Україна просить кредиторів відстрочити виплати за зовнішнім боргом і, схоже, власники наших облігацій готові піти нам назустріч. Реструктуризацію боргів слід було обговорювати ще на початку війни, але й те добре, що до цієї ідеї дійшли хоча б зараз. "Апостроф" розбирався, у чому полягають пропозиції українського уряду, наскільки вони правильні, і які перспективи переговорів із кредиторами.
Два роки перепочинку
Уряд України ухвалив рішення звернутися до кредиторів з пропозицією про реструктуризацію боргових зобов’язань країни. Це необхідно для того, щоб зменшити навантаження на державний бюджет в умовах, коли доходи різко впали, і підтримувати економічну стабільність вдається значною мірою за рахунок міжнародної допомоги.
Згідно з урядовими постановами, Міністерству фінансів доручено звернутися до власників українських єврооблігацій з пропозицією перенести термін їх погашення на два роки. Якщо вони погодяться, то протягом цього часу на нараховані за облігаціями відсотки також будуть нараховуватися відсотки. Відтак кредитори отримають гроші пізніше, але в дещо більшій кількості, ніж мали би отримати при вчасному погашенні.
Переговори планується провести найближчим часом і завершити до 15 серпня.
Питання про те, чи може Україна в умовах масштабної війни дозволити собі розраховуватися за боргами так, наче нічого не трапилося, виникло з самого початку російського вторгнення. І кредитори - переважно країни, які сьогодні надають Україні фінансову допомогу - неодноразово подавали сигнали про те, що готові обговорювати відтермінування виплат. Адже ситуація, коли іноземні уряди надають гроші для підтримки нашого бюджету, а ці гроші одразу йдуть на погашення боргу, є трохи дивною.
Проте до останнього часу уряд це питання не піднімав і в квітні здійснив черговий платіж за єврооблігаціями. І лише тепер вирішив підняти доволі очевидне питання про необхідність відтермінувати виконання зобов’язань у зв’язку з надзвичайними обставинами, в які потрапила Україна.
За словами міністра фінансів Сергія Марченка, в разі досягнення згоди з кредиторами, Україна отримає можливість не виплачувати у вересні 1,4 мільярди доларів за єврооблігаціями. А за два роки загальна економія бюджету складе 2,5 мільярди доларів (приблизно 92 мільярди гривень за нинішнім курсом) . Проте у випадку, якщо домовитися з кредиторами не вдасться, уряд має намір обслуговувати цінні папери згідно з умовами їх розміщення. Тобто оголошувати дефолт Україна в будь-якому разі найближчим часом не збирається.
Реакція кредиторів на пропозиції українського уряду не забарилася. Буквально через декілька годин після їх оприлюднення з’явилися спільні заяви країн "великої сімки" і Паризького клубу (організації, яка об’єднує найбільші у світі країни-кредитори) про те, що вони не лише згодні на запропоновані умови, але й закликають інших власників українських цінних паперів увійти в положення країни, яка зазнала агресії, і також погодитися на реструктуризацію.
На думку директора Інституту соціально-економічної трансформації Іллі Несходовського, така оперативність з боку основних кредиторів свідчить про те, що відповідні переговори вже відбулися, і озвучені пропозиції є фактично фіксацією вже досягнутих домовленостей.
"Такі організації, як G7 і Паризький клуб кредиторів не ухвалюють рішень за один день, - сказав Несходовський у коментарі "Апострофу". - Тож зрозуміло, що їхні заяви були підготовані ще до того, як уряд України оприлюднив свої пропозиції. Більшість країн, що входять до цих організацій, є нашими союзниками (у Паризькому клубі кредиторів присутня росія, проте вона не має права вето на рішення інших його членів, - "Апостроф"). Вони чудово розуміють, що в той час, коли Україна отримує масштабну фінансову допомогу для підтримання бюджету, вимагати від неї своєчасного обслуговування боргів безглуздо".
Тож можна сподіватися, що з державами-кредиторами ми вже практично домовилися. А на майбутніх переговорах уряду доведеться мати справу переважно з приватними власниками українських єврооблігацій. Втім, на думку Іллі Несходовського, великих проблем з ними виникнути не повинно.
"При згоді основних урядів-кредиторів приватні інвестиційні фонди навряд чи мають можливість відмовитися, - говорить експерт. - Умови для всіх власників облігацій повинні бути однакові. Адже якщо хтось один отримає кращі умови, це викличе законне питання з боку інших: чому ми не можемо отримати такі самі? Тому, якщо хтось з кредиторів раптом вирішить зайняти непримиренну позицію, він точно не отримає кращих умов за інших, а можливо навіть гірші".
Відтак, заручившися підтримкою провідних держав світу, Україна цілком може розраховувати на те, що переговори з іншими власниками вітчизняних боргів пройдуть успішно.
Дефолт - не варіант
Правда, дехто вважає, що запропоновані урядом умови обслуговування боргів не відповідають складності ситуації, в яку потрапила Україна, а тому вони мають бути більш сприятливими для нашої держави. На думку економіста, фінансового аналітика Олексія Куща, уряд повинен був добиватися комплексного рішення, яке б передбачало списання принаймні 50% боргу, реструктуризацію решти суми на 15-20 років, а також зниження відсоткової ставки за запозиченнями з 7,5% до 2-3%.
"У такому разі ми отримали б правильну реструктуризацію боргу/списання і уникнули б технічного дефолту", - написав експерт у Facebook.
Втім, є й альтернативні думки.
"Списання боргів не є правильною політикою, - сказав виданню голова експертно-аналітичної ради Українського аналітичного центру Борис Кушнірук. - Воно приносить лише короткочасне полегшення, але при цьому у інвесторів на довгі роки формується ставлення до країни, як до такої, яка може не заплатити по своїх зобов’язаннях. Це радикально підриває її кредитний рейтинг і інвестиційну привабливість. А у позичальника при цьому з’являється довгострокова звичка ставитися до боргів як до чогось такого, що можна не повертати".
Класичним прикладом того, що списання боргів не приносить країні щастя, є Аргентина. Протягом ХХ століття вона неодноразово оголошувала дефолт і добивалася від кредиторів відмови від вимог. Проте це ніскільки не покращило економічного становища країни і її населення.
Аргентинці протестують проти заморозки їхніх банківських рахунків під час одного з дефолтів країни
"По суті, сьогодні Україна скористалася правом форс-мажору, - говорить Кушнірук. - Ні в кого не виникає сумніву, що обставини, в які потрапила країна, дійсно є надзвичайними, і не дають їй можливості повноцінно обслуговувати борги. Проте при форс-мажорі зобов’язання не скасовуються, а їх виконання відкладається до моменту, коли припиниться дія непереборних обставин".
Саме тому уряд виступив з пропозицією не про списання боргів, а про перенесення платежів на післявоєнний час. Це дозволить Україні з одного боку полегшити навантаження на бюджет, а з іншого - зберегти репутацію сумлінного позичальника.
"Приватні інвестиційні фонди дуже рідко списують борги, адже вони мають зобов’язання перед своїми інвесторами, - розповідає Ілля Несходовський. - Вони можуть піти на списання тільки в найбільш крайньому випадку, коли вже очевидним є повне банкрутство держави. Тому рішення про списання, якби воно було б ухвалене, дуже сильно підірвало б авторитет України в очах партнерів".
На його думку, Міністерство фінансів провело переговори з кредиторами грамотно і з хорошим результатом. Умови, які вдалося отримати від інвесторів є цілком сприятливими для України за винятком надто короткого терміну відстрочки платежів.
"Відновлення країни після війни не можна буде здійснити за рік-два, - пояснює Несходовський. - Тому можливо уряду було потрібно вимагати, щоб обслуговування боргу було відкладено на довший термін - 5-10 років, які необхідні для того, щоб економіка запрацювала в нормальному режимі".
Купуємо варанти
Окремий інтерес становить питання, якою буде подальша доля українських ВВП-варантів. Нагадаємо, що цей фінансовий інструмент з’явився після реструктуризації 2015 року саме як реакція на списання частини боргу. Тоді кредитори погодилися відмовитися від 20% від загального розміру заборгованості (близько 3,6 мільярди доларів). В обмін на цю згоду вони отримали спеціальні цінні папери - інструменти відновлення вартості (які також називають ВВП-варантами). Переважна більшість експертів вважає, що ця умова стала дуже невигідною для України, хоча варіантів в уряду в 2015 прці дійсно було вкрай мало.
Особливість цих інструментів полягає в тому, що вони дають їхнім власникам право на певні грошові виплати в майбутньому, але не гарантовані, а обумовлені зростанням ВВП України. Якщо це зростання за певний рік складає менше 3%, то кредитори не отримують нічого. Якщо зростання перевищить 3%, то кредитори повинні отримати певну суму, яка є тим більшою, чим вищі є темпи зростання. Виплати маєть тривати до 2040 року.
З моменту випуску варантів Україна не демонструвала жодних економічних чудес, і темпи економічного зростання жодного разу не перевищили 4%. Тож багато заробити на варантах кредиторам не вдалося.
Не варто їм очікувати плати і за нинішній рік, оскільки зростання економіки він точно не дасть, - навпаки, очікується падіння ВВП.
А ось після війни ситуація може перемінитися.
"Різке падіння ВВП нинішнього року формує дуже низьку базу для порівняння, - говорить Ілля Несходовський. - Тому коли після закінчення війни економіка почне відновлювати свою роботу, і стартують роботи з відбудови зруйнованих об’єктів, цифри зростання можуть виявитися досить високими. І це означатиме, що Україні дійсно доведеться при зруйнованій економіці виплачувати дуже значні суми за варантами".
Тож для того, щоб зменшити втрати держави, уряд доручив Міністерству фінансів розпочати з кредиторами переговори щодо зміни умов розміщення варантів.
Зокрема пропонується, щоб розмір виплат за 2023 рік не перевищував 0,5% ВВП, незалежно від того, яким буде темп зростання економіки. Окрім того, уряд просить кредиторів включити до умов розміщення можливість для держави протягом 2024-2027 років викупити варанти. Це дозволить в подальшому за ними вже нічого не сплачувати.
Окрім цього, виплату, яка має відбутися в 2023 році, пропонується перенести на рік пізніше. А термін обігу варантів - продовжити на рік. Тобто остання виплата має відбутися не у 2040, а у 2041 році.
Для того, щоб заохотити кредиторів до співробітництва, уряд передбачив можливість виплати їм винагороди за згоду. Її розмір не повинен перевищувати 215 мільйонів доларів.
"В даних умовах стало зрозуміло, що випущені в 2015 році варанти були не дуже вдалим інструментом, - говорить Ілля Несходовський. - Тож пропозиція про викуп цих паперів і припинення виплат за ними в післявоєнні роки є цілком логічною".
На думку експерта, переговори щодо варантів, так як і щодо єврооблігацій, мають досить високі шанси закінчитися успішно. Це дозволить Україні на деякий час послабити борговий тягар, а від значної частини виплат за варантами взагалі позбутися, що відчутно полегшить фінансове становище держави.
