Ситуація з протестами в Білорусі прямо впливає на відносини Мінська і Києва. Якщо в перші дні заворушень українська влада намагалася обійтися туманними заявами про засудження насильства над протестуючими, то в подальшому риторика почала змінюватися.
15 серпня Лукашенко заявив під час мітингу, що Україна нібито наказує Білорусі провести нові вибори. В Офісі Зеленського відреагували досить жорстко, назвавши слова президента країни-сусідки відвертою брехнею і нагнітанням.
У розпал цієї дипломатичної перепалки нардеп від «Слуги народу» Богдан Яременко опублікував у себе в Facebook заяву з пропозицією перенести переговори по врегулюванню конфлікту на Донбасі з Білорусі в іншу країну. Куди саме — не уточнив. Однак під його заявою стоять підписи ще 11 «слуг народу».
При цьому ідея про перенесення «Мінська» в іншу країну зовсім не нова. Про це періодично говорили протягом останніх п'яти років, а тему кілька днів тому знову оживив новий керівник української делегації на переговорах з Донбасу Леонід Кравчук.
Зрозуміло, що це поки лише пропозиції і ідеї, але процес роздумів на тему того, що робити з «Мінськом», в верхах точно йде.
«Апостроф» зв'язався зі «слугами народу», щоб з'ясувати їх думки на цей рахунок. А також дізнався, куди дійсно можна перенести переговори зі столиці Білорусі.
Туреччина, Швейцарія, Нідерланди та США
«Слуга народу» Ігор Васильєв, який був одним з підписантів пропозиції по перенесенню, вважає, що варіантів у України багато.
«Бери практично будь-яку європейську країну і це буде добре. Не кажучи вже про Штати, хоча вони не беруть участі в переговорному процесі. Там була б набагато більш потужна переговорна позиція, але навряд чи всі сторони на це погодяться», - сказав нардеп в коментарі "Апострофу".
При цьому він допускає і більш компромісні варіанти. «Не обов'язково навіть Польща. Місцем проведення переговорів може бути Угорщина або Чехія, які більш терпимо спілкуються з Росією», - додав нардеп.
Ще один нардеп від «Слуги народу» Іван Юнаков був конкретнішим. За його словами, найкращим варіантом для України могли б бути Нідерланди або Швеція.
Будівля шведського парламенту
Втім, він відразу ж додав, що це лише його особиста думка, яка не відображає офіційну позицію фракції.
«Нідерланди так само, як і Україна, хочуть справедливості, а в Швеції ми вже маємо позитивний досвід в судах. Але для РФ країни ЄС можливо будуть неприйнятними через введені санкцій. Та й країни ЄС не сильно захочуть, так як будуть змушені зняти заборону на в'їзд з представників «Л/ДНР», а це наробить багато шуму», - сказав Юнаков.
Більш реальними варіантами можуть стати Туреччина та Швейцарія.
«Швейцарія, по-перше, нейтральна, а, по-друге, вже кілька століть надає свої майданчики для врегулювання міжнародних суперечок. Що стосується Туреччини, вона учасник НАТО, не визнає анексію Криму, але в той же час не ввела ніяких санкцій відносно РФ. Так само вона вже допомагала нам в обміні заручників і не секрет, що Ердогану цікава міжнародна увага і набуття більшої ваги у світі», - додав нардеп.
У «Слузі народу» не можуть домовитися по Білорусі
У найперші дні після протесту стало зрозуміло, що монобольшість не може прийти до єдиної думки з питання оцінки протестів в Білорусі. Деякі суперечки навіть виплеснулися в публічну площину.
Наприклад, «слуга» Євген Шевченко оперативно привітав Лукашенка у себе на сторінці в Facebook. У відповідь його колега по фракції Єлизавета Богуцька (вона є серед підписантів пропозиції по перенесенню) прийшла в коментарі з ємною оцінкою: «Пи *** ць, Женя». На що нардеп їй відповів: «Співчуваю».
Очевидно, що це лише вершина айсберга, а у внутрішніх чатах ведеться набагато більш жвава дискусія.
«Слуга народу» Васильєв у розмові з «Апострофом» підтвердив, що фракція далека від єдності в цьому питанні.
«У деяких представників фракції є точка зору, що Лукашенка треба підтримувати. Тому потрібно це ще обговорювати. Поки позиції як такої не озвучується, оскільки є альтернативні точки зору. Я думаю, що до того моменту як ми зберемося, то певне рішення з'явиться», - сказав він.
"Місце не має значення. Головне - результат"
Нардеп від "Слуги народу" Олександр Качура в коментарі нам висловив більш стриману позицію. За його словами, місце не має такого великого значення.
"Головне — результат і виконання досягнутих домовленостей. Сформована в Мінську ситуація є дискусійним питанням. Та й я не чув, щоб хтось міняв локацію проведення переговорів Тристоронньої контактної групи. Але нам важливо звернути увагу на порядок виконання домовленостей. Оскільки вони не є догмою. Так само як і місце проведення переговорів", - сказав нардеп.
"Думаю, що ситуація стабілізується і все буде нормально. Тим більше зараз переговори проходять в онлайн-режимі", - додав Качура.
Чому для переговорів вибрали Мінськ?
Початковим місцем переговорів по Донбасу був не Мінськ, а Женева. Саме там 17 квітня 2014 року була випущена перша спільна заява представників США, Росії, ЄС і України, в якій декларувалася необхідність роззброєння, амністії, участі Спеціальної місії ОБСЄ та інших моментів, які потім кочували з заяви в заяву.
Автомобілі ОБСЄ
Однак з цього нічого не вийшло. 18 квітня бойовики, які утримували в той час Слов'янськ, відмовилися визнавати Женевські угоди, а на наступний день рибалки виявили в річці неподалік два тіла — це був місцевий депутат від партії «Батьківщина» Володимир Рибак і 18-річний активіст Юрій Поправка. Вони були викрадені і замучені терористами.
Операція зі звільнення міста України продовжилася і на початку травня Росія оголосила про «перекреслення женевських домовленостей».
Наступного разу учасники переговорів зібралися 23 червня 2014-го року вже в Мінську, але без участі США. Його вибрали як логістично зручний майданчик, який, хоча б відносно, але влаштовував кожну зі сторін.
При цьому в наступні роки не раз виникала ідея з перенесенням майданчика в інше місто. Найконкретнішою була пропозиція тоді ще президента Казахстана Нурсултана Назарбаєва. У січні 2018 року він пропонував зробити новим майданчиком для зустрічей з Донбасу Астану (тепер уже Нур-Султан - Ред.). Однак жодна зі сторін на це не пішла.
