Як дешевий серіал: чому лаються головні борці з корупцією в Україні

Між антикорупційними органами в Україні виникла нова хвиля протистояння, що 19 вересня переросла в сутички біля будівлі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Керівник САП Назар Холодницький заявив, що його водія побив спецназ Національного антикорупційного бюро, в той час як співробітники бюро намагалися встановити нову прослушку в кабінеті глави САП. У свою чергу директор НАБУ Артем Ситник спростував ці звинувачення, повідомивши, що працівники САП заблокували автомобіль НАБУ, коли співробітники відомства проводили "санкціоновані процесуальні дії". Чим закінчиться конфлікт і чи може поліпшити ситуацію відставка глав антикорупційних відомств, розповів "Апострофу" директор програми міжнародної і внутрішньої політики Українського інституту майбутнього Юрій Романенко.

Таке відбувається в умовах, коли немає чіткої логіки реформ. Коли влада розмита, розпорошена між множинними центрами. Логічно, що починається конфлікт між різними інститутами за те, щоб перетягнути на себе більше повноважень. І ця ситуація – наслідок такого конфлікту.

НАБУ звинуватило САП, САП звинуватила НАБУ, НАБУ звинуватило прокуратуру. Для повноти картини не вистачає тільки підполковника СБУ, якого в Херсоні спіймали під час мастурбації на дитячому майданчику – це була б повна картина наших силових реалій, відображення паралічу силових структур нашої держави, які не мають чіткого визначення сфер впливу, тому намагаються загризти одна одну, щоб вибити більше повноважень. У найближчі місяці ця історія точно не закінчиться.

Чи важливо розібратися, що сталося там насправді? Чи хотіло НАБУ встановити прослушку? Ні, це не важливо. Весь цирк припиниться тільки тоді, коли буде чітко зрозуміло, хто за що відповідає. Нам потрібно прибрати дуалізм у владі (в нашому випадку можна сказати і "тріалізм"), тільки тоді все запрацює. До президентських і парламентських виборів це неможливо вирішити. Тому вони будуть продовжувати розбиратися між собою, це вже перетворилося на дешевий серіал, який немає сенсу дивитися. Надутий черговий інституційний міхур, тому ми і отримуємо "пшик".

Навіть якщо замінити Холодницького і Ситника іншими фігурами, ці конфлікти між відомствами не припиняться. Тому що завжди керівник будь-якого силового відомства в залежності від своїх особистісних характеристик буде хотіти розширити сферу впливу. Колись, перед президентськими виборами в 2004 році, політолог Дмитро Видрін (зараз він не в Україні) мені говорив, що президентський пост – це президентська рукавичка: одна рука буде потопати, друга – велика і волохата – буде її розривати. Ніхто не зможе прибрати людські емоції і амбіції. Ключова проблема – розмежувати повноваження і чітко ввести відповідальність за порушення, якщо хтось виходить за межі зазначених повноважень. Оскільки судова система у нас не працює належним чином, інститути у нас не працюють, держава неспроможна виконувати функцію арбітражу, то таких інцидентів буде маса.

Яка тоді буде ефективність САП і НАБУ до президентських і парламентських виборів? Точно така ж, як і зараз. Ця ситуація якраз показує помилки наших зовнішніх партнерів, які підходять до ситуації тут з позиції інституціональної логіки: якщо не вистачає якогось інституту, то потрібно створити додатковий інститут, який наріже шматок владних повноважень. Вони вірять, що цей інститут запрацює, але – ні. Тому що будь-який інститут, який тут запускається, наштовхується на ту гуманітарну середу, в якій ми всі живемо. А ключова проблема в Україні – це проблема людських відносин, а не в тому, що у нас не вистачає якихось інститутів, або в тому, що Ситник з Холодницьким якісь неправильні. Вони живуть в такому середовищі і є її продуктом.

Пам'ятаю, коли тільки створювали НАБУ, мені певні люди казали, що вони ще на старті своїх людей туди інтегрували, тому на майбутнє їхні інтереси будуть дотримані. Ось так виглядає українське інституалізоване середовище. І поки його не зміниш, нічиї відставки не принесуть результату.