Як створювалася українська військова розвідка, до чого готувалися ще в 90-х, і чому Росія рано чи пізно мала розпочати війну. Про це в інтерв’ю "Апостроф TV" розповідає один із засновників ГУР Олександр Скіпальський. Він згадує перші роки служби, ділиться думками про роль спецслужб у нинішній війні, оцінює роботу ГУР та СБУ, говорить про п’яту колону в Україні, моральні межі під час операцій і те, що, на його переконання, має зробити кожен громадянин для перемоги.
– Чи часто вас називають батьком-засновником української військової розвідки?
– Уникаю подібних сентиментальних термінів, тому що не хочу перетворюватися на якусь картинку – "я солдат, я генерал". Простіше сказати, що я свою роботу зробив.
– Згадаємо, як це було. Я пам'ятаю 90-ті роки. Тоді Україна була в полоні такого всеохопного пацифізму. А я сам чув від політиків фрази: "Ми ні з ким воювати не збираємось". Армія - це щось таке, знаєте, щоби парад на Хрещатику провести. Як ви тоді зрозуміли, що військова розвідка має бути в країні?
– Це було в результаті моїх ідейних, ідеологічних переконань, в першу чергу. До відданості національним інтересам я прийшов не просто в силу цілої низки життєвих епізодів або навіть і генетичного коду, але не тільки в створенні військової розвідки, така була моя позиція. Вона проявилася і в створенні спілки офіцерів. Наприклад, ідея протистояти колишньому КДБ СССР щодо створення цієї патріотичної організації належали мені.
І на чолі спілки був обраний генерал Мартіросян, вірменин за походженням, депутат Верховної Ради Союзу. Це ліквідувало заготовку з боку КДБ, що націоналісти відроджують своє минуле, кровожерливе і так далі. Тобто важко було звинуватити в продовженні тенденції зростання націоналізму.
– Ви вже тоді передбачали, що росіяни створюватимуть ось цю дезінформаційну кампанію про нацизм в Україні?
– Безумовно, вони робили спробу, і я знав, бо не дивлячись на те, що документи по моєму звільненню були відправлені в Москву, але оскільки я був депутатом Рівненської обласної ради, і плюс підтримка мене з боку Мартіросяна, який передав листа керівнику КДБ Крючкову, де я відкрито написав, що потрібно робити, щоби мати спокій в державі. Все це призупинило. Але старалися мене позбавити ознайомлення з документами. Більше того, я офіційно написав листа Гриньову, був такий спікер парламенту українського, і на його прохання. Я йому кажу: "У нас готуються події такі, як в Прибалтиці, як в Кавказі. Ми вислідкували, що йде розгортання вузлів зв'язку і визначення місць дислокації, окупації на західній території». Він каже: "Це серйозно, напишіть". Написав, вони відправили в Москву. І там знову читали, крім листа мого Крючкову, ще читали мою доповідь в Верховній Раді про загрозу.
– Чекайте, тобто секретну доповідь, яку ви відправляли?
– Я не міг відправити її секретно, я відправив в адресу Гриньова.
– Так вас засвітили, як українського розвідника?
– Мене засвітили як українського патріота. Патріота і розвідника. Ну, це для мене вже було не нове, тому що я відкрито написав Крючкову і вийшов із партії, написав, що служба КДБ повинна бути органом спеціального призначення, не вирішувати національні питання збройним шляхом, не розривати стосунки, не підтримувати позицію президента.
І все це я відкрито написав і навіть Крючков, прочитавши, передав через Мартіросяна: "Передайте полковнику Скіпальському мою подяку за його чесну позицію". Так що я, будучи професіоналом, не був підпільником. Мою позицію знали. І мій рух у столицю почався от з такого маленького запрошення, щоб я це взяв.
– Ви документи принесли?
– Взяв з собою для того, щоб не було подібних перекручень. От перший документ про про моє призначення. Витяг з протоколу засідання комісії Президії Верховної Ради України. Я був третім призначений Верховною Радою в нинішнє СБУ, як керівник військової контррозвідки. Моя базова освіта - це контррозвідка.
Я закінчив контррозвідувальний факультет. По-друге, був прецедент в Радянському Союзі, який мене морально розкріпостив і я на відповідну пропозицію погодився. Генерал Івашутін, який був зампредом КДБ, перейшов у ГРУ. А я погодився перейти і очолити процес створення військової розвідки.
– А ви передбачили війну Росії проти України?
– Не тільки передбачив, я був переконаний, що це станеться рано чи пізно. І весь подальший час починаючи з 92-го року, я з цієї позиції не сходив.
– Наскільки, на вашу думку, ГУР виявився ефективним і здатним протистояти російському вторгненню?
– Мене задовольнила поява таких керівників, як Валерій Кондратюк і в подальшому Кирило Буданов. Це люди віддані повністю національній ідеї Україні. Це люди сміливі і люди, які не маніпулювали, не використовували посаду для того, щоб там транспортувати контрабандні медведчуковські чи порошенківські кошти за кордон. Це люди, які захищали Україну і захищають.
В умовах такої війни, яку ми маємо з Росією, протистояння з державою, яка в декілька разів по чисельності і по потужності сильніша, то я думаю, що останні 10 років військова розвідка України займає перше місце.
– А що ви думаєте, зараз Україна почистилась від політичної дуже впливової п'ятої колони?
– Безумовно, війна вносить свої корективи і безумовно, їхня діяльність більш замаскована. І навіть ті, хто би хотів проводити цю політику, вони остерігаються все-таки. Ну, але загально ті, як в Україні прийнято сказати, ждуни, вони є, їх треба виявляти, їх треба нейтралізовувати.
Наприклад, таку структуру ФСБ, як Московський Патріархат, ми ніяк не поставимо на місце.
– І в контексті війни, що ви очікуєте від українських спецслужб, зважаючи на те, що Росія не спиняє цю війну і спинятись не збирається. Як діяльність, в тому числі Головного управління розвідки, впливає на баланс сил?
– Ми об'єктивно є меншою країною із меншим ресурсом. Тому очевидно, що ми маємо бути на голову ефективнішими за ворога. І це також частина спеціальних операцій, які виводять з ладу, наприклад, російський Чорноморський флот.
Українці вразили всіх операцією «Павутина». Це настільки складна операція, яку проводила Служба безпеки України. Ізраїльтяни утнули щось подібне зараз, коли теж використали дрони можливо і з штучним інтелектом з території Ірану, як вони самі повідомили.
ГУР і СБУ це саме той полігон, який обкатує найновіші технології. Головне завдання зміцнювати і вдосконалювати структури. Я би хотів, щоб Україна більш професійно активізувала саме агентурне проникнення у ворожий табір.
– У китайців теж потужна спецслужба. Як думаєте, вони вивчають операції українського ГУР?
– Китайська розвідка має дуже гарних вчителів, Конфуція, Сун-Зі. Вона використовує їхні трактати. Але успішність діяльності розвідників нових спецслужб полягає не тільки в теоретичних догматах, а в успішності реалізації. От, наприклад, та ж «Павутина». Теорію можна придумати. Але, саме під керівництвом Василя Малюка зробили такий хід. Тобто,це мають бути дуже креативні люди.
– Ви зустрічаєтесь з молоддю? Я до чого запитую. Нам же треба готувати ось таку креативну молодь, яка буде зупиняти російську навалу силою свого інтелекту.
– Безумовно, я спілкуюся і максимально радію від того, що чимось можу підказати, допомогти і в кінці-кінців виказати свою позицію на ту чи іншу операцію, спираючись на мій майже 60-річний досвід перебування в спецслужбах.
– Буде неправильно, якщо ми про ворогів не поговоримо. Не можна примітивізувати ворога, не можна казати, що вони там дурні, нічого не вміють. Там школа, КДБ дуже давня.
– Я би школу зробив навіть з часів Івана Грозного. Тому, безумовно, Росія має досвід величезний, але тут ще відігрують роль певні періоди об'єднавчі. Україна захищається. Ми обороняємо свою землю. І сьогодні захищати потрібно власними силами, спиратися на власні сили. І дуже добре, що ми почали відновлювати оці от засоби ураження.Бо тоді ми їх тільки продавали і руйнували. На жаль, ніхто поки що, не поніс відповідальність. Я нещодавно говорив з генерал-лейтенантом Ігорем Романенком на тему, як же так сталося, що зняли з озброєння зенітно-ракетні комплекси С-200 і просто їх порізали на метал.
– Олександре Олександровичу, а якщо говорити про ворога, я сказав, що не можна його недооцінювати, але і переоцінювати це теж небезпечно, тому що ряд операцій, які проводили російські спецслужби за кордоном, були абсолютно провальні. Пам'ятаєте, як вони намагалися отруїти Скрипалів в Солсбері, наслідили там скрізь, на всіх камерах засвітилися. Петров і Баширов потім давали якесь інтерв'ю. А один з останніх обмінів коли, на жаль, наші партнери пішли на те, що обміняли реальних воєнних злочинців на якихось випадкових людей, яких росіяни просто захопили у себе в Росії. Наприклад, там був Красіков. Це серійний кілер російський, якого Путін особисто відправив в Берлін, щоб він вбив там чеченського польового командира Хангашвілі. І його взяли завдяки двом німецьким підліткам, і засудили. В які больові точки треба бити ворога, щоб йому було дуже боляче? Що ви скажете?
– В кожній спецслужбі, як і у агентурному апараті, так і у професійних спеціалістів, є моральні критерії, критерії загальнолюдські. Якщо ми захищаємо свою батьківщину, це обов'язок наш перед нашою державою, перед нашою нацією, перед нашим народом. Це критерій, який стимулює і вимагає підвищити рівень.
В Росії сьогодні панує або чиновник, або кар'єра, або гроші. І от ці фактори потрібно обов'язково нам враховувати. Підкуповувати чиновників і так далі.
Ви подивіться, Ізраїль не соромиться сказати, що 60% населення Ірану ненавидять Хаменеі і тому його легко підкупити і провести спецоперацію. В Росії теж сьогодні багато хто розуміє, що вони зробили величезну помилку, напавши на Україну.
– Ви професійний розвідник. Що ви скажете, всі методи на війні мають бути використані спецслужбами?
– На грані фола. Це не означає, що ти повинен пройти операцію так, щоб цинічно не порушити міжнародне право .
– А ви ще згадуєте про міжнародне право? Воно існує?
– Якщо ми це відкинемо, не буде у нас стримуючих механізмів. Ми повинні виховувати своїх спеціалістів максимально поважати наявність міжнародного права. Подивіться відмінність поведінки до полонених у нас і в росіян.
Генетично, з часів Івана Грозного Росія розвивалася і стала такою могутньою за рахунок тільки загарбання, поневолення і експлуатації чужих земель.
Мені сподобався вислів генерала, національного героя Чечні Дудаєва, який сказав, що українці йому нагадують бджолину родину, коли в час загрози вони налітають, як бджоли саможертвою і вбивають свого ворога.
– Як думаєте, Путін понесе покарання за те, що він зробив?
– Понесе. Є воля Божа, є закономірність розвитку людства, коли за кожну невинно вбиту дитину, вони понесуть покарання.
– Мене хвилює те, що з дискурсу в Україні зникає поступово слово "перемога". Мені здається, його треба повертати. Що ми маємо всі разом зробити для збереження української державності і перемоги?
– Кожний громадянин України, не дивлячись на свій вік, повинен внести свою краплину в загальні зусилля до перемоги. Непроста ситуація в Україні. В силу причин ми втратили територію. Але візьміть Фінляндію. Маннергейм не виграв війну, не розгромив Радянський Союз. Але зберіг Фінляндію. Фінляндія сьогодні країна НАТО, там найкращий рівень життя серед північних народів, з Норвегією, Швецією. І вона буде довго чекати, коли Китай захопить свої території на сході Росії.Точно так же і фіни повернуть свої історичні землі. І ми повернемо свої.
– Чи означає це те, що Росія розвалиться врешті-решт?
– Росія врешті-решт розвалиться, вона не зцементується. А там процеси внутрішні ідуть закономірно.
– А що потрібно зробити, щоб Україна стала лідером демократичного світу?
– Багато чого залежить і від народу, і від особистості. Давайте будемо вибирати людей чесних, які не мають моральних травм і в більшості тих, хто любить Україну.
