У Конституції України принципи верховенства права – на найвищому у світі юридичному рівні. Діяльність органів влади України – тотально неконституційна.
16 липня 1990 року Декларацією про державний суверенітет України було визнано необхідність побудови правової держави. У 1991-1992 роках до Конституції Української РСР були внесені антитоталітарні зміни, вона стала Конституцією України. На конституційному рівні в Україні було встановлено загальні засади верховенства права.
28 червня 1996 року прийнята Конституція (Основний Закон) України, якою на найвищому у світі юридичному рівні встановлено принципи правової держави, верховенства права, найвищої юридичної сили Конституції України (далі - принципи верховенства права).
Та попри таку потужну правову основу, принципи верховенства права в Україні від самого початку їх встановлення не діяли і до сьогодні не діють. Вони повністю подавлені практичною протиправною діяльністю органів влади України, яка від самого початку епохи Незалежності здійснюється не відповідно до принципів верховенства права, як мало би бути у демократичній правовій державі, а прямо всупереч їм, відповідно до їх антиподу, притаманного диктаторським режимам - принципу верховенства усіх виданих органами влади та існуючих (чинних), у тому числі неконституційних, актів органів влади (далі – принцип верховенства актів органів влади).
Зміст діяльності органів влади Української РСР повністю визначала Комуністична партія. Зміст діяльності органів влади України повністю визначає так звана політична еліта України.
«Принцип верховенства актів органів влади» не виник нізвідки – він є повним аналогом панівного у Радянському Союзі «принципу соціалістичної законності», це терміни-синоніми. Усталена звичка народних мас підкорятися існуючому («чинному») законодавству, глибоко укорінена в українському суспільстві протягом десятиліть диктатури Комуністичної партії «соціалістична правосвідомість» людей дали можливість «українській політичній еліті», яка виявилася антинародною та злодійською, шахрайськими юридичними методами непомітно трансформувати принцип соціалістичної законності Союзу РСР в неофіційний, завідомо протиправний, латентний, але de facto домінуючий в de jure правовій Україні «принцип верховенства актів органів влади».
Внаслідок цього у правовій та політичній системах української держави після проголошення Незалежності по суті нічого на краще не змінилося.
В Українській РСР de jure і de facto панував протиправний з огляду на права людини принцип соціалістичної законності. Саме на ньому базувалася диктатура Компартії. Він же продовжив панування і в Україні - тільки без його «соціалістичного» найменування, у форматі неофіційного, латентного, фактичного, але так само протиправного «принципу верховенства актів органів влади». Саме на ньому базується свавілля «української політичної еліти».
Внаслідок такого «правонаступництва» диктатуру Компартії Української РСР в незалежній Україні у повному обсязі замістила диктатура «політичної еліти України», що утворилася в основному із бувших функціонерів Компартії, КДБ, їх агентури та підконтрольних їм організованих злочинних угрупувань під назвою «політичні партії».
Тобто «радянську еліту» з її тоталітарною правосвідомістю замістила умовна нова українська «еліта» - з точно такою ж як у «попередників» правосвідомістю, орієнтованою на таку ж як при соціалізмі протиправну «законність», а саме на верховенство будь-яких чинних актів органів влади – а не на верховенство права.
Ця «еліта» своїми злочинними діяннями здійснила в Україні латентний конституційний переворот, повністю паралізувала дію принципів верховенства права, внаслідок чого вони, ці принципи, і Конституція України загалом de facto стали декоративною частиною українського законодавства.
І попри те, що de jure принципи верховенства права є діючими, Україна так і не стала і до сьогодні не є дійсно демократичною правовою державою – такою є сила диктатури «еліти», її протиправного «адміністративного ресурсу».
Саме тому в Україні виникли і процвітають олігархат і тотальна корупція, знищується державність, пограбовано і приречено на вимирання народ, Україна із однієї з найпотужніших економік Європи стала країною із найбіднішим та найбільш обезправленим у Європі населенням.
«Еліта» довела Україну до цього убивчого для держави стану шляхом втілення системного протиправного офіційного тлумачення низки конституційних юридичних термінів (зокрема «Конституційний Суд України вирішує питання», «закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними», «чинність законів, інших актів» тощо), окремих положень та загалом Конституції України, закону України «Про Конституційний Суд України», іншого законодавства, у масове видання і протиправне застосування неконституційних актів, та у засновану на цьому протиправному тлумаченні протиправну діяльність органів влади.
Масштаби злочинів «еліти» по подавленню дії принципів верховенства права є колосальними: неконституційними і такими що не підлягають застосуванню є десятки тисяч чинних законів та інших актів - і тим не менш вони застосовуються.
Неконституційним є навіть нині чинний текст Конституції України - «в редакції Закону №742-VII від 21.02.2014» - оскільки цей «закон №742» є явно неконституційним внаслідок очевидної невідповідності Конституції України та явного порушення встановленої нею процедури прийняття законів, отже його як закону України de jure не існує.
Неконституційною є діяльність Конституційного Суду України.
Більше того, КСУ є одним із головних інструментів обману суспільства і подавлення верховенства права. Саме для цього «еліта» фіктивно, без жодних на те правових підстав, віртуально «наділила» його «повноваженнями», яких він насправді не має.
Внаслідок цього обману вважається, що неконституційність законів та інших актів виникає в силу рішення КСУ, тоді коли насправді вона виникає в силу прямої дії норм і принципів Конституції України як наслідок невідповідності законів та інших актів Конституції України або порушення встановленої процедури їх прийняття, і виникає в процесі правотворчості в момент, коли такі порушення Основного Закону України допускаються суб’єктами правотворчості - а не тоді, коли «вирішить» КСУ.
Визнання Конституційним Судом неконституційності актів є лише констатацією вже існуючих юридичних фактів неконституційності, нелегітимності, недійсності актів, які як неконституційні не є законами чи іншими правовими актами України, а відтак не мають юридичної сили і не підлягають застосуванню.
Визнавати, а точніше – констатувати факти неконституційності актів, та приймати рішення стосовно їх дотримання чи ігнорування, у правовій державі має право кожен громадянин, а посадові особи органів влади зобов’язані це робити – і для цього не потрібно жодних рішень чи висновків Конституційного Суду України.
Проте нинішній КСУ від початку його створення у 1996 році діє у парадигмі міфу про «повноваження» КСУ, від яких начебто залежить конституційність/неконституційність актів, набуття чи втрата ними юридичної сили, придуманого і роздутого «елітою» в її деструктивних інтересах, і тому є співучасником злочинів «еліти».
Такими ж співучасниками злочинів «еліти» є українські судді, зокрема вищих судових інстанцій, які внаслідок їх юридичної компетентності не можуть не усвідомлювати завідомої неправосудності правосуддя, що здійснюється всупереч принципам верховенства права.
Будучи зобов’язаними, в силу частини другої статті 19, частини першої статті 129 Конституції України діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, керуватися верховенством права, у тому числі тлумачити ті положення законодавства, що породжують правову невизначеність, виключно з огляду на принципи верховенства права, вони натомість керуються вигаданими «елітою» із злочинними цілями завідомо протиправними, неконституційними тлумаченнями окремих положень Конституції України, та неконституційним законодавством.
Неймовірно, але це факт: одна з найбільших держав Європи, Україна, зруйнована майже вщент шляхом протиправного тлумачення політичними аферистами усього лиш кількох юридичних термінів!
І може здатися ще більш неймовірним, що реанімація принципів верховенства права із того стану штучного анабіозу, у який його ввела «еліта», та введення їх у дію, дуже швидко зробить Україну могутньою і процвітаючою.
Але це так і буде. Тому що реальне визнання і реальна дія принципів верховенства права дадуть українцям і Україні грандіозні ресурси і можливості для подолання проблем і розбудови потужної правової народної держави.
