У перші роки незалежності Україна мала всі можливості для того, щоб побудувати високотехнологічну економіку. Але керівництво нашої держави пішло за іншим сценарієм, наслідки якого ми бачимо і сьогодні - без кредитів МВФ стабілізувати фінансову систему України вкрай складно. Про це в ефірі Апостроф Live на Апостроф TV розповів міністр економіки у 1992 році, президент Центру ринкових реформ ВОЛОДИМИР ЛАНОВИЙ.
- Чому, на вашу думку, Україна не отримала другий транш кредиту від МВФ? Чи отримаємо ми ці кошти в 2021 році?
- Це інсайдерська інформація. Нам ніхто нічого не повідомляє. Ніяких фінансових звітів від міністерства та уряду немає. Ніхто нічого не говорить. Ми плутаємося у здогадках. Ситуація вкрай складна і це зрозуміло. Треба йти назустріч. Чому не досягаються результати, важко сказати.
- Якщо говорити про стосунки України та МВФ з погляду міністра економіки, як вони змінилися? Нас ще сприймають, як країну, яка розвивається, чи вже ні?
- У 1992 році ми були певним європейським лідером. По-перше, Європейський Союз вважав, що ми разом з Угорщиною, Польщею та Чехословаччиною будемо першими членами європейської спільноти зі сходу.
По-друге, до нас було величезне зацікавлення високотехнологічних іноземних машинобудівних фірм. Вони просто стояли в черзі, аби створювати з нами спільні підприємства чи входити в якісь інші майнові відносини з нашими оборонними, машинобудівними та іншими підприємствами.
Я вам скажу, що МВФ та Світовий банк, коли познайомилися з нашими програмами реформ, одразу запропонували нам щорічні суми: від Світового банку на розвиток галузей, а від МВФ – на проведення грошової реформи. Ми говорили про це. На жаль, всі ці плани були відкладені.
Ще один факт розкажу – у нас зараз немає фондової біржі. А це розподіл капіталів у найкращі галузі. Так от, у 1992 році USAID фінансувала проект про створення київської біржі. Побудувати цю біржу мала команда, яка побудувала Гонконгську біржу – другу в Азії за обсягами торгівлі цінними паперами. Вони приїхали до нас, ми уклали угоду. Але, на жаль, за місяць-два президент Кравчук мене прибрав, а американці розірвали цю угоду. Те ж саме можна говорити про МВФ та Світовий банк, які до 1996 року зупинили фінансові відносини з Україною.
- Якщо ми були такими перспективними, то чого ми зараз ходимо світом з протягнутою рукою?
- Все відомо. Спочатку запустили гіперінфляцію шляхом розкрадання майна та продукції державних підприємств директорами. Вони продавали продукцію, але не повертали гроші на свої підприємства. Змусили Нацбанк на чолі з Ющенком друкувати гроші в кредит для цих підприємств. Це були величезні суми. Лише за четвертий квартал 1992 року було виділено 10 млрд карбованців. Інші підприємства теж стояли з протягнутою рукою до НБУ.
Нацбанк міг у 1992-1993 стояти твердо і сказати: "Ми розвиваємо банківську систему. Ідіть по гроші в банки, а не до НБУ". Стократна інфляція в 1993 році, 70-кратна інфляція (7000% на рік) у 1994 році. Потім вона потроху почала зменшуватися. Після такої гіперінфляції були зруйновані всі фінансові установи країни. Гроші на рахунках людей і підприємств у банках знецінилися до нуля.
Ми десь до 1999 року взагалі не мали житлових інвестицій в Україні. Не будувалося житло, розкрадені гроші, відсутня фінансова система. Це перше.
По-друге, наші підприємства не займалися пошуком партнерів на Заході. Вони не проявили такої ринкової та інноваційної зацікавленості під керівництвом постмосковського директорату. Через це від нас просто відвернулися. Підприємства почали зупинятися, люди пішли на вулиці, продавати книги, возити якісь продукти й товари з Польщі та відвозити щось туди. Система була повністю приведена в безлад.
- Зараз є якийсь рецепт у вас? Що нам треба робити, аби підвести нашу економіку догори?
- Є декілька важливих та складних питань. Перше – це стабілізація фінансової системи України. Оскільки сьогодні у нас дуже великі заборгованості і треба виплачувати гроші, а МВФ вагається, то наш уряд піде на приватні ринки за позиками. Держава буде просити в борг додаткові суми. Це буде 5-10, а може і 15 млрд доларів за рік. Щоб отримати такі позики, треба піднімати відсоткові ставки.
Я так бачу, що шлях, обраний урядом, є безперспективним. Завтра вже треба буде позичати не 15-16 млрд, а всі 20 млрд - і віддавати через нарахування відсотків.
Ніхто питанням (економіки) не займається. Вони чекають, що візьмуть новий кредит під високі відсотки, ще й комусь перепаде відкат. Це зрозуміло, по-іншому не робиться.
Ми не виграємо від таких кредитних відносин, а наші зобов'язання лише зростають. Президент Зеленський мав першим порушити це питання, увійти в контакт зі світовими фінансовими лідерами та поговорити про розробку моделі, як із цієї прірви вилізти. Західний світ допоміг деяким пострадянським країнам, Польщі, Аргентині та іншим державам, які звільнилися від тоталітарних режимів, віднайти модель, за якою зобов’язання цих країн перед Заходом були відтерміновані на 25 років.
