Про те, як планувалася програма "Велика деолігархізація" та які цілі ставлять перед собою засновники, в інтерв’ю "Апостроф" розповів автор і ведучий цього телевізійного проєкту, член наглядової ради "Медіа Групи Україна" Дмитро Белянський.
Дмитре, ваша програма "Велика деолігархізація" уже більш як місяць в ефірі телеканалу "Україна 24". Чи вдалося реалізувати те, що планували?
Від 3 липня щотижнева програма "Велика деолігархізація" виходить в ефір на двох каналах, що входять до "Медіа Групи Україна": щосуботи о 22:00 на інформаційному каналі-лідері "Україна 24" та щопонеділка о 0:10 на загальнонаціональному каналі-лідері "Україна". Різниця між цими показами лише технічного характеру, але ми вже готові до того, щоб робити дві різні програми щотижня — контенту не бракує.
Говорити про реалізоване зможемо після завершення проєкту. Його доля пов’язана з розвитком реального суспільно-політичного процесу, відомого під назвою "деолігархізація".
Суть проєкту — стежити за головною реформою президента України і пояснювати глядачам, як саме відбувається деолігархізація?
Радше стежити і голосно ставити питання, зокрема й такі, що приходять у голову найрізноманітнішим глядачам, аніж щось пояснювати. Пояснювати мають ті, хто замислив деолігархізацію та оголосив її панацеєю від усіх негараздів українського суспільства.
А пояснювати вони можуть через нас. Ми як медіа, як відповідальний посередник надаємо для цього століттями випробуваний кваліфікований сервіс: дайте нам факти, інформацію, а ми знайдемо слова, щоб пояснити людям, що ви маєте на увазі.
Яка головна цінність програми "Велика деолігархізація"?
Для мене це один з найскладніших експериментальних проєктів у журналістиці. Окрім суто телевізійних і форматних прийомів, які давно хотілося відпрацювати в ефірі, ми говоримо про дуже складні речі і намагаємося організувати смислову дискусію там, де зазвичай звучать зграйні гасла та гучні вигуки.
"Велика деолігархізація" — це точно не "великий одобрямс". Причому так, дискусію ведемо з відкритих і заздалегідь заявлених позицій, що на боротьбі з системою президент Зеленський не має втратити свій рейтинг, Україна не повинна втратити великий і прозорий бізнес, а великий і прозорий бізнес не має втратити свою репутацію.
Розкажіть про команду проєкту. Скільки людей створюють інформаційно-аналітичний тижневик?
Якщо місяць тому ми запускали "Велику деолігархізацію" як інформаційно-аналітичний тижневик, тобто класичну підсумкову програму, присвячену одній темі, то тепер, після аналізу ефекту експериментів, форматна легенда змінилася. Я пропоную сприймати проєкт як політичний серіал, перший сезон якого почався з прийняття у першому читанні законопроєкту 5599 і закінчиться голосуванням за цей проєкт у другому читанні.
Щодо кількості залучених до виробництва людей, то це "домашній" проєкт для наших новин — уся команда за потреби приєднається. Редакторську частину веде Віталій Тарасов, режисерську — Борис Долина, а основним політичним кореспондентом є Едуард Ганишевський. З ринку ми залучили нашого колишнього, але від цього не менш улюбленого колегу Олександра Бондаренка робити сюжет про «Щоденник президента», але це не основна його робота. Так само як і для Юлії Мендель, нашої прекрасної колумністки.
Скільки часу триває підготовка кожної теми програми?
Свою роль у межах виробництва проєкту визначаю як watchdog, тож 24/7 я на цьому зосереджений. На спостереженні за процесом деолігархізації і на пошуку форм, в яких ми можемо повідомити суспільству про свої спостереження.
У соцмережах не уникнути токсичних коментарів. Чи відчули негатив після запуску програми? Як справляєтеся з критикою в інтернеті?
Як відомо, великі знання примножують скорботу, але в цьому випадку все навпаки: якщо ти знаєш, звідки береться критика в інтернеті, ти на неї не реагуєш, а механічно оцінюєш бюджет, виділений на те, щоб передати привіт.
Хіба ось виняток. Ми ж примудрилися запустити прем’єру 3 липня — у день матчу України з Англією, і, коли деякі засмучені глядачі онлайн-трансляції "України 24" писали в YouTube "Де дивитися матч? Чому немає матчу? Що це за очкарик?", ми не сумнівалися у щирості їхніх почуттів.
Нещодавно до програми приєдналася як колумністка Юлія Мендель. Як вдалося залучити колишню прес-секретарку президента України у програму про деолігархізацію?
Я працюю в активах "Медіа Групи Україна" уже десять років, і за цей час у нас жодного разу не виникали складності з тим, щоб когось залучити у команду.
Не секрет, що МГУ та інші активи СКМ відповідають філософії бізнесу акціонера Ріната Ахметова, яка передбачає створення на підприємстві найкращих умов праці на ринку. Йдеться не про якісь захмарні зарплати, зарплати якраз строго ринкові, йдеться про цілий комплекс того, що називають умовами праці. Оскільки ми завжди пропонуємо найкращі умови, у нас немає проблем із залученням найкращих людей. Буває лише навпаки.
Колумніст програми Юлія Мендель
Тому наше партнерство з Юлією Мендель ґрунтується не на неймовірних фінансових умовах, а на творчому партнерстві, вигідному і їй, і нам. Я вважаю, що Юлія Мендель в українській політиці — це як Грета Тунберг. Її багато критикують, але її слова заслуговують на увагу. І вона сама заслуговує на підтримку, бо занадто багато керованої і некерованої ненависті обрушилося за останній час на нашу колегу. Ми не могли не запропонувати їй роботу, тим більше що подати руку слабшому — це ще один філософський принцип акціонера МГУ. Тож ця співпраця цілком відповідає нашій політиці.
Чи плануєте запрошувати зіркових гостей української політики?
Я б хотів запросити Яніну Соколову стати нашою колумністкою, але не наважуюся з огляду на драматичні обставин нашого з нею розставання у квітні 2020 року.
Аудиторії подобається програма "Велика деолігархізація" не лише за корисну інформацію, а й за особливий стиль. Наскільки важливо мати свій авторський підхід?
Зважаючи на рейтинги, аудиторія дійсно схвально ставиться до проєкту, але робити серйозні висновки ще зарано — в ефірі було лише шість програм. Однак повторюю: ми використовуємо формат для експериментів та відпрацювання новаторських ідей, тому професіоналам точно цікаво дивитися, як і політичному класу, оскільки вони несвідомо виконують роль піддослідних.
У своєму Twitter ви написали, що «деолігархізація надто серйозна справа, щоб довіряти її чиновникам». Чому?
Є таке поняття в лексиці геймерів і програмістів, як "пасхалочка". Фільм Стенлі Кубрика "Доктор Стренджлав, або Як я перестав боятися і полюбив атомну бомбу" — одна з таких "пасхалок", що пояснює програму. Зайвих елементів немає в жодній серії. Тут все має значення: музика, промо, кожне слово студійного тексту.
У програми є також канал у Telegram. А чи можуть ці записи у соцмережах, наприклад, перерости у документальний фільм?
Однойменний Telegram-канал поки що використовується лише як допоміжний ресурс і орієнтований на тих, хто ніколи більше не ввімкне телевізор. Ми ж не можемо їх позбавити такого задоволення.
У що переросте "Велика деолігархізація", я поки що не знаю, усе залежить від того, чим закінчиться мала, тобто звичайна деолігархізація. Юлія Мендель, наприклад, в останній програмі міркувала про те, що створення партії "Велика деолігархізація" дало б не гірші електоральні результати, ніж створення партії "Слуга народу".
Про проблеми в політиці ми можемо дізнатися у вашій програмі, а які головні проблеми суспільства треба вирішувати?
Наша проблема — це бідність і те, що єдиний дієвий соціальний ліфт називається "Система", коли, діставши державну посаду, ти починаєш багатіти за рахунок бідних.
Тому те, що президент Зеленський пішов проти системи, для мене вагоміше, ніж те, що він поки що називає деолігархізацією.
Шлях від бідності до багатства означає обрати серед двох ліфтів: або хорошу освіту і кар’єру у великій корпорації, або власний бізнес. Але спочатку треба зруйнувати систему.
Колумніст програми "Велика деолігархізація" Артем Погорєлов створює багатозначні ілюстрації спеціально для випусків програми
На телебаченні велика конкуренція. Як виграти цю боротьбу і чим утримати глядача?
Що більша конкуренція, то вигідніше глядачеві — йому пропонують дедалі якісніші продукти. Якби на українському ТБ не було такої сильної конкуренції, якби воно повністю відповідало можливостям нашого рекламного ринку, то, боюся, ми з вами сумно спостерігали занепад ТБ. А так... Боротьбою одне з одним утримуємо глядача!
Поділіться особистим досвідом: що важливо в сучасному телебаченні?
Постійно шукати відповідь на запитання, чому глядач повинен це дивитися, а не читати, чути або щось про це знати.
"Україна 24" утримує лідерство на медіаринку в ніші інформаційних каналів. Як це вдається каналу?
Канал таким і планувався, тому перше місце в ніші інформаційних каналів — це велике досягнення, тому що дуже швидке та економічно ефективне, але все-таки технічне досягнення. Завдання зробити наступний крок, тобто, наприклад, подвоїти досягнутий показник, уже не настільки тривіальне. Але ми всі розраховуємо, що Сергій Логунов і його команда, залучені навесні до «Новинної Групи Україна», цей крок впевнено зроблять.
У вас є колосальний досвід роботи на телебаченні, а саме в кадрі і за кадром. У чому принципова різниця?
Чесно кажучи, мій досвід роботи в кадрі, до запуску каналу "Україна 24", був на початку 2000-х, тому в певному сенсі як ведучий я все-таки дебютант і аматор. Завдяки закадровому досвіду це не викликає у мене стрес.
Яка ваша місія у ролі ведучого?
У щоденній роботі з джерелами інформації, які мені довіряють. Це дуже специфічна інформація, зважаючи на те, про що програма, і, боюся, вибір був простим: щоб розуміти суть, а не слухати гасла, треба тепер іти у професію самому і діяти згідно з журналістськими стандартам. Захищаючи свої джерела, але отримуючи від них реальну інформацію.
Яке завдання поставили перед собою на цей рік?
Організувати ще кілька гідних приводів, щоб поміркувати про це в інтерв’ю. Спасибі за прекрасну можливість відверто поговорити про свою роботу.
