Вчені, які проводили розкопки на півдні Китаю, виявили муміфіковані людські останки, які утворилися методом димлення ще 12 тисяч років тому. Це революційне відкриття робить китайські "копчені" мумії найстарішими в світі.
Про це йдеться в дослідженні, опублікованому в Proceedings of the National Academy of Sciences.
Як з'ясували вчені, мисливці-збирачі по всьому південному Китаю, південно-східній Азії та за її межами практикували метод муміфікації останків людей шляхом димлення ще 12 тисяч років тому, що є набагато давнішим за більш відомі приклади зі Стародавнього Єгипту та Південної Америки.
"Ми вивчали залишки зі стоянок, датованих від 12 000 до 4 000 років тому, але ця традиція ніколи не зникла повністю. Вона збереглася до сучасності в деяких частинах нагір'я Нової Гвінеї та Австралії. У південному Китаї та Південно-Східній Азії щільно зігнуті або навпочіпки поховання є відмінною рисою мисливців-збирачів, які населяли цей регіон приблизно від 20 до 4 тисяч років тому", — зазначила старший науковий співробітник Австралійського національного університету Сяо-чун Хун.
Зафіксовані стоянки мисливців-збирачів з сидячими та напівсидячими похованнями
Археологи, які довгий час працювали в цьому регіоні, класифікували ці могили як прості «первинні поховання». Це означає, що тіло було поховано цілим і неушкодженим під час однієї церемонії.
Однак згодом вчені помітили, що деякі скелети були розташовані таким чином, що це суперечило анатомічному положенню, в деякі кістки в цих тілах були частково обгорілі. Ознаки горіння та обвуглювання були помітні переважно в тих частинах тіла, де м'язова маса була меншою, а м'які тканини - тоншими.
Розгадка древньої таємниці з'явилася після того, як археологи натрапили на скелети, що, ймовірно, були навмисно розміщені та посаджені біля великих каменів. Подібні артефакти вчені вже знаходили у високогір'ї Нової Гвінеї, а Індонезії в приватних домоволодіннях досі можна знайти сучасні копчені мумії.
Приклади копчених мумій, що зберігаються в приватних домогосподарствах Папуа, Індонезія
Вчені дослідили кістки з 54 поховань на 11 місцях, використовуючи два незалежні лабораторні методи, які називаються рентгенівською дифракцією та інфрачервоною спектроскопією з перетворенням Фур'є. Ці методи можуть виявляти мікроскопічні зміни в структурі кісткового матеріалу, спричинені високими температурами.
Результати підтвердили, що останки піддавалися впливу низької температури. Іншими словами, майже всі вони були обкурені.
Зразки, виявлені на півдні Китаю, у В'єтнамі та Індонезії, є найдавнішими відомими прикладами муміфікації. Вони набагато давніші за добре відомі практики культури Чінчорро на півночі Чилі (близько 7000 років тому) і навіть Стародавнього Єгипту (близько 4500 років тому).
Примітно, що ця поховальна практика була поширена по всій Східній Азії, а ймовірно, також і в Японії. У Південно-Східній Азії вона може існувати понад 20 000 років тому. Етнографічні записи показують, що ця традиція збереглася на півдні Австралії аж до кінця 19-го та початку 20-го століть.
Жінка середнього віку, знайдена у щільно зігнутому положенні на стоянці Ліюпхо на півдні Китаю, збережена шляхом муміфікації копченням
У високогір'ї Нової Гвінеї деякі громади навіть зберегли цю практику до сучасності. Важливо, що групи мисливців-збирачів південного Китаю та Південно-Східної Азії були тісно пов'язані з корінними народами Нової Гвінеї та Австралії, як за деякими фізичними характеристиками, так і за своїм генетичним походженням.
Етнографічні записи свідчать, що як у південній Австралії, так і в Папуа-Новій Гвінеї створення однієї копченої мумії могло тривати до трьох місяців безперервного догляду. Така надзвичайна відданість була можлива лише завдяки глибокій любові та сильній духовній вірі.
Ця традиція відображає істину, стару, як саме людство: вічне прагнення, щоб сім'ї та близькі залишалися пов'язаними разом назавжди – перенесеними крізь віки, в якій би формі ця єдність не тривала.
Як повідомляв "Апостроф", в Іспанії знайшли скелет обличчя представника найдавнішого виду людей, які жили у Західній Європі понад 1,4 мільйона років тому – задовго до того, як Homo sapiens ступили на європейський континент.
