Європейський Союз зобов'язався купити у США енергоресурси на $750 мільярдів до закінчення президентського терміну Дональда Трампа. Багато хто вважає таку мету нереалістичною, хоча б тому, що європейцям тоді доведеться відмовитися від інших постачальників нафти та газу, та й у американців може просто не вистачити ресурсів на вказану суму. Проте ким із енергопостачальників ЄС і міг би пожертвувати, то це Росією. "Апостроф" розбирався, наскільки ця мета є реалістичною та згубною для країни-агресорки.
США та Європейський Союз, схоже, змогли уникнути торгової війни та дійшли згоди щодо тарифів на європейський експорт, розмір яких складе 15%.
ЄС не вдалося домогтися безмитної торгівлі зі Сполученими Штатами, і багато європейських політиків назвали угоду капітуляцією Європи, однак, повторимо, торгової війни вдалося уникнути, і ввізне мито становитиме не 30%, якими погрожував Дональд Трамп, а 15%.
Тарифи – не єдина поступка європейців у цій угоді. ЄС, крім іншого, зобов'язався закупити у США енергоносії на $750 мільярдів до кінця президентського терміну Трампа, тобто до 2029 року.
Багато фахівців вже поставили під сумнів реалістичність цієї частини угоди. Деякі з них вказали на те, що у США просто немає стільки ресурсів, щоб відправити їх на експорт на таку суму, інші зазначили, що, навіть якщо ресурс є, Євросоюзу в такому випадку доведеться відмовитися від усіх інших постачальників енергоносіїв, що малоймовірно, а треті – що в Європі в рамках "зеленого переходу" скорочується споживання викопних видів палива, та й приватні компанії в умовах демократії та свободи ринку складно примусити купувати товар у конкретного продавця.
З Росії без газу (і нафти)
Тим не менш, є в "енергетичному" розділі американо-європейської угоди однозначний плюс: що більше енергоносіїв Євросоюз купуватиме у США, то менше залишиться у нього можливостей для імпорту з Росії.
"Ми замінимо російські газ і нафту значними закупівлями в США зрідженого природного газу, нафти та ядерного палива", - прокоментувала цю частину угоди голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн.
Однак, чи зможе угода поставити хрест на постачанні енергоносіїв із Росії до ЄС?
Нагадаємо, лише у 2024 році країни Європи заплатили за російські нафту та газ близько 22 мільярдів євро, а загальний європейський чек за енергоносії з РФ з початку російського вторгнення в Україну перевищив 200 мільярдів євро.
"Вона (угода), скоріше, надасть підтримку політиці відмови від російських енергоресурсів і стане аргументом у суперечці з тими, хто виступає зокрема проти відмови від російського газу та нафти", – сказав у коментарі "Апострофу" керівник спеціальних проєктів науково-технічного центру "Псіхєя" Геннадій Рябцев.
На його думку, внаслідок цього поставки енергоресурсів до країн ЄС із Росії зведуться до нуля або до близького від нього значення.
Разом з тим, як вважає президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар, поки що зарано про це говорити з упевненістю, оскільки підписана угода – це, скоріше, декларація про наміри.
"Такий вектор (на відмову від російських енергоносіїв) намітився: з боку США в особі адміністрації Трампа – заробити на європейцях, а з боку Європейського Союзу - це варіант того, як виконати декарбонізаційні і водночас санкційні заходи щодо Росії , – сказав експерт у коментарі виданню. – Але чи означатиме це обнулення імпорту енергоносіїв з РФ? У цьому я далеко не впевнений" .
Крім того, слід враховувати можливі протиріччя між урядами та приватним бізнесом, а також між різними країнами всередині ЄС.
"Наприклад, судна, зареєстровані в Греції, є одними з основних серед тих, що перевозять російську нафту в обхід санкцій, а в той же час уряд Греції докладає зусиль, щоб не допустити перевалку (нафти) біля свого узбережжя, – пояснює в розмові з "Апострофом" керівник енергетичних програм Українського інституту майбутнього Андріан Прокіп. – Також не будемо забувати, що є як мінімум дві країни – Угорщина та Словаччина, які офіційно дуже хочуть продовжувати купувати російську нафту, і є ще країни, які не говорять про це вголос".
Не санкції, а ринок
Уявімо, що Європа – завдяки поставкам зі США та/або у якийсь інший спосіб – змогла подолати свою енергетичну залежність від Росії.
Але чи може виникнути ситуація, коли під виглядом американських (або ще якихось) до Євросоюзу надходитимуть добре замасковані російські енергоресурси?
"Така опція передбачалася в рамках непублічних домовленостей Віткоффа (спецпосланник президента США Стів Віткофф) і Дмитрієва (спецпредставник президента РФ Кирило Дмитрієв), і вона значною мірою була прив'язана до можливості відновлення роботи "Північного потоку", що зустріло жорстку реакцію з усіх боків, а в останньому, 18-му санкційному пакеті Європейського Союзу унеможливлені будь-які операції з цим газопроводом", – каже Михайло Гончар.
Він нагадав, що минулого року були спроби "перефарбувати" російський газ в азербайджанський, але з цього нічого не вийшло, а тому навряд чи щось подібне вийде і в майбутньому.
При цьому ключовим залишається питання, як відмова ЄС від російських енергоресурсів вплине на фінансово-економічний стан РФ.
"Якщо російська нафта піде в якийсь регіон, а з того регіону нафта піде в Європу, то це, що називається, "переставлення ліжок". Інша справа, якщо частково російська нафта буде заміщена за рахунок збільшення видобутку на Близькому Сході" , – каже Андріан Прокіп. – Але треба розуміти, що, наприклад, Китай не поспішатиме відмовлятися від російської нафти – по-перше, це (низька) ціна, а, по-друге, це спосіб підтримки відносин, спосіб збереження впливу на Москву".
Але завдати серйозного, навіть руйнівного удару по російській економіці цілком можливо.
"Найболючішим ударом стане зниження цін на енергоресурси, у тому числі на нафту, – каже Геннадій Рябцев. – Ціна $40 за барель, яка триматиметься протягом кількох місяців, фактично уб'є нафтогазові доходи Російської Федерації. Але для цього не санкції потрібні, а надлишок нафтової сировини на ринку, а його можуть забезпечити країни ОПЕК і ті ж самі США".
