Колишній посол США в Україні (2006-2009 роки), тимчасовий повірений США у справах України (2019), а зараз заслужений науковий співробітник Євразійського центру Атлантичної ради Вільям Тейлор каже, що жодного разу не чув, аби члени адміністрації Байдена чи Трампа казали про те, що Україна може відновити кордони 1991 року. Однак нещодавня заява президента США спонукає до обережного оптимізму.
Тейлор переконаний, що США має підтримати європейські плани щодо спрямування заморожених активів Росії на військову допомогу Україні у якості позики. Він також виступив за посилення санкцій та пришвидшення поставок зброї, включаючи системи більшої дальності та батареї Patriot, щоб скористатися вразливістю Москви та зміцнити позиції Києва у критичний момент.
Про це він розповів в інтерв’ю Ії Меурмішвілі, головній редакторці Independence Avenue Media.
– Що ви думаєте про допис президента Трампа? Що економіка Росії перебуває у «великій біді», а Україна може «перемогти»? Вперше — принаймні, наскільки я пам’ятаю — адміністрація США згадала слово «перемогти» в цьому контексті.
– Це дуже цікаво. Я повністю згоден. Я не чув нічого подібного від жодної адміністрації. Ні попередня, ні чинна не говорили про перемогу та про повернення всієї території — про повернення до кордонів 1991 року. Мабуть, зустріч з президентом Володимиром Зеленським була хороша, тому що, очевидно, президент Трамп вийшов з тієї зустрічі та невдовзі опублікував цей пост, у якому, як ви згадали, було кілька речей.
Перше, це очікування, можливість того, що українці можуть перемогти та повернути територію, а також, як ви щойно згадали, коментарі про слабкість Росії — слабку економіку, військову слабкість, що Росія не дуже добре справляється на полі бою, і вона не дуже добре справлялася на полі бою з самого початку. Тож, мабуть, розмова між президентом Трампом і президентом Зеленським була цікавою.
Можливо, вона була підкріплена певними брифінгами, які президент Трамп отримав або під час підготовки до цих зустрічей, або після. Але він, здається, був цілком упевнений, що російська економіка в поганому стані.
Українці зробили в це свій внесок. Вони завдавали ударів по нафтопереробних заводах та вивели з ладу п'яту частину [російських] нафтопереробних потужностей. На заправках утворилися черги, доходи від експорту падають. Все це свідчить про те, що українці справляються досить добре, [а] росіяни мають труднощі. Росіян явно роздратував цей допис. Дмитро Медведєв, як завжди, подав голос — трохи жалюгідно — але це показує, що росіяни це почули і були незадоволені. І це добре.
– Як ви думаєте, це триватиме в такому ж дусі? Що, на вашу думку, буде далі? Чи можемо ми повернутися до ситуації, коли, наприклад, Трамп називав Зеленського диктатором?
– Ви маєте рацію, ніхто не знає. Ніхто не може сказати напевно. Однак, я думаю, що ми можемо розгледіти поступову тенденцію до зростання підтримки України і навіть президента Зеленського, а також поступове роздратування — низка роздратованих заяв або розчарування чи гніву з боку Трампа щодо Путіна.
І ці дві речі відбуваються вже кілька місяців. Те, що ми бачили останні два дні, було прискоренням цього. Це було різке прискорення цих двох тенденцій. Тобто, зростання підтримки України та зменшення підтримки Росії. Була одна велика зміна, про яку ми вже говорили, і це питання території.
Я не чув, щоб якийсь посадовець США, ні з попередньої, ні з цієї адміністрації, заявляв, що Україна може повернути всю територію, [відновивши] кордони 1991 року. Минулого тижня ми з вами чули кількох військових, які були сповнені рішучості повернути всю цю територію. [
Примітка редактора: Посол Тейлор та Ія Меурмішвілі з Independence Avenue Media разом відвідали конференцію “Ялтинська європейська стратегія” в Києві на початку вересня.] Можливо, більшість у тій залі в Києві не поділяла цієї думки, але, безумовно, були військові та інші, сповнені рішучості не віддавати росіянам жодної частини української землі. Тож це добре.
– У тому ж дописі президент Трамп сказав, що з допомогою НАТО та ЄС — у закупівлі зброї та її відправці Україні, Україна може фактично перемогти. Ви вважаєте, що це хороший варіант?
– Я думаю, що найкращим варіантом був би безпосередній внесок Сполучених Штатів у закупівлю, у постачання цієї зброї Україні. Наступним найкращим варіантом є те, що ми маємо зараз, а саме коли європейці — багаті країни, давайте прояснимо — купують зброю в американських виробників і постачають її українцям.
Це може вирішити проблему. Крім того, є ще одна річ, яку ми з вами почули минулих вихідних і яка, на мою думку, була обнадійливою. Це новий імпульс переважно європейців, але за підтримки американців, використати 300 мільярдів доларів активів російського центрального банку, заморожених у західних банках. ЄС запропонував кілька цікавих ідей, які дозволять обійти юридичні суперечки, юридичні побоювання щодо того, чи можна за міжнародним правом конфіскувати ці 300 мільярдів доларів, що знаходяться в цих банках, і фактично передати їх українцям.
Європейці запропонували ідею кредиту. Вони називають його Репараційним кредитом Україні. Ідея полягає в тому, щоб позичити Україні 300 мільярдів доларів, наприклад, на закупівлю зброї або після закінчення війни, щоб допомогти відбудувати країну. Але ці кошти будуть надані в позику українцям і їх повернуть лише тоді, коли росіяни сплатять репарації. Я думаю, що це розумний хід. І це одразу дає українцям гроші на купівлю зброї.
– І схоже, що ця ідея, яку ви щойно описали, має більше підтримки, ніж деякі попередні.
– Це правда, було багато занепокоєнь. Ця ідея існує вже три з половиною роки, і її обговорюють міжнародні юристи. Навіть якщо [багато] міжнародних юристів кажуть, що це законно, що це можна зробити, що це можна зробити згідно з міжнародним правом — навіть якщо вони мають рацію, справа [опиниться] в суді. Хтось звернеться до суду, якщо європейські країни та Сполучені Штати фактично вилучать ці кошти з банків. Це загрузне в суді. Нове рішення, ця винахідлива ідея позики, яку буде повернуто лише тоді, коли Росія сплатить репарації, як мені сказали, обходить цю юридичну проблему, це правильніше з [погляду] міжнародного права.
– Тиждень тому ви були в Києві, де бували багато разів після повномасштабного вторгнення. Чи бачите ви якусь еволюцію морального духу або те, як Україна стає сильнішою у військовому плані? Які ваші спостереження?
– Два питання. По-перше, як ви сказали, український військово-промисловий потенціал справді розквітнув, справді розширився. Їхнє виробництво — так, безпілотників — є головним і [можливо] найважливішим компонентом цього промислового розширення, але не єдиним. Зброя, яку українці використовують на полі бою сьогодні: від 40 до 50% цієї зброї виробляється в Україні. Це неймовірно. Розширення цього потенціалу вражає!
Так, європейці забезпечують ще 30%, а американці – останні 20%, і частина цих останніх 20% – це [ракети до системи ППО] Patriot та більш складна зброя, яка виробляється лише у Сполучених Штатах. Але тим не менш, це розширення можливостей українців, я думаю, було дуже вражаючим. Друге, що вразило мене у Києві минулими вихідними, – це такий подвійний трек. З одного боку, українці – і, чесно кажучи, європейці, які хочуть утримати американців, які хочуть утримати президента Трампа на своєму боці – хочуть зберегти підтримку Сполучених Штатів у всіх сферах. У військовому плані – щодо зброї, але також у політичному, економічному плані, у вигляді санкцій. Вони хочуть бути впевненими, що американці в цій адміністрації продовжують надавати таку підтримку в усіх цих сферах. Це один трек.
Але є й інший трек, а саме підготовка планів на випадок, коли перший трек не спрацює. Тобто, є побоювання, що американська політика може змінитися, або що американська політика зараз є нормальною, але може не бути такою в майбутньому. Тож цей інший трек, на якому зараз працюють українці та європейці, полягає в тому, що «нам потрібно готуватися захищати себе». [Ідея в тому, що] українці та європейці повинні мати можливість вести цю війну, виробляти зброю, [необхідну] для забезпечення військового лідерства в НАТО або в цій «коаліції охочих», яка може надати військову підтримку Україні, щоб зупинити росіян в Україні. Отже, є два шляхи. Один — спробувати утримати американців на своєму боці. Але другий — про всяк випадок, нарощувати можливості з європейського та українського боку.
– На Генеральній Асамблеї ООН Зеленський поінформував Трампа про ситуацію на полі бою. Він сказав, що близько 1000 російських військовослужбовців зараз оточені українськими силами. Це нагадало мені той випадок, коли Путін говорив Трампу, що росіяни оточили українських військових, і Трамп хоче врятувати всіх оточених. Це дуже цікава зміна динаміки. Можливо, як ви сказали, президент Трамп зараз бачить, що Росія не просувається на полі бою, як Путін, можливо, казав йому...
– Абсолютно правильно. І, на жаль, не лише Путін поширював цей месседж про те, що росіяни рухаються вперед, а українці відступають. Було багато повідомлень у ЗМІ про це. Це не було правдою. Українці трималися.
Правда полягає в тому, що росіяни намагалися наступати ціною неймовірної кількості російських життів, що, очевидно, не хвилює Путіна. Вони зайняли перехрестя тут, маленьке село там і кілометр тут. Але вони не перемагають. Росіяни не перемагають. Вони навіть не просуваються оперативно, а тим більше стратегічно. Отже, така ситуація. І я думаю, що зараз це стає зрозумілішим. Була історія про те, що росіяни просуваються далі. Ну, вони не просуваються. І я думаю, що [ця остання] комбінація обговорень та брифінгів, можливо, розвіяла це.
– Я брала інтерв'ю у багатьох людей про Покровськ, місто, яке два роки тому «мало ось-ось бути захоплене росіянами». Два роки потому Росія не може його захопити. Наостанок, я хотіла би звернутися до вашого величезного дипломатичного досвіду. Якби ви зараз могли радити президенту Трампу, якою була б ваша рекомендація?
– Я б рекомендував йому використовувати перевагу, яку він уже описав. Президент Трамп описав реальну перевагу Заходу, України, Європи, Сполучених Штатів, НАТО перед обличчям слабкості Росії. Я б порадив йому прямо зараз посилити тиск на росіян багатьма способами. Застосовати це в усіх економічних аспектах — санкції, тарифи, посилення стягнення існуючих податків, які зменшують приплив коштів у російську економіку, які вони потім використовують для ведення війни. Позбавте російську економіку та російську військову машину ресурсів, які їм потрібні. Зараз саме час. Росіяни слабкі в цьому плані. Це по-перше.
По-друге, Трамп говорив про те, [що якщо українці отримають необхідну зброю], вони зможуть повернути [територію]. Що ж, добре, пане Президенте. Вони можуть це зробити, [тому] їм потрібна далекобійна зброя. Їм потрібна далекобійна зброя, яку ми маємо. Дайте їм те, що їм потрібно, з погляду перенесення війни на військові цілі в Росії, і дайте їм якомога більше систем Patriot, щоб вони захистили власні міста та своїх військових. [Таким чином], з військового боку, з економічного боку — і потім, звичайно, з політичного боку, це також впливає на економіку — наполегливо тисніть на ці 300 мільярдів доларів [заморожених російських активів]. Зробіть ці гроші доступними.
І тисніть на європейців. У європейців є чудова ідея. Вони готові діяти. Це відчинені двері. Але, пане Президенте, я б рекомендував вам дійсно наполягати на тому, щоб це було зроблено зараз, щоб вони могли купувати у нас зброю. Це добре. Використовуйте ці кошти, щоб посилити те, що ми надсилаємо українцям, і збільшити це. Отже, більше зброї. Більше обсягів. Більший діапазон. Більше можливостей. Використовуючи російські гроші. Я маю на увазі, що це російські гроші, які можна було б використовувати прямо зараз. Такими були б мої рекомендації.
