважили в МКЧХ.
У Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими заперечили критику щодо допуску представників МКЧХ до російських полонених.
“Україна забезпечує регулярний і повноцінний доступ міжнародних структур, зокрема МКЧХ, до місць утримання російських військовополонених, російських загарбників й окупантів, які були захоплені або здались у полон українським силам безпеки й оборони”, – прокоментував “Апострофу” заступник голови Координаційного штабу Андрій Юсов.
Він також підкреслив, що Україна не тільки в повній мірі виконує вимоги міжнародного гуманітарного права та Женевських конвенцій щодо захисту прав військовополонених, а й “часто робить ініціативи, заходи, що виходять за межі Женевських конвенцій у контексті публічності, реалізації допуску міжнародної спільноти, громадськості до російських військовополонених та їхніх умов утримання”.
Як відомо, наприкінці травня у Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України спростували інформацію Міжнародного Комітету Червоного Хреста в Україні щодо масштабів зникнення безвісти громадян. Зокрема, Андрій Юсов назвав “абсолютно некоректною або, навмисно, маніпулятивною подачею інформації”, що станом на квітень 2025 року МКЧХ отримав 400 000 звернень від сімей, які шукають своїх зниклих безвісти близьких. За його словами, ці цифри кратно нижчі.
Раніше ми писали, що МКЧХ має дані стосовно третини отриманих заявок щодо зниклих безвісти українців – вони мають статус полонених чи загиблих. Стосовно решти – або російське національне інформбюро не надало інформації, або відповіло, що не володіє нею.
Також речник МКЧХ в Україні Олександр Власенко розповів “Апострофу”, як Міжнародний комітет Червоного Хреста реагує на розстріли наших військовополонених росіянами.
