Ректор НМУ імені Богомольця Катерина Амосова продовжує критикувати контент якості тестів, що входять до "Кроку".
"50% їхнього буклету – це відкрита база примітивних тестів з 15% помилок. І студенти її просто зазубрюють", - стверджує вона.
При цьому, її критика не стосується самої системи незалежного оцінювання. Ректор виступає за вдосконалення тестів, перегляд їх контенту та ускладнення. "Я за те, щоб тести нарешті почали виконувати свою функцію – всебічне незалежне оцінювання знань випускників медичних ВИШів", - наголошує Амосова.
Відповідно до результатів складання інтернами тестів українського “Крок” і американського “STEP” за однією і тією ж програмою були отримані шокуючи результати: складання американських тестів 0-4%, українських – 83-99%. За твердженням Амосової, у тому вигляді, який існує зараз, іспит "Крок" дуже погано вимірює те, що має вимірювати.
Серед головних причин такої ситуації ректор НМУ називає примітивність іспитів, наявність в них численних помилок та великий відсоток тестів з відкритої бази, яку “зазубрюють” перед іспитом. "Половину тестів для щорічного іспиту Центр тестування відбирає з оприлюднених для заучування на пам'ять буклетів попередніх років, в яких далеко не всі тести були "вдалими", бо автори вчилися, а частина написаного вже встигла застаріти", - зауважує вона.
За словами Амосової, відкрита база випускного іспиту "Крок – 2" для лікарів загальної практики має 2400 тестів. Їх заучування гарантує 83% оцінки "склав", яка останні два роки встановлена в 60,5% вірних відповідей (раніше було 50,5%). "Заучування часто відбувається за наступним принципом: якщо у тесті йдеться про доярку, то вірна відповідь (одна з 5-ти варіантів) – "бруцельоз", - підсумовує ректор.
Середній відсоток вірних відповідей на тести, які охоплюють всі людські хвороби, так званий "національний показник", в 2016 році склав 85%, а в 2011 – 92%. Відсоток тих, хто склав ліцензійний іспит з першого разу, за останні 9 років коливався від 97,8% до 99,7%, у 2016 році – 98%, говорить вона.
Амосова переконана, що нинішній пріоритет для української медичної освіти – це зазубрювання якоїсь уривчастої, примітивної, і не завжди важливої інформації, в т.ч. помилкових та застарілих тверджень.
