Завод "Електроважмаш" (ЕВМ) - державне підприємство, що має стратегічне значення для економіки і безпеки України. Устаткування, яке виробляє завод, встановлено у понад 50 країнах світу. Здавалося б, такий унікальний актив держава повинно берегти та розвивати, але ситуація повністю протилежна. Вперше за 75 років "Електроважмаш" не працює, стоїть. Працівники підприємства звільняються, а сам завод загруз в боргах. Кому вигідно перетворити завод на банкрута нам розповів директор "Електроважмашу" ДМИТРО КОСТЮК.
- Дмитре Васильовичу, розкажіть коротко про завод "Електроважмаш". Чим він унікальний і стратегічно важливий?
- Підприємство має два основні напрямки виробництва: енергетику та тягове обладнання для залізниці. 70% продукції заводу складає залізнична сфера: двигуни, електродвигуни, тягові агрегати до тепловозів і електровозів, відповідно. Якщо говорити про енергетику - це поставки генеруючого обладнання: теплогенератори, турбогенератори і гідрогенератори. Тобто, це тепло- і електростанції. І те, що зараз у нас на вістрі - це гідроелектростанції. Практично на всіх гідроелектростанціях в Україні встановлено електрообладнання "Електроважмашу". Тому Україна отримує електроенергію, вироблену на українському обладнанні.
- Це єдиний подібний завод в Україні?
- Для України "Електроважмаш" - унікальне підприємство. Якщо говорити про електротягове виробництво, то на просторах СНД - це один з трьох потужних заводів. На території України - це єдине електромашинобудівне підприємство. Якщо мова йде про енергетику, то на просторах СНД є тільки два таких підприємства. Одне в Україні, одне в Росії.
- Завод працює тільки по Україні, чи є експорт?
- Географія постачання продукції "Електроважмашу" дуже широка – понад 50 країн світу. Завод завжди був достойним гравцем на світовому ринку важкого машинобудування. Сьогодні для нас цікавим напрямком є країни СНД, Індія, Бангладеш, Мексика та Латинська Америка, адже конкурувати з європейськими виробниками стало доволі складно – вони мають підтримку уряду у своїх країнах.
- Яка ситуація з експортом на даний момент? Чи є контракти?
- Ситуація катастрофічна. Два тижні тому основний замовник електротягового обладнання відмовився від продукції заводу – це означає втрату 70% усієї виручки. Абсурдність ситуації в тому, що причиною відмови стала не якість продукції заводу, не заміщення іншим постачальником і т.п., причина – якість роботи впродовж 2020 року. Заводом були зірвані абсолютно усі строки та об’єми замовлень на двигуни, були порушені усі домовленості – ЕВМ став проблемним та ненадійним постачальником. На жаль.
Щодо сфери енергетики – ситуація не просто критична, це пряма загроза енергетичній незалежності країни. "Електроважмаш" є виконавцем контрактів із реконструкції національних гідроелектростанцій. Це 5 великих контрактів на суму близько 2 млрд грн. Замовником виступила компанія "Укргідроенерго", а фінансування здійснює ЄБРР та Європейський інвестиційний банк. Всі ці контракти були укладені мною. На сьогодні всі терміни виконання завод зірвав, ми відстаємо від графіків в середньому на 18 місяців. Окрім міжнародного скандалу, враховуючи європейське фінансування, завод обов’язково отримає штрафи – це близько 200 млн грн, а також має всі шанси потрапити до чорного списку ЄБРР. Ми просто не будемо допущені до участі у тендерах під егідою європейських банків.
- Ситуація дійсно дуже серйозна. В чому причина такого відставання? З чим це пов'язано?
- Причина у відсутності на підприємстві обігових коштів. Вони були бездумно витрачені, вимиті внаслідок хибних управлінських рішень або навмисно.
Тому зараз немає фінансової можливості закупити матеріали, виготовити продукцію. Підприємство зупинено, тому що за борги був відключений газ. Зараз відключать електроенергію. Завод втратив більше 70% унікальних виробничих спеціалістів. Тобто, зараз завод працювати не може ні фінансово, ні технологічно.
- До 2019-го, наскільки я знаю, такої ситуації на заводі не було. У зв'язку з чим все змінилося?
- До 19-го року ми випереджали графіки виробництва. Тобто, ми відвантажували продукцію достроково. Причина падіння проста. В кінці 2019 року відбулась зміна менеджменту. Фонд держмайна став органом управління підприємства і одразу змінив керівний склад. Їхні, на мій погляд, злочинні вказівки, провальні рішення привели до таких тяжких наслідків. Тобто, пан Сенниченко (голова Фонду держмайна, - ред.) просто зробив все, щоб довести державне підприємство до банкрутства. Фактичного. У нього це вийшло блискавично.
Дмитро Костюк
- Я правильно розумію, що Фонд звільнив Вас наприкінці 2019 року?
- Так, мене було звільнено в листопаді 2019. Пропустимо, що наказ про моє звільнення був виданий із порушеннями законодавства, а ось причина звільнення досить фантастична – погані фінансові показники. Справа в тому, що показники, які я мав виконати за умовами свого трудового контракту, обчислюються за результатами року. Однак, Фонд якимось дивом зміг встановити їх наперед.
2019 рік для заводу був дійсно складним.
Це було пов'язано, в першу чергу, з введенням санкцій на електротягову продукцію заводу . Ми більше трьох місяців простоювали і не могли відвантажувати продукцію. Другий критичний чинник - через коливання курсу ми втратили у виручці валютній. Третє, безумовно,політика втрутилася. І, скажімо так, переорієнтування ринку генерації України на зелену енергетику теж дало свій результат. Ми не отримали жодного замовлення протягом чотирьох років з теплової генерації в Україні. Теплова генерація, на мій погляд, знаходиться в жалюгідному стані. Нема ніякої програми, ні модернізації, нічого не відбувається.. Проте третій квартал 2019 ми закінчили з чистим прибутком, який в три рази перевищував плановий показник фінплану, завод почав виходити із кризи. Тому сказати, що ми погано працювали - ну, як мінімум, помилково.
- Вас звільнили якраз в третьому кварталі 2019 року?
- Мене звільнили в кінці листопада 2019 року. Далі нове керівництво не змогло знайти спільну мову з нашим основним кредитором. Це Сбербанк. В результаті чого було списано120 мільйонів з рахунків підприємства в примусовому порядку. Коли я потім бачив у ЗМІ офіційні заяви Фонду, що підприємство було передане їм в управління із пустими банківським рахунками, м’яко кажучи, дивувався: адже як тоді Сбербанк спромігся списати 120 млн із пустих рахунків? Потім пішов ряд управлінських рішень, політично красивих, але провальних. Наприклад, перехід адміністративного персоналу на 5-денний робочий тиждень при падінні обсягів виробництва, святкування корпоративів за рахунок профспілки заводу. Витрачалися сотні тисяч гривень. Одним словом, почали жити на широку ногу. В результаті просто втратили відчуття реальності. Це призвело до того, що оборотні кошти підприємства дійсно швидко вичерпалися.
Мало того, в листопаді 2019 року ми відвантажили продукції на 300 мільйонів гривень, в грудні - близько 200. Таким чином, з першого січня 2020 року на підприємство повинно було надійти близько півмільярда гривень. Де ці гроші - залишається загадкою.
Зараз всі поставки зупинені. І якщо відвантаження в листопаді 2019 року було 300 мільйонів, то відвантаження в лютому цього року склало 9,5 мільйонів. Десь в 30 разів менше. При цьому підприємство зараз перебуває на вимушеному простої. Люди сидять вдома і отримують 2/3 від ставки. Якщо точніше, люди отримали по 4-5 тисяч гривень. Я хотів би, щоб в цьому році голова Фонду держмайна теж жив на зарплату в 5 тисяч гривень. Хоча б один місяць.
- 1 березня працівники "Електроважмашу" перекрили проспект в Харкові. Тобто, люди отримали зарплату тільки після того, як вийшли на мітинг?
- Безумовно. Це вчинок, який викликає повагу. Я не прихильник таких крайніх методів, але важливо розуміти, до якого відчаю треба були довести людей, коли вони навіть ці 5 тисяч гривень, може 6 тисяч, не могли отримати протягом декількох місяців. Це показовий результат роботи Фонду держмайна. Негативний, реальний, а не намальований у казкових презентаціях.
- Наразі Вас поновили на посаді керівника "Електроважмашу"?
- На посаді директора – так, на посаді керівника – ні. Це ще одне креативне рішення Фонду.
Справа в тому, що я дійсно виграв суд, моє звільнення було визнане незаконним. В судовому рішенні чітко прописано: "поновити на умовах контракту". Тобто, на умовах контракту, де зазначено, що я є керівником ДП "Завод "Електроважмаш".
Однак, поки я доводив незаконність свого звільнення в суді, Фонд змінив штатний розпис і ввів абсолютно штучну посаду – Генерального директора, з єдиною метою – в разі мого поновлення всеодно залишити свою людину. Фонд був змушений видати наказ про моє поновлення на посаді директора, проте мені штучно скоротили всі повноваження, спеціально не вносять мене в реєстр, фактично перешкоджають виконувати свої обов’язки та постійно здійснюють адміністративний тиск – будь що, аби я звільнився.
- Отже, є гендиректор. Це людина з нового менеджменту. І Ви - теж керівник. І ні Ви йому не підпорядковуєтеся, ні він Вам?
- Так. У мене є діючий контракт з органом управління, а не з заводом. Укладений він був із Міністерством економіки, а після передачі ЕВМ до ФДМУ, права та повноваження за контрактом відповідно перейшли до Фонду.
- Ситуація, м’яко кажучи - нестандартна. Виходить, на "Електроважмаші" два керівники?
- Де-юре, так. Де-факто, звичайно, у Віктора Бусько є одноосібне право підпису, він знаходиться внесений в реєстр і, варто зауважити, що він не гендиректор, а в.о. гендиректора, який, згідно законодавства, може бути призначений лише на три місяці. Бусько знаходиться на посаді вже 14 місяців. Контракт із ним фактично безстроковий, окрім посилання, що він знаходиться на посаді в.о. до моменту призначення керівника. Я був призначений. Відповідно, він повинен просто піти.
Не можна забувати і про витрати на утримання керівництва заводу.
- Ви зверталися до Фонду держмайна?
- Так, я звернувся до Фонду з офіційним запитом. Щоб вони роз'яснили мої повноваження. Поки відповіді не було.
- Зараз всі контракти підписує нове керівництво?
- Теоретично так. Але нових контрактів не існує дотепер.
- Яка ж Ваша роль на підприємстві?
- Я просто, чесно кажучи, добровільно виконую обов'язки і намагаюся зібрати команду. І утримати людей, спілкуючись із замовниками, які мені ще вірять. Завдяки цьому, ми змогли хоча б на півроку продовжити контракт з постачання електротягового виробництва. Більш того, там було досягнуто принципове рішення щодо авансування. Таким чином, ми безкоштовно користуємося грошима замовника, що є дуже унікальною домовленістю на ринку.
- Яка зарплата у гендиректора?
- Орієнтовно 200 тисяч гривень в місяць. Джерело виплати – власні кошти заводу. За 14 місяців – це приблизно 2,5 мільйони гривень. При наявності легітимного керівника пояснити підстави утримання заводом досить дорогого топ-менеджеру лише через симпатії Фонду до нього – мені складно. Я бачу в цьому прямі збитки підприємству.
- Зарплату платять і Вам, і йому?
- Так. Проте Фонд заблокував відшкодування мені вимушеного прогулу через незаконне звільнення – це невиконання рішення суду, не кажучи вже про порушення моїх конституційних прав.
- Як ви потрапили на керівну посаду? Виграли конкурс?
- Я на "Електроважмаші" з 2012 року. Пройшов шлях від заступника директора, першого заступника директора, потім був в. о. керівника, потім, в червні 2019 року, в результаті відкритого конкурсу з участю незалежних експертів, був офіційно призначений директором. Ми підписали контракт на 5 років.
- Тепер давайте трохи про завод. Який штат?
- Зараз на підприємстві близько трьох тисяч людей.
- Яким він був до зміни менеджменту?
- Близько чотирьох тисяч. За півтора року звільнилося понад 800 осіб.Всі люди практично йшли через те, що: перше - заробітна плата різко зменшилася, адже обсяг виробництва критично впав. У нас договірна форма оплати праці, а отже, напряму залежить від об’єму виробництва. Тобто, реальна зарплата в деяких випадках зменшилась в 2-3 рази. Друге - її люди просто не бачили. Затримка виплат була до трьох місяців.
Безумовно, люди не можуть вижити без грошей. Тому вони змушені були шукати нову роботу. Але найголовніше те, що в основному завод залишили виробничіі працівники. Відповідно, якщо і з'являться зараз гроші і замовлення, якщо все буде добре, то всеодно нікому буде виконати роботу. Повернути цих людей може тільки стабільність, наявність матеріалів, а не пусті обіцянки – це вже пройдено в 2020 році. Буквально, коли будуть матеріали біля верстата, тоді люди повірять, що робота є. До цього моменту народ не повернути. Це 100%.
- На скільки відсотків зараз завантажений роботою завод?
- З початку року - не більше 15%. А зараз - нуль. Завод стоїть. Виходить мінімальна кількість людей, десь 50 чоловік – персонал, який обслуговує обладнання. Для всіх інших запроваджений режим простою. Тобто, люди вдома, але підприємство, згідно закону, зобов'язане виплачувати 2/3 від ставки. Завод стоїть і не тільки не заробляє, але й зазнає збитки. Кожен день.
- Для чого в 2019 році Міністерство економічного розвитку передало "Електроважмаш" Фонду держмайна?
- Це було зроблено в рамках постанови Кабміну. ЕВМ було включено в програму так званої великої приватизації. Не зважаючи на те, що завод є профільним та унікальним державним активом, стратегічно важливим підприємством. Функції з продажу державних підприємств виконує Фонд держмайна, тому підприємство і було передане.
- Приватизація запланована щодо всього підприємства чи його частини?
ЕВМ – це цілісний майновий комплекс, тобто, будівлі, обладнання, нематеріальні активи тощо. В такому вигляді не може бути приватизовано ані частина, ані увесь завод. Спочатку необхідно пройти процедуру корпоратизації – перетворення у акціонерне товариство, випуск акцій, створення корпоративних органів управління.
Дмитро Костюк
- А взагалі, чи потрібна "Електроважмашу" приватизація, на ваш погляд?
- На мій погляд, зараз приватизація Електроважмашу, по-перше, економічно не вигідна в масштабах країни - він нічого не коштує. Навіть дешевше за металобрухт. Тому що на даний момент має боргів більше 1,5 мільярда гривень.
А по-друге, це ризик для енергетичної незалежності України. Адже абсолютно на всіх гідроелектростанціях країни стоїть обладнання, вироблене "Електроважмашем", завод і зараз має виконати відповідні контракти із реконструкції на них. Отже, якщо підприємство опиниться у приватному секторі – це пряма загроза втрати державою контролю над енергетичною сферою. Не можна забувати про реальну стратегічну важливість ЕВМ.
- Тобто, підприємство спеціально довели до банкрутства, щоб вигідно приватизувати?
- Об’єктивно, наявні усі ознаки того, що керівництво Фонду спеціально доводить підприємство до банкрутства, штучно знижує його ринкову вартість та взагалі інвестиційну привабливість. Можна припустити, що це робиться не тільки через брак професіоналізму окремих осіб у Фонді, але, найімовірніше, в інтересах конкретних інвесторів – покупців.
- Кому потенційно вигідно довести підприємство до такого стану?
- Або тому, хто хоче купити підприємство в рази дешевше його реальної вартості, або конкурентам – знищене підприємство звільнить частину ринку для інших виробників. Існують європейські виробники, є китайські виробники, які, зокрема, кожного разу брали участь у тендерах "Укргідроенерго" і програвали нам. Росії це не цікаво. Із заяв Сенниченко, арабські фонди висловлюють зацікавленість в придбанні пакета. Особисто я, як людина, яка більше 10 років в сфері важкого машинобудування, зовсім в цьому не впевнений, проте, можливо, йому краще відомо.
Є аналогічний яскравий приклад - ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат". Його купила російська компанія і просто закрила. І все, вони збільшили свою долю на ринку. Їм не треба займатися виробництвом, розвивати, інвестувати. Навіщо? Дешевше знищити конкурента. Схоже, таку ж ціль переслідують і зараз.
- Що ви можете сказати про призначений Фондом менеджмент? Вони професіонали своєї справи, чи у них просто є зв'язки? Чому призначили саме їх?
- Я не хочу оцінювати їх освіту, особисті та професійні якості.. Але наслідки їхньої діяльності ми бачимо. Тому, що стосується результату їх роботи, я вважаю, що можу експертно оцінити. І немає ніякої розумної причини, що пояснила б падіння чистого прибутку в 12 разів за один рік. Іншими словами, не може підприємство в 12 разів погіршити фінансові показники, якщо ви прийшли з гаслом, що все було дуже погано, а зараз ми стабілізуємо роботу. З 35 мільйонів до 520 мільйонів чистого збитку за 14 місяців. Підприємство за рік втратило 300 мільйонів власних активів! Це треба було дуже постаратися.
Причина одна. Це, безумовно, особисті стосунки між головою Фонду, Денисом Кудіним - заступником голови Фонду, ну і призначеним керівником (Бусько Віктор, - ред.). Також вони постійно транслюють, що мають необмежене заступництво Офісу президента, прикриваються зв’язками з різними посольствами та особисто з прем'єр-міністром, відверто даючи зрозуміти, що їм все дозволено. .
- Чи відкриті кримінальні провадження на цих людей?
- Є три кримінальні провадження, предметом яких є дії конкретно цих топ-менеджерів. Одна з цих кримінальних справ вже знаходиться на розгляді в суді.
- В чому суть кримінальних справ?
- Суть в тому, що керівники у квітні 2020 року навмисно відвантажили продукцію за ціною, нижчою від собівартості. До речі, як заявив фінансовий директор, пан Демидов, всі дії були узгоджені і затверджені керуючим органом в особі пана Сенниченка і пана Кудіна. Тобто, це все відбувалося з відома та згоди керівників Фонду. Це не мої припущення, Демідов це заявив на судовому засіданні під присягою – відео з засідання є у відкритому доступі в інтернеті.
Відносно того ж Сенниченка відкрито мінімум з десяток кримінальних справ. Чому про це він вголос не говорить?
Я припускаю, що Фонд, та, безпосередньо, Сенниченко, коли звітують про свої фантастичні досягнення, надають уряду, президенту не просто некоректну інформацію щодо стану, зокрема, "Електроважмашу", а відверто неправдиву, просто вводять в оману.
До речі, зараз планується взяти кредит ще 750 мільйонів в Укрексімбанку.
Хочуть віддати під заставу весь завод.. Виникає питання, про яку приватизацію, в принципі, може йти мова? Це, по своїй суті, і буде приватизація, тільки без відкритих торгів - "тіньова".
- Який ви бачите вихід з цієї ситуації?
- Вихід з цієї ситуації може бути тільки один. По-перше, однозначно потрібно змінити орган управління. Тобто, Фонд держмайна показав свою абсолютну некомпетентність, абсолютний непрофесіоналізм в управлінні підприємствами. І треба сказати, що це не їхнє завдання. Це не їх функціонал - управляти і розвивати підприємство. Їх функціонал - підприємство продавати. Як вони і зробили зі спиртозаводом. Вони повинні взяти і продати. Керувати підприємством повинно профільне міністерство, Мінекономіки чи Мінстратегпром - . будь-який інший орган, крім Фонду держмайна. Вони показали свою неспроможність.
Друге - однозначно потрібно змінити менеджмент. Команда, яка прийшла, довела свою некомпетентність. Це люди, які не мають найменшого досвіду роботи в машинобудуванні, які ніколи не працювали в державних компаніях, а приватні та державні компанії мають величезну різницю в управлінні.
Третє - це потрібно повернути довіру замовників. Якщо не буде цього зроблено, то ні кредит, ні фінансова допомога, це все... є фраза - "мертвому припарка". Це все - марні спроби. Це просто яма. Підприємство вже летить туди зі швидкістю звуку. За рік спромоглися підписати контракт на 35 мільйонів гривень - це реально тиждень роботи заводу. Кожен день підприємство зазнає збитків півтора мільйона гривень.
Я вважаю, що зараз Кабмін повинен прийняти відповідне рішення. Була нарада з прем’єр-міністром. Він повинен розуміти, що кожен день - мінус півтора мільйона. Відповідно, 30 днів - мінімум 50 мільйонів гривень становитимуть збитки підприємства, а дієвого плану порятунку підприємства наразі не розроблено.
- Чим загрожує зупинка заводу?
- Для регіону - це соціальний вибух. У масштабах країни - країна втрачає технологію. Не більше ніж 10 країн світу мають дану технологію. Тобто, країна зазнає фінансових втрат.
Друге, це енергонезалежність. Повторюю: всі гідроелектростанції України працюють на нашому обладнанні, отже, логічно зберегти державного виробника, який буде забезпечувати незалежність від постачальників з інших країн світу.
Третє - підприємство було містоутримуючим, тобто входило в топ-5 великих платників податків області. Ми забезпечували десятки мільйонів гривень надходжень до бюджету. Зараз цього немає. Якщо 3 тисячі людей вийдуть на вулиці, то вони, зрозуміло, підуть до органів влади. Почнуть вимагати законну заробітну плату і хоч якісь соціальні гарантії. Звичайно, нічого хорошого це не віщує.
- Яка позиція місцевої влади?
- Безумовно, губернатор області була проінформована. Вона активно включилася в процес. Будемо сподіватися, що її голос буде почутий.
- В інтерв'ю новий менеджмент розповідає, що збираються нормалізувати роботу підприємства. Це можливо?
- Немає нічого неможливого. Вони півтора року заявляють, що намагаються нормалізувати роботу вже досягли "шалених" успіхів – реальний результат ми бачимо. А тепер за один місяць хочуть ще щось встигнути.
Друге, вони кажуть, що тепер "фінансово оздоровлюють" завод. Напевно, у правоохоронців повинно виникнути питання, навіщо навмисно доводити підприємство до банкрутства, а потім його фінансово оздоровлювати? Шукати кредити, вигадувати вексельні схема, які зараз вони намагаються впровадити, і т. д. Напевно, є більш адекватні механізми, які дозволяють просто працювати і приймати рішення, які будуть економічно обґрунтовані і приведуть до прибутковості.. Єдиною стратегією повинен бути розвиток підприємства, стабільний розвиток.
А інструменти цього "фінансового оздоровлення"? Все просто: забрати у інших підприємств гроші, перекинути "Електроважмашу". Безпроцентно. Ключовий фактор. Наприклад, компанія ОГХК, якою також управляє Фонд, надала безпроцентну допомогу "Електроважмашу" у 40 мільйонів гривень для погашення боргів із зарплати на початку березня після мітингу. Але чому інше державне підприємство має страждати, зазнавати фінансові втрати?! Замість того, щоб пустити ці гроші в оборот, чи, хоча б, розмістити на депозиті, ОГКХ змушено їх віддати у вкрай ризиковій ситуації. Адже ЕВМ не може гарантувати повернення, ніяк. Банківська гарантія – не можливо, жоден банк не піде на це. Застава майна – не реально, ЕВМ залишається цілісним майновим комплексом. Отже, своїм незрозумілим рішенням Фонд наражає і ОГХК на отримання збитків. Таким чином, Сенниченко зробить усе, аби врятувати себе особисто за рахунок всіх інших державних підприємств, підпорядкованих Фонду.
- Ці гроші доведеться ж повертати? Яким чином?
- Звичайно, строк повернення 40 мільйонів – 31 травня 2021 року. Яким чином це здійснити – у мене немає відповіді. Єдиним джерелом повинен бути отриманий прибуток, прибуток від виконаних контрактів. Але, щоб заробити 40 мільйонів, якщо припустити, що 10% маржа, потрібно виконати замовлення хоча б на 400. Контрактів немає. Грошей немає. Це глухий кут. Я думаю, що новим кредиторам, тому ж ОГХК, можна порадити забути про ці гроші.
- Чи були колись на підприємстві подібні ситуації?
- Ні! Ніколи за останні 15 років на моїй пам'яті жодного разу не було затримок заробітної плати. Ні на один день.
- У ЗМІ пишуть, що НАБУ розслідує щодо Вас ряд кримінальних проваджень.
- Мені невідомо щодо кримінальних проваджень відносно мене. Я не знаю, звідки ця інформація у Сенниченка. Однак, зрозуміло на 100%, що він максимально сприяє ініціюванню кримінальних проваджень проти мене. І це, безперечно, протизаконний тиск на мене, як на легітимного керівника, з боку керуючого органу. Фонд використовує максимум адмінресурсу, тисне на Офіс Генпрокурора, погрожує кримінальними справами, присилає одну за одною комісії на завод з однією метою – знайти хоч щось, за що мене можна усунути з посади, напевно, щоб не заважав реалізувати підприємство за потрібною їм схемою. Мабуть, і в НАБУ в нього є зв’язки, якісь відносини, якщо він з такою впевненістю розказує, що там розслідується. Я не розумію, звідки у нього може бути така інформація, адже таємницю слідства ще ніхто не відміняв.