На виборах в Україні не буде російських спостерігачів - відповідний закон 26 лютого підписав президент Петро Порошенко. Свої думки про доцільність заборони, наслідки для становища України в ОБСЄ та можливу реакцію Росії в коментарі "Апострофу" висловив доцент Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка, асоційований експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Микола Капітоненко.
Не розумію сенсу цієї заборони. У нас немає конфліктних стосунків - стану війни чи розірвання дипломатичних відносин, - які б давали підстави для того, щоби вважати всіх росіян, навіть працівників міжнародних організацій, ворогами. Ця двоїстість, яку ми створили навколо конфлікту з Росією, звичайно, дуже зручна. Коли треба використовувати риторику про війну з метою самореклами чи тиску на західних партнерів - це дуже добре. Але зберігати нормальний робочий стан відносин, маючи окуповані території і напівзаморожений конфлікт – не лише означає мати ситуацію, завдяки якій можна маніпулювати іншими, а й за яку доведеться розплачуватися. В Європі це чудово розуміють. Тому я не думаю, що тут нам вдасться когось переконати в послідовності наших рішень.
З цієї ситуації випливають безліч конкретних виявів. Зокрема, випадок із російськими спостерігачами. Формат роботи ОБСЄ та інших міжнародних організацій такий, що їхні працівники є передусім міжнародними функціонерами, чиновниками чи спостерігачами, а не громадянами окремо взятих країн, з якими в нас можуть бути проблемні відносини.
Читайте також: Європа вже не вірить Україні: про що змовчав Дональд Туск
Тому наша позиція від самого початку була слабкою, а реакція ОБСЄ - передбачуваною. І очевидно, що ми готові платити іміджеву ціну, пов'язану також із можливим послабленням позиції України всередині ОБСЄ. Бо якщо наша позиція йде врозріз із принципами ОБСЄ, то зрозуміло, що авторитет України в організації дещо впаде. Але мені здається, що ми готові заплатити цю ціну, маючи натомість красиву для когось позицію про недопущення російських спостерігачів.
Практично це не матиме жодного впливу ані на визнання, ані на легітимність виборів. Тому я думаю, що суттєвих наслідків не буде.
Росія зайвий раз підкреслить, що Україна діє у спосіб, який суперечить європейським цінностям (росіяни можуть так само вільно використовувати дане словосполучення, як це робимо ми). Але, знов-таки, це ні на що суттєво не вплине. Думаю, для Росії немає сенсу не визнавати наступного президента України. Навіть у 2014 році, у значно зручніший момент для того, щоб поставити під сумнів легітимність українського президента, росіяни визнали Порошенка президентом. Вони дійшли висновку, що вигідніше домовлятися про якісь базові речі з обраним українським президентом, ніж гратися у гру "Ми його не визнаємо". Це не має жодної практичної користі. Думаю, що й після цих виборів для росіян не матиме сенсу не визнавати президента, кого б не обрали. Їм завжди буде вигідніше домовитися, хоча порядок денний домовленостей залежатиме від того, хто буде президентом.