У середині липня в столиці Австрії Відні може відбутися зустріч президентів США і Росії Дональда Трампа та Володимира Путіна. Сторони, за даними ЗМІ, вже почали підготовку заходу. Якими можуть бути основні теми розмови, чого від цієї зустрічі очікувати Україні у зв'язку з війною на Донбасі та чому РФ не хоче поспішати у вирішенні цього питання, "Апострофу" розповів політолог-міжнародник, завідувач відділу трансатлантичних досліджень Інституту всесвітньої історії НАН України Сергій Толстов.
Зустріч Трампа з Путіним, найімовірніше, відбудеться. Йдеться вже про її практичну підготовку. Україні на даному етапі від цієї зустрічі не варто чекати нічого поганого, як і хорошого. Думаю, там будуть обговорюватися більш змістовні та важливі речі. "Північний потік-2" точно будуть обговорювати. Сирію та Північну Корею - теж. Швидше за все, предметно обговорюватимуть і Афганістан. Тема України, напевно, буде порушена, але питати, що буде, треба [міністра оборони США] Джеймса Меттіса. Ключовий момент - наскільки важливою ланкою в системі тиску на Росію він вважає Україну, управління конфліктом на Донбасі. Саме Меттіс разом із Пентагоном у цьому випадку - вкрай зацікавлена особа.
Я не думаю, що на даному етапі відбудеться, як кажуть деякі хлопці, "велика геополітична угода" щодо України. Я не вважаю північнокорейську угоду [підписану Трампом і Кім Чен Ином в Сінгапурі] угодою як такою, знаючи американців і їхні 47 вимог з роззброєння КНДР, які вони висунули Пхеньяну, це, швидше, спроба показати, що ця проблема теоретично може бути вирішена, і є політична мужність визнати можливість її вирішення. І спроба покращити імідж Трампа, показати, що з 1953 року ніхто ні на що, крім перемир'я, не здатний, а пан Трамп може вирішувати світові проблеми.
Трамп, звичайно, буде зацікавлений вирішити якісь проблеми на зустрічі з Путіним. Але мені здається, що більш важливим буде Близький Схід. Я так розумію, зустріч матиме важливе значення і для того, щоб зупинити зближення між Росією і Китаєм, що зараз триває. Так що Росії можуть дати певні аванси.
Для України я бачу приблизно такий діапазон: між продовженням конфлікту в його нинішній стадії і його пом'якшенням, аж до примусової нейтралізації України в разі досягнення угоди, або аж до відповідної пропозиції під умовні політичні гарантії США, Німеччини та Франції. Цілком можливо, що на якомусь етапі нас можуть попросити вибрати між, з одного боку, нейтралітетом і якимось врегулюванням з урахуванням російської позиції та, з іншого, невизначеною ситуацією, від якої Москва може отримати певні дивіденди. Хоча поки це початок процесу. І якщо на цій зустрічі й будуть якісь декларації, то, напевно, все-такі більш конкретні, ніж "сторони обговорили" те чи інше питання.
Трампу потрібно отримати якісь рішення. Але із Сирії Путін теж не піде - тут також є свої обмежувачі. Можливо, будуть позначені якісь умови щодо Донбасу, які дозволять припинити військову фазу конфлікту. Путін не пустить повноцінну миротворчу місію на весь Донбас - це навряд чи можливо. З точки зору досвіду американської дипломатії я би допустив щось на кшталт політичної місії для оцінки ситуації на Донбасі. Але ми не знаємо, наскільки Пентагон зацікавлений у завершенні конфлікту на Донбасі. Якщо вони вважають, що зберігається російська загроза для країн Балтії, вони можуть бути зацікавлені в продовженні конфлікту як елемента активного стримування Москви.
Читайте також: Війна проти України: чого чекати від Путіна найближчим часом
Путіну важливо не допустити односторонніх поступок. Москва може припускати, що після президентських виборів в Україні місцева влада буде схильна до прийняття форм врегулювання на Донбасі з урахуванням російського трактування Мінських угод. З точки зору Росії, це питання явно не нагальне. Для них більш термінове питання Сирії. З точки зору США, також важливіші зараз питання Сирії, Ірану, Афганістану та Північної Кореї.
Якісь зрушення можливі, думаю, в першу чергу щодо Сирії, тому що є загроза непрямого воєнного конфлікту. Іран, думаю, теж важливий. Але справа в тому, що і щодо Сирії, і щодо Ірану угода можлива тільки в тому випадку, якщо на поступки піде Москва. З боку США поступкою може бути відмова від вимог щодо зміни Башара Асада, тому що вони все-таки це питання не знімають. Думаю, можливий розділ Сирії на більш жорсткі сфери впливу з урахуванням інтересів США, Росії і курдів, а також з анклавом під неформальним контролем Ізраїлю на півдні Сирії. Ну а питання Ірану нерозв'язне, поки Європа підтримує іранську ядерну угоду.
Я не бачу якоїсь проривної ідеї, яка могла б змінити відносини між Росією і США. Напевно, виграшним може бути хіба що питання озброєнь і продовження Договору СНО-3 [про заходи щодо подальшого скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь] на п'ять років. Думаю, це вони зроблять.