Командир 8-ї батареї 3-го реактивного артилерійського дивізіону 27-ї окремої реактивної артилерійської бригади Андрій Шейко розповів про свої відчуття під час обстрілу бойовиків в зоні проведення АТО на Донбасі.
Про це він повідомив в інтерв'ю "Апострофу",
"Дванадцять ночі. Лежимо в машині – я і Юра Пацкан, мій СОБ (старший офіцер батареї, - "Апостроф"), який безпосередньо відповідає за стрілянину, робить розрахунки. А я здійснюю загальне керівництво. Лежимо ми з ним, значить. І я дивлюся – а попереду, метрів 800, падають на землю такі мерехтливі "сніжинки"...", - говорить Шейко.
"І, знаєте, і до цього я говорив солдатам, щоб копали окопи. Але ми постійно переїжджали. І ось скажеш бійцеві: "Копай укриття", він викопав невелику ямку з метр завглибшки... Так було і тут", - сказав офіцер.
"Виявляється, у стані страху, коли ти вперше потрапляєш під обстріл, ти не встигаєш нічого. Я навіть не встиг сказати Юрі, який тут же сидів, що треба бігти ховатися. За секунду опинився в окопі – і тільки потім у мене включився мозок і прийшла думка, що треба ще когось покликати... Тоді ти розумієш, на які чудеса здатне підсвідомість. І що воно може примусити тебе робити такі речі...", - додав військовослужбовець.
Він підкреслив, що після цього випадку його підлеглі зрозуміли всю важливість риття окопів.
Також Шейко розповів і про перестрілки з бойовиками в районі Дебальцеве в 2015 році.
"Тільки ми робимо залп – нас миттєво засікають і моментально туди вже прилітає. Це вже почалася така гра на швидкість. "Рибалка" почалася. Ми "рибалимо" за них, вони за нас. Тут вже обстрілу вистачало. Дня не минало, щоб до тебе нічого не прилітало, щоб тебе міномети не "гасили", - розповів офіцер.
Крім цього, він розповів і про результати роботи його підрозділу:
"Ми дуже багато техніки їм попалили, як бойовий, так і інженерної. Дуже багато підтверджених цілей було. Хлопці, які на Гострій Могилі оборонялися, потім приїжджали до нас, дякували, тому що в потрібний момент, коли їх дуже вже сильно кошмарили, від нас пара снарядів прилітала – і як корова язиком злизала".
"Насправді люди вже настільки відчували свої машини, що машина вже реально стріляла туди, куди наведеш. І потрапляла саме туди, куди цілилися. Тому що якщо є практика – а у нас вона вже була, то вже не треба сотню набоїв класти. Достатньо чотирьох, але випущених туди, куди треба".
"До "Мінська-2" ми працювали дуже багато. Тоді каталося чимало "кочують мінометів", які нам життя не давали. Але, слава Богу, у мене не було вже ні убитих, ні поранених. Сепаратисти так нікого з нас і не дістали".
Шейко вказав і на зміни в бойових діях після підписання "друге" Мінських угод.
"Прилітало. У 2015-му чимало прилітало. Але сєпари тоді вже теж змінилися. Після "Мінська-2" нас відвели не на 25, а на 70 км від Дебальцеве. Ми потрапили туди, звідки починали – під Довгеньке, на кордон Донецької та Харківської областей. І після цього ми вже жодного разу не стріляли. Спочатку там стояла одна наша батарея. А в травні 2015-го до нас приєдналися ще дві батареї. Своїх людей з першої хвилі я ще в квітні відпустив на дембель. Зате отримав четверту хвилю – і вже з ними проводили підготовку. Потім прийшла п'ята, шоста хвиля... І ми й надалі вдосконалювали злагодженість підрозділів – по лінії відводу, не перетинаючи її", - підсумував артилерист.
Детальніше читайте в матеріалі "Апостроф": "Бачу тільки один шлях звільнення Донбасу - командир батареї найстрашнішої зброї в АТО".
