Перемога на президентських виборах у Молдові соціаліста Ігоря Додона, який відзначився неоднозначними висловлюваннями щодо приналежності Криму, серйозно засмутила українських політиків і публіку. Однак після вступу Ігоря Додона на посаду президента більш вірогідними здаються зміни навколо іншого територіального конфлікту – придністровського. У свою чергу, можливе "розморожування" придністровського конфлікту може побічно вплинути і на конфлікт на Донбасі.
Такі припущення небезпідставні в силу деяких обставин. По-перше, під час передвиборної кампанії Ігор Додон агітував за поглиблення зв'язків з Росією і федералізацію Молдови шляхом надання Придністров'ю особливого статусу. По-друге, Росія може бути більш схильна до вирішення придністровського конфлікту зважаючи на те, що утримання невизнаної республіки з кожним днем Москві обходиться все дорожче у зв'язку з внутрішніми економічними проблемами і розривом військово-технічного співробітництва з Україною, яке до 2014 року забезпечувало транзит російських військ через територію нашої держави.
Хоча Молдова є єдиною на пострадянському просторі державою з парламентською формою правління, президент все ж має певні повноваження у зовнішній політиці. Згідно ст. 86 Конституції Республіки Молдови, президент "бере участь у веденні переговорів, укладає міжнародні договори від імені Республіки Молдови та представляє їх парламенту для ратифікації". Таким чином, Конституція Молдови наділяє Ігоря Додона можливістю вести переговори, зокрема, у форматі "5+2" (Придністров'я, Молдова, ОБСЄ, Росія й Україна; США і Євросоюз, - "Апостроф".), і підписувати угоди, що стосуються, зокрема, врегулювання придністровського конфлікту.
Реалізація мирного плану Додона на основі надання особливого статусу Придністров'ю може спровокувати суспільний розкол всередині Молдови. Новообраний президент може розраховувати на підтримку таких ініціатив з боку проросійської частини суспільства, однак врегулювання конфлікту на умовах Росії створює ризик громадського гніву з боку проєвропейських груп. У найгіршому випадку Ігор Додон може навіть повторити долю Віктора Януковича, якщо буде нехтувати думкою своїх опонентів і слідувати російській логіці врегулювання конфлікту.
Можлива зміна подій навколо придністровського конфлікту за таким сценарієм може негативно позначитися і на Україні. Зокрема, реінтеграція Придністров'я до Молдови на умовах особливого статусу продемонструє тактичну перемогу кремлівської стратегії на пострадянському просторі, що передбачає вихід з конфлікту на основі збереження структурного осередку напруженості всередині окремих країн. Це буде означати посилення тиску Росії і Заходу на Україну з метою повернення неконтрольованих районів Донбасу на умовах, невигідних для Києва.
Від прогресу навколо Придністров'я багато в чому буде залежати майбутнє врегулювання ситуації на Донбасі. У зв'язку з можливим поворотом у придністровському питанні Україні необхідно активніше підключатися до врегулювання конфлікту як посередника у форматі "5+2". У рамках переговорів Київ повинен просувати власне бачення вирішення придністровського конфлікту, спираючись на загальний підхід до врегулювання проблеми Придністров'я і Донбасу. Отже, переговорна позиція України повинна спиратися на принципи поваги громадської думки та реінтеграції непідконтрольної території на доконфліктних умовах.
