Україна анонсувала подачу в Міжнародний суд ООН позову за порушення Росією двостороннього Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між країнами. Цей документ гарантує територіальну цілісність України. У ньому стверджується, що Москва поважає територіальну цілісність України, непорушність її кордонів, а також зобов'язується не використовувати свою територію на шкоду безпеці іншої сторони угоди. Україна взяла на себе аналогічні зобов'язання. Крім того, наша країна подала проти РФ позови до Європейського суду з прав людини, а також в арбітраж при Міжнародному трибуналі з морського права. Всі вони стосуються російської агресії на Донбасі та анексії Криму. Втім, на думку експертів, перспективи у цих позовів досить сумнівні, а терміни розгляду обчислюються роками.
Двосторонній договір про дружбу і співробітництво Росія і Україна уклали в 1997 році, Верховна Рада і Держдума РФ ратифікували його в 1998 році, а вступив він в дію в квітні 1999 року. Раніше міністр закордонних справ України Павло Клімкін заявляв, що Росія порушила всі ключові положення згаданої угоди.
У недавньому інтерв'ю агентству "Укрінформ" заступник глави МЗС України Вадим Пристайко розповів, що Київ готував цей позов протягом всього 2016 року і тепер ця підготовка завершена. За словами Пристайко, положення Договору є для України "гачком", що дозволяє подати позов на РФ. Розірвання угоди дозволило б росіянам сказати, що Москва і не брала на себе ніяких зобов'язань (хоча після анексії Криму та початку війни на Донбасі в парламент був внесений законопроект про скасування цього документа). Договір про дружбу автоматично продовжується кожні десять років (найближчий термін - у 2019 році), якщо, звичайно, одна зі сторін письмовим повідомленням не виявить бажання припинити його дію, щонайменше, за півроку до закінчення десятирічного періоду.
Пан Пристайко не уточнив, для якого суду України підготувала документи. Але, як пояснив в коментарі "Апострофу" юрист-міжнародник Борис Бабин (в минулому уповноважений у справах Європейського суду з прав людини), єдиний суд, що володіє необхідною юрисдикцією, - це Міжнародний суд ООН.
Експерт також вказав на складності, з якими може зіткнутися Київ, чекаючи рішення суду. Наприклад, в ст. 37 Договору сказано, що будь-які спори щодо тлумачення і застосування його положень підлягають врегулюванню виключно шляхом двосторонніх консультацій і переговорів. "Це означає, по-перше, що до будь-якого судового розгляду Україна повинна сумлінно проводити (або всіляко намагатися проводити) з РФ дані консультації і переговори, а це дуже непростий і тривалий процес, що вимагає від МЗС участі дипломатів та юристів дуже високого рівня. По-друге, дана норма означає, що подальший розгляд спору щодо тлумачення та застосування договору в Міжнародному суді ООН можливий тільки за взаємною згодою Росії та України. Імовірність того, що РФ добровільно погодиться на даний судовий процес у Міжнародному суді ООН, практично дорівнює нулю", - упевнений Бабин. На його думку, ніяких судових процесів за Договором про дружбу очікувати не варто.
Однак відмова РФ судитися дасть Україні додатковий аргумент в інших судових процесах, де згода Росії не потрібна, вважає юрист. Зокрема, це стосується міжнародного провадження з приводу порушення Росією Конвенції ООН від 1982 року по морському праву в арбітражі при Міжнародному трибуналі з морського права. Київ хоче домогтися захисту і відновлення своїх прав у Чорному та Азовському морях, у Керченській протоці; можливості використовувати природні ресурси шельфу Кримського півострова, а також отримати компенсацію за заподіяний Росією збиток. Цей позов проти Росії Україна подала восени минулого року і, за словами, Павла Клімкіна, це "перший великий позов" проти РФ як держави, який наша країна готувала з 2014 року.
Як пояснив "Апострофу" Борис Бабин, в 2014 та в 2015 році Україна шукала міжнародні договори, обговорення яких в міжнародних судах не вимагало б згоди РФ. Крім Конвенції ООН з морського права, знайшли ще два: Конвенцію з протидії фінансуванню тероризму та Конвенцію по боротьбі з расовою дискримінацією. Тоді ж МЗС найняв американських юридичних радників, яким доручили готувати позовні заяви за всіма трьома напрямками. Але до конкретики, судячи з публічних заяв, дійшли лише в питанні морського права.
З трьох інстанцій, де можна було б розглянути подібну справу - Міжнародного суду ООН, Міжнародного трибуналу з морського права і разового арбітражу при ньому Україна обрала останній, найслабший варіант. "Рішення арбітражу при Трибуналі теж буде обов'язковим, але за своїм політичним значенням воно не дотягує навіть до рішення Трибуналу. Моя особиста думка полягає в тому, що наш доблесний МЗС пішов на арбітраж, щоб, грубо кажучи, не ганьбитися. Щоб документи, які вони півтора року намагалися намалювати, зайвий раз ніхто не читав і не сміявся", - пояснив свою думку Борис Бабін.
Втім, як сказав "Апострофу" юрист-міжнародник Олександр Мережко, шанси отримати позитивне для України рішення арбітражу "близькі до стовідсоткових": "До того ж Трибуналу доведеться вирішити питання про те, хто володіє суверенітетом щодо Криму, тому що мова йде про континентальний шельф. Зрозуміло, що потрібно буде взяти до уваги і резолюцію Генеральної асамблеї ООН про суверенітет України щодо Криму". На думку Мережко, Росія робитиме все, щоб затягнути винесення рішення. Юридично воно буде обов'язковим для РФ, але ніхто не зможе змусити Москву його виконати , як не змусили свого часу в справі компанії ЮКОС. Але, якщо Росія не підкорятиметься рішенню суду такого рівня, то остаточно поставить себе за межі міжнародного права, вважає юріст.
Ще п'ять міждержавних позовів України проти Росії за агресію в Криму і на Донбасі отримав Європейський суд з прав людини (всього в історії ЄСПЛ було 16 міждержавних скарг). Найближчим часом, як обіцяли в Мін'юсті, Київ повинен подати шостий позов, хоча раніше в міністерстві вважали, що це буде зроблено ще восени 2016 року. Подібну неквапливість перший заступник міністра юстиції Наталія Севостьянова пояснила тим, Україна сконцентрувалася на двох позовах, які вже розглядає ЄСПЛ, щоб надати всі можливі матеріали і відстояти свою позицію. Всього, за словами міністра юстиції України Павла Петренка, на розгляд позовів України проти РФ в ЄСПЛ може знадобитися не менше 3-5 років.
