Україна прийняла зобов'язання щодо виконання основних положень Третього енергопакету ЄС. Після невдачі із запуском реформи газового ринку, український уряд готовий будь-якою ціною змінити ринок електроенергії. При цьому залишилося лише півтора місяці для запуску реформи, а запропонована модель може призвести до платіжної кризи та погіршення економічного розвитку країни, пояснив "Апострофу" аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень з економічних питань Єгор Киян.
Чому це важливо
Ринок електроенергії в Україні має почати функціонувати з 1 липня 2019 року, проте інформаційно ця тема була відсунута на другий план через значну суспільну увагу до президентських виборів.
Україна та Європейський Союз домовилися про інтеграцію ринків газу та електроенергії. Водночас український уряд повинен привести своє законодавство у відповідність до європейських директив. Теоретично, це повинно "зруйнувати" енергетичні монополії та призвести до більш справедливого ринкового ціноутворення. Крім того, це гарантуватиме Україні "безвізову енергетику".
Україна ще не запустила ефективний газовий ринок. Як результат, ціни на газ залишаються досить високими, що, у свою чергу, призводить до того, що цілі галузі промисловості, особливо хімічна, більше не можуть функціонувати за мінімальними показниками прибутковості.
Таким чином, всі сторони очікують прогресу щодо додатку XXVII до Угоди про асоціацію, яка встановлює правила функціонування енергетичного ринку для впровадження в українське законодавство.
У свою чергу, уряд України прагне запустити реформу електроенергетики протягом цього року, аби частково виконати свої зобов'язання. Наразі електроенергія продається державному підприємству "Енергоринок", який постачає її кінцевому споживачеві. Поставка здійснюється, по-перше, оптовими покупцями, які купують електроенергію за нерегульованими тарифами і продають її за вигідною ціною, переважно для великих підприємств. А, по-друге, обленерго, які продають електроенергію за регульованим тарифом для населення та для малого та середнього бізнесу.
Згідно із запропонованою реформою ціни на електроенергію більше не будуть визначатися Національною енергетичною комісією. Замість цього вони встановлюватимуться компаніями через прямі контракти між постачальниками і споживачами, що створить можливість для вільного вибору. Однак існує ризик, що, як завжди, українське населення платитиме за цю реформу з власних кишень.
Стан ринку електроенергії
Український ринок має свої особливості. Зокрема, на відміну від Європи, де існують десятки енергопостачальників, в Україні є лише два виробники електроенергії: державний "Енергоатом" та приватна компанія ДТЕК. Їхня загальна частка ринку становить 90%. Крім того, нещодавно (25 квітня 2019 року) ДТЕК придбав Одесаобленерго та Київобленерго. Це означає, що ДТЕК контролює 35% ринку постачання електроенергії та зміцнює свою монополію.
Варто зазначити, що виробництво теплової та атомної енергетики має суттєву різницю в тарифах. Електроенергія теплових електростанцій і "зелена енергетика" є дорожчою за ринкові ціни, і тому потребує фінансового "вирівнювання", щоб хтось міг її купити. Наразі це забезпечується за рахунок субсидій зі сторони ядерної енергетики. У свою чергу, всі виплати накопичуються в ДП "Енергоринок", який потім розподіляє гроші між різними типами генеруючих компаній.
В Україні є кілька лобістських груп у сфері електроенергетики. Перша – теплове виробництво та відновлювана енергетика (ДТЕК). ДТЕК дуже зацікавлені у запуску ринку електроенергії. У цьому випадку всі втрати теплової генерації спочатку компенсуються "Енергоатомом" (майже 64 млрд грн на рік), а потім будуть компенсовані населенням через тариф "Укренерго". Створилася ситуація, коли без такої "допомоги" практично неможливо підтримувати теплове виробництво.
"Енергоатом" протистоїть таким інтересам. Такий фінансовий тягар може стати для нього непід’ємним. Крім того, атомні електростанції потребують великих інвестицій для підтримки нормальної роботи.
Навіть більше, через ризик неконтрольованого підвищення тарифів великі виробники також не зацікавлені у запуску реформи – це може погіршити їхні шанси на виживання на ринку.
На даний момент українська зовнішня торгівля електроенергією є односторонньою. Зокрема, ДТЕК експортував субсидовану електроенергію в обсязі 6,2 млрд кВт/год у 2018 році. Це на 19,4% більше, ніж у 2017 році. Водночас, Україна досі не усунула адміністративні бар'єри для імпорту електроенергії з країн ЄС, що б, теоретично, забезпечило приплив дешевшої електроенергії.
У цьому році має розпочатися процес узгодження цін для промисловості та населення. Як наслідок, тарифи на комунальні сфери зростуть. Водночас середньомісячна заробітна плата в 2018 році дорівнювала 318 доларів, а середній рахунок за комунальні послуги в опалювальному сезоні становив 2693 грн (майже 100 доларів).
Уряд витратив 336,6 млн грн на субсидії в зимовий період. У свою чергу, частка платежів за житлово-комунальні послуги становила лише 70%. Так, заборгованість населення склала 69,4 млрд грн. Що стосується електроенергії, то споживчий борг становить 33,6 млрд грн (заборгованість населення - 4,8 млрд грн, решта - борги підприємств).
Враховуючи зазначені факти, підвищення тарифів погіршить ситуацію і призведе до підвищення рівня інфляції.
Незважаючи на можливі загрози неконтрольованого підвищення цін і кризи невиплат, Міністерство енергетики та Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг повідомляють про готовність перейти на нову модель ринку електроенергії, починаючи з 1 липня 2019 року.
Що потрібно зробити
У зв'язку із зазначеними суперечностями одні лобісти (олігархи, які є енергетичними монополістами) агітуватимуть за таку модель запуску ринку, тоді як інші будуть намагатися відтермінувати запуск ринку та змінити запропоновану модель.
За поточного ж сценарію, ринок електроенергії призведе до зростання цін у найближчі місяці. Для населення рівень зростання ціни на електроенергію може скласти від 50% до 250%.
Відповідно до запропонованої моделі це буде означати виплату компенсацій за виробництво теплової енергії з кишень населення через тарифи "Укренерго".
Таким чином, потрібен інший варіант запуску ринку електроенергетики, що має вирішити існуючі проблеми.
Щоб мінімізувати негативні наслідки реформи, особливу увагу необхідно приділити наступному:
1. Тарифна інклюзивність не повинна відбуватися виключно за рахунок кінцевих споживачів, а, навпаки, шляхом регулювання "апетитів" теплового виробництва.
2. Необхідна мінімізація тарифних дисбалансів між атомним та тепловим виробництвами електроенергії.
3. Роль антимонопольних та регулюючих державних органів є важливою в обмеженні можливостей монополізації ринку та неконтрольованого зростання тарифів.
4. Ринок має бути відкритим в обох напрямках (експорт та імпорт) і повинен гарантувати приплив дешевшої іноземної електроенергії для створення чесної конкуренції.
5. Міжнародна спільнота має диференціювати інтереси приватних компаній та реальні цілі реформи ринку електроенергії.
Необхідно прийняти соціально відповідальне рішення і створити справедливий ринок з усіма його конкурентними перевагами. В іншому випадку, тарифні реформи призведуть до негативних наслідків для всього українського суспільства, одночасно зміцнюючи поточну приватну монополію на ринку.
