Після скандалу, який спалахнув в оборонній галузі країни, в Києві пройшов мітинг за імпічмент Порошенка. Крім того, з такою ініціативою виступили і в Верховній Раді. Чому зараз цей сценарій нереалістичний, а також про правові колізії щодо оголошення імпічменту в Україні "Апострофу" розповів політичний експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Ігор Петренко.
З політехнологічної точки зору для ініціювання імпічменту був хороший інформаційний привід, пов'язаний з журналістським розслідуванням щодо корупції сім'ї Гладковських в оборонній сфері. Тому опоненти чинного президента і вирішили діяти, "зачекінитися", підняти це питання, щоб привернути до себе увагу.
Однак тут важливо розуміти, що з одного боку - це суб'єктивна технологічна частина, але з іншого - дуже серйозні звинувачення. Розслідування викликало резонанс у суспільстві, тому що велика частина українців з 2014 року підтримували армію: по 5 гривень відправляли, есемесками або ще чимось, сплачували військовий податок, активно займалися волонтерською діяльністю. Крім того, президент постійно розповідав про те, як армія підтримується, як все будується і обіцяв руки відрізати тим, хто краде, а тут вийшла така історія.
Важливо підкреслити, що це досить серйозні звинувачення. І хоч в самому розслідуванні поки не говорилося про безпосередньо Порошенка, однак це його оточення, люди, які з ним пов'язані. Але все одно це потрібно було використовувати (опозиції, - "Апостроф"), і імпічмент один із таких елементів.
Однак якщо дивитися нашу Конституцію, то сама процедура (оголошення імпічменту, - "Апостроф") фактично прописана так, що її нереально імплементувати.
Зараз кажуть, що потрібно спочатку ухвалити відповідний закон, а потім вже говорити про імпічмент. Але навіть якщо такий закон теоретично міг би бути швидко прийнятий, то навряд чи сама процедура закінчилася б до виборів. Тому що поки буде ініціація більшістю в парламенті розслідування, поки буде сформована спеціальна слідча комісія, яка буде цим займатися, поки буде призначений спеціальний прокурор і спеціальні слідчі... Потім вони повинні презентувати результати свого дослідження в Раді, потім має відбутися голосування 2/3, щоб прийняти звинувачення, яке вони нададуть. І потім вже усунення з посади - це ще 3/4, десь 337-338 депутатів, які повинні проголосувати.
Крім того, ще повинен бути висновок з боку Конституційного суду щодо самої конституційної процедури. І за складом злочину висновок повинен робити Верховний Суд. Мінімальний термін для рішення суду щонайменше місяць. Тобто сама процедура імпічменту - це мінімум півроку, якщо говорити про реалістичні терміни. З іншого боку можна використовувати цю ситуацію для того, щоб спробувати проштовхнути закон про імпічмент.
Якщо проаналізувати програми основних кандидатів, то багато хто говорить про необхідність прийняття цього закону, і ставлять дану пропозицію як пріоритет своєї діяльності. Безумовно, не всі з них мають фракції в парламенті, але з огляду на те, що зараз в Раді відбувається повний бардак і питання коаліції відкрите - хто куди входить, і бачимо, як голосування відбуваються, - то ухвалення закону викликає певні сумніви.
Але це інформаційна хвиля, щоб зіграти на обуренні в суспільстві, яке сьогодні наростає. Крім того, ми повинні розуміти, що зараз тільки перший етап розслідування, далі буде ще, і думаю, ще гірше і сильніше. Тому експлуатуватимуть цю тему й надалі.
Хоча імпічмент на сьогоднішній день нереалістично імплементувати, закон прийняти теж досить нереалістично, але це об'єктивна необхідність. Це основа життєдіяльності будь-якої демократичної держави, а у нас з цим великі проблеми на сьогоднішній день.
Аналізуючи програми головних претендентів, які мають можливість подолати прохідний бар'єр в Раду, з великою ймовірністю після виборів ми будемо говорити про конституційні зміни, про обмеження повноважень президента. Швидше за все, ми будемо рухатися в бік парламентської республіки, відповідно, це буде обмеження прав президента й формування системи стримувань і противаг. Тому закон про імпічмент може бути. Хоча якщо ми будемо говорити про обрання президента в парламенті, то ми знімаємо це питання, так як це не матиме особливого значення, оскільки у гаранта будуть представницькі функції, такі як у президентів Німеччини, Італії та в багатьох інших країнах.
Але якщо говорити про реальний стан речей, тобто парламентсько-президентську республіку, і ті можливості офіційні й неофіційні, які є у президента, нам необхідний закон про імпічмент.