В Україні з'явиться аналог американської Кремнієвої долини, в якій будуть розроблятися новітні технології, в тому числі, в оборонній сфері. Принаймні, такі плани озвучив президент Володимир Зеленський. High-tech хаб має розміститися в Харкові, де сьогодні працює значна кількість IT-компаній, а вузівське та академічне середовище є одним з кращих в країні. "Апостроф" з'ясовував, наскільки реалістичними є зазначені плани та чи не є близькість Харкова до російського кордону ризиком для вітчизняної "оборонки".
Президент Володимир Зеленський вважає, що Харківський регіон слід перетворити на українську Кремнієву долину. Крім цього, за словами глави держави, Харків повинен стати вітчизняним центром оборонної промисловості та машинобудування.
"Харків часто називають студентською та науковою столицею. Наше завдання - зробити регіон ще й столицею оборонпрому, машинобудування та IT, своєрідною українською Кремнієвою долиною", - написав Володимир Зеленський в своєму офіційному Telegram-каналі.
Повернення до витоків
Насправді, нічого несподіваного в пропозиції президента немає - майже 100 років тому Харків став найбільшим освітнім, науковим та промисловим центром СРСР, в чомусь навіть прообразом Кремнієвої долини, яка пізніше з'явилася в США.
На сьогодні в місті продовжують працювати такі унікальні установи як Національний науковий центр "Харківський фізико-технічний інститут", в якому в 1932 році вперше в СРСР було розщеплено атомне ядро, Фізико-технічний інститут низьких температур імені Вєркіна, Науково-технологічний комплекс "Інститут монокристалів", Радіоастрономічний інститут, на території якого розташований найбільший в світі радіотелескоп та багато інших.
Промисловий потенціал, представлений Харківським заводом транспортного машинобудування імені Малишева, заводом "Електротяжмаш", ПАТ "Хартрон", де розробляються і виробляються системи управління для ракетно-космічної техніки, ВАТ "Турбоатом", яке входить в число провідних турбобудівних компаній світу, Харківським тракторним заводом (ХТЗ) і низкою інших підприємств.
У "лихі 90-і" багато підприємств Харкова закрилося або перепрофілювалося на виробництво товарів широкого попиту. Припинення співпраці з Росією в оборонній промисловості, внаслідок анексії Криму та війни на Донбасі посилило проблеми промислових підприємств.
Тому така увага до Харкова і його науково-промислового потенціалу не може не радувати. Але наскільки є реалістичним проект, озвучений президентом?
За словами глави Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимира Фесенка, база для такого проекту є. "Щось подібне можна, звичайно, зробити і в Києві або ще в якомусь місті, але Харків в цьому плані більш привабливий. Тут дуже сильні IT-фірми, хороша освітня база, академічна структура, яка може цьому посприяти. Крім того, є низка бізнес-структур, які працюють, в тому числі на аутсорсинг, і, якщо вони отримають певні пільги, організаційне сприяння, то зможуть бути залучені. Тут важливий правовий та економічний режим діяльності цих фірм", - сказав експерт в коментарі "Апострофу".
Разом з тим, за його словами, поки мова, мабуть, йде про загальну ідею: "Дуже важливо, щоб ідею конкретизували, і щоб вона перейшла в статус конкретного проекту. І тільки тоді можна буде оцінювати реалістичність цієї ідеї".
Силікон замість кремнію
До речі, харківська влада вже відреагувала на президентський меседж - міська рада 7 вересня ухвалила розпорядження про початок роботи над проектом "розвиненої інформаційно-технічної та технологічної місцевості "Українська кремнієва долина".
Але чи буде реалізований настільки амбіційний проект, або нас чекає черговий пшик? Економіст, фінансовий аналітик Олексій Кущ нагадав "Апострофу", що ще в 2010 році тодішній український прем'єр Микола Азаров заявляв, що під Києвом буде створено технологічний центр на зразок російського "Сколково". До речі, від себе зауважимо, що проект "Сколково" став повним провалом для російської влади.
Кремнієва долина
За словами Куща, ефект "долин" виникає там, де вдається забезпечити дифузію інновацій, коли інновації перетікають з науки в освіту, з освіти в реальний сектор економіки, між різними секторами економіки.
Він нагадав, що в американській Кремнієвій долині за наявності потужного наукового потенціалу не було промислової точки опори для його реалізації: "Таким чином, інновації були спрямовані не на задоволення запитів існуючих підприємств, а на створення нових ідей, які могли б застосовуватися по всьому світу" .
В Україні така модель навряд чи може реалізуватися, вважає фахівець: "Всі наші наукові інститути заточені на конкретні виробництва, під які вони, власне, створювалися".
Він також зазначив, що інновації часто плутають з раціоналізаторськими ідеями, пов'язаними з чинним промисловим потенціалом. "Тому в Україні, якщо ми говоримо про збереження науки, потрібно припинити всі розмови про Кремнієву долину, а замість цього створювати дуже приземлені міжсекторальні кластери економічного розвитку. А в центрі міжсекторального кластера має перебувати держава як регулювальник на перехресті кількох доріг, де одна дорога - це наука, інша - освіта, третя - об'єднання різних секторів економіки, в тому числі, сфера послуг, сільське господарство, видобуток корисних копалин, фінанси тощо", - розповів Олексій Кущ.
За його словами, результатом цього повинна стати синхронізація процесів, і тоді виші будуть випускати фахівців, які потрібні економіці, вчені розроблятимуть ідеї, що дозволяють підвищити продуктивність праці, а промисловість буде виробляти конкурентоспроможну продукцію. "У цьому випадку, це - реалістична ідея, в цьому випадку проект може запрацювати", - резюмував експерт.
Оборонна відмова
Окремо варто згадати оборонну складову, про яку говорив президент.
Будівництво різних об'єктів оборонки в Харкові спочатку було пов'язано з розвитком сильної військової компоненти, оскільки СРСР завжди відрізнявся агресивною зовнішньою політикою. Крім підприємств, які працювали на "оборонку", в місті практично всі установи технічного профілю так чи інакше виконували завдання спеціального призначення. У цьому переконався і автор цих рядків, коли проходив виробничу практику після дев'ятого класу на харківському заводі "Комунар", де вироблялися телевізори "Берізка". Школярі отримали електронні перепустки, але вони не спрацювали на одному з верхніх поверхів. Охоронець, котрий вийшов, ввічливо, але наполегливо попросив хлопців покинути поверх і більше сюди не повертатися.
Завод ім. В.О.Малишева
Оборонний потенціал, нехай і в зменшеному масштабі, залишається в Харкові і сьогодні. Але чи потрібно нарощувати цей потенціал, в тому числі, за рахунок перенесення сюди інших оборонних підприємств?
За словами головного редактора видання "Апостроф", експерта з військових питань і питань безпеки Дениса Поповича, в місті сьогодні є, зокрема, два великих підприємства танкової промисловості - Конструкторське бюро імені Морозова і завод імені Малишева. "Щодо цих підприємств є низка питань, пов'язаних з їх важким становищем. Там є збитки навіть у порівнянні з минулим і позаминулим роком, там були факти невиконання оборонних контрактів. Тому, мені здається, для початку необхідно піднімати вже існуючі підприємства", - зазначив він.
Також, за словами експерта, необхідно чітко розуміти, яке саме озброєння потрібно армії, і які підприємства можуть його виробляти.
"А створення оборонного центру просто як оборонного центру, це - ставити воза попереду коня. Ми створюємо щось, куди буде включено щось, але головне питання: для чого? Які він буде виконувати функції?", - сказав Попович.
Росія близько
Ще один нюанс полягає в тому, що Харків знаходиться доволі близько від кордону з Росією (лише 40 кілометрів). Відповідно, в разі військової агресії з боку РФ ключові оборонні потужності України можуть досить швидко опиняться в руках противника.
Втім, як заявив Володимир Фесенко, в разі прямого російського вторгнення принципової різниці, де знаходитиметься кластер "оборонки", немає.
Денис Попович згоден, що, якщо мова йде про потенційне широкомасштабне вторгнення збройних сил РФ, під ударом опиняться не тільки Харків, але і Київ, і, наприклад, Маріуполь, в якому також є великі промислові підприємства, в тому числі Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча і "Азовсталь". "Якщо вони опиняться в руках противника, ми не зможемо робити ні танки, ні БМП, ні багато такого, що вимагає роботи зі сталлю", - пояснив він.
Однак тут важливо те, що, якщо влада збирається сконцентрувати в Харкові всю або майже всю оборонну промисловість країни, така концентрація стратегічного виробництва в одному місці є значним ризиком. Денис Попович нагадав, що в СРСР якраз відбувалося розосередження оборонних підприємств: "Всі вони, так чи інакше, між собою перетиналися. І в Україні вони розкидані в різних місцях - все це спадщина Радянського Союзу. А ми все хочемо зібрати в одному місці. Відверто кажучи, я в цьому особливого сенсу не бачу".
Утім, не виключено, що мова йде, перш за все, про науково-технічні розробки, і ніхто не збирається переводити в Харків всі оборонні заводи.
У цьому випадку певна логіка все ж, ймовірно, є. До речі, адже і Кремнієва долина в США також починалася з центру військових розробок при авіабазі Саннівейл.