До винайдення радарів під час Другої світової війни військові літаки супротивника виявляли шляхом прослуховування за допомогою "звукових локаторів".
Про це йдеться у матеріалі CNN.
Читайте також: Біля Везувія знайшли загублену віллу знаменитого римського імператора: фото
Дослідники зазначають, що звукові радари для виявлення ворожих літаків колись більше нагадували музичні інструменти.
Ці радіолокатори отримали назву "бойові труби". Їх використовували під час Першої світової у Франції і Британії для того, аби виявляти німецькі дирижаблі. Механічні пристрої нагадували великі роги, підключені до стетоскопа.
"Це був розвиток артилерійської звукової дистанції", — каже історик війни Філ Джадкінс.
З чого складався пристрій
Конфігурація пристрою містила три вертикальних труби, а також додаткову – збоку. Центральна труба і бічна використовувались для визначення пеленга літака, а решта – для оцінки його висоти. Оператори слухали через стетоскоп і нахиляли "роги", доки не отримували найгучніший звук.
"Це дасть вам напрямок, а з невеликою тригонометрією — висоту літака", — сказав Джадкінс.
Звукові локатори використовувалися поблизу лінії фронту разом із зенітними гарматами, але їх радіус дії був обмежений кількома милями.
Щоб отримати кращий радіус дії, британці також експериментували зі статичним типом звукового локатора, виготовленого з бетону у формі тарілки або вигнутої стіни, відомого як "акустичне дзеркало". Такі присторої були вперше випробувані на південному та східному узбережжі Англії під час Першої світової війни.
Раніше ми розповідали про найбільшого в історії динозавра.
- Вас може зацікавити:
В Німеччині археологи натрапили на могилу "зомбі", якій понад 4,2 тисячі років. Фото
Знайдене в болоті тіло розкрило вбивство 2400-річної давнини: таємниця людини з Толлунда, фото
