Виведення військ РФ з Донбасу можливе тільки під тиском найжорсткіших санкцій США проти російської так званої "еліти", а нинішні обмежувальні заходи не дуже впливають на режим РФ Володимира Путіна в середньостроковій перспективі. Таку думку висловив "Апострофу" російський блогер і фінансист Слава Рабинович, коментуючи слова спецпредставника Держдепартаменту США з питань України Курта Волкера про те, що війна на Донбасі може тривати ще мінімум рік.
В американців завжди був, є і буде механізм, як змусити Кремль припинити війну на Донбасі. Це такі санкції проти ватажків путінського ОЗУ, які зупинили б російську агресію.
Якщо взяти батіг, яким постійно бити по хвосту путінської гідри, то це фактично нічого не дасть. Якщо взяти і вдарити санкціями по багатьох головах цієї гідри, тоді це моментально дасть ефект.
Те, що було введено поетапно, з режиму санкцій, починаючи з весни 2014 року, я особисто не вважаю адекватною відповіддю на загрозу світовій спільноті, що йде від путінської Росії. Вся ситуація була ускладнена російським втручанням в американські вибори і можливим істотним впливом на ту малу величину, яка допомогла обранню Трампа.
Трамп є, безумовно, агентом Кремля в тій чи іншій мірі, як він вважає або як вважає Путін, в залежності від того, як вони один одного бачать. Цілком очевидно те, що він явно веде абсолютно іншу гру, ніж інституційна державна машина США. А вона, в свою чергу, не дуже швидка (хоча і невідворотна). Відповідно, я думаю, що вся причина "засмічення" полягає в тому, що більш ніж 10-річна поведінка Путіна в якості міжнародного гопника походить від його тестування західної системи на стійкість і здатність протистояти його злочинам, починаючи з убивства Олександра Литвиненка (колишнього офіцера ФСБ, - "Апостроф") в центрі Лондона. Я думаю, що ця подія була першою реальною міжнародною диверсією і терористичним актом, скоєним на території іноземної держави, члена НАТО, члена Великої сімки, з використанням радіоактивних матеріалів - і це все на російському державному рівні залишилося абсолютно безкарним. Як і продовжують бути безкарними всі інші міжнародні злочини, як військові, так і акти міжнародного тероризму з боку Путіна та його ОЗУ.
Відповідно, Волкер може мати своє бачення того, що там буде відбуватися і як довго, тому що в нього є якесь розуміння того, в якому горизонті будуть застосовані суттєві санкції проти Путіна і його ОЗУ, тобто проти голів гідри.
Цілком очевидно, що проти мафії, яка заволоділа всією державою і перетворила її на мафію, може бути тільки серйозна боротьба за допомогою санкцій, які знесуть голови гідрі.
А щоб вбити голови путінської гідри, повинні бути санкції з подвійним або потрійним напрямом.
Перше - щоб допомогти так званій "еліті" Росії позбутися путінського режиму незалежно від того, чи хотіли б вони цього до 2014 року. Я маю на увазі, що їх бажання до того часу не має нічого спільного з тим, що є на даний момент. Наприклад, персональні санкції проти Ротенбергів, Ковальчуків і Тимченків (санкції проти відомих російських бізнесменів Юрія Ковальчука, братів Аркадія і Бориса Ротенбергів, Геннадія Тимченка, близьких до Путіна - "Апостроф") не грають великої ролі. А ось якби персональні санкції вводилися проти 100 осіб з путінського оточення щомісяця і за перший рік 1200 осіб потрапили б під персональні санкції, а на кінець другого року під персональні санкції потрапили б 2400 чоловік, то ця так звана "еліта", отримавши 2400 санкційних фізичних осіб, сьогодні вела б себе по-іншому по відношенню до путінського режиму з точки зору стійкості серцевини путінського ОЗУ.
Якби під санкції потрапили більше фізичних осіб з так званої "еліти" Росії, це б похитнуло путінський режим
Друге - з уже існуючим режимом санкцій Росія увійшла в довгостроковий період економічного згасання, незворотного процесу, який в середньостроковій перспективі неможливо повернути назад. Але ця перспектива може, на жаль, обертатися місяцями і роками агресії проти України, в тому числі, тисячами та десятками тисяч жертв.
Тому поступове економічне згасання путінського режиму - це не найкращий спосіб зупинити його агресію. Проти режиму могли би бути введені абсолютно інші, значно жорсткіші економічні та фінансові санкції, включаючи якщо не повне, то часткове ембарго на експорт енергоносіїв з Росії, значно жорсткіші обмеження у фінансовій сфері тощо, щоб економіка країни обвалилась набагато швидше.
Це, звичайно ж, поставить під удар весь російський народ. Але, з іншого боку, народ взяв на себе відповідальність за той режим, який існує в Росії. Російський народ за визначенням бере на себе відповідальність точно так само, як і великий німецький народ брав на себе відповідальність за 12 років гітлеризму.
Я думаю, що комбінація масових персональних санкцій з жорсткими економічними фінансовими санкціями послужила би справі знищення цього режиму набагато швидше. Але західні країни досі не були готові до цього. На жаль. Побачимо, що станеться після 2 лютого 2018 року, коли вийде та знаменита і довгоочікувана доповідь у США. Які заходи будуть прийняті після цього? Будемо сподіватися на те, що мої аргументи будуть почуті! Можливо, буде і третій напрямок санкцій. Персональні - проти самого Путіна.
