Візит держсекретаря США Ентоні Блінкена в Україну був дуже продуктивним. Він провів переговори з усіма ключовими особами нашої держави і вчергове підтвердив, що США не кинуть Україну. Про те, як зміняться американо-українські відносини після візиту Блінкена і чому отримання Плану дій щодо членства (ПДЧ) в НАТО не повинно бути головною метою України - в ефірі програми "Всьо по бєспрєдєлу" на Апостроф TV розповів російський опозиціонер, журналіст і політолог АНДРІЙ ПІОНТКОВСЬКИЙ.
- Як, на вашу думку, пройшов візит Ентоні Блінкена і Вікторії Нуланд в Україні?
- Я думаю, що візит пройшов дуже успішно. Тон йому було поставлено заявою, опублікованою на сайті Держдепартаменту США під заголовком "Україна і США - стратегічні партнери". Це не якесь формулювання одного з політологів, а офіційна державна позиція Сполучених Штатів. Це дуже важливо. Блінкен обговорював з українським керівництвом, чим ця формула стратегічного партнерства конкретно буде наповнена.
- Наші читачі іноді мислять категоріями "зрада" чи ні. Звучать різні думки про візит Блінкена. Був пост про те, що він розчарований судовою реформою, ситуацією в НАК "Нафтогаз". Давайте узагальнимо: це "зрада" чи успіх? Якщо посилатися на деякі джерела, то було багато критики.
- Критика - це теж успіх. Це означає, що США небайдужі до свого партнера, а твердо підкреслюють впевненість в тому, що Україна піде по шляху реформ, буде частиною євроатлантичної спільноти. Саме тому і надається військова підтримка.
Я не хотів би детально входити в питання Ради директорів НАК "Нафтогаз". Я все таки фахівець з питань безпеки, і хотів би на них зосередитися. Але те, що американці не забувають і про підтримку лінії реформ - це важливо.
Ми не будемо приховувати, що одіозна фігура Коломойського була врешті-решт відсторонена від президентського офісу - він не обіймав жодної офіційної позиції, але мав свої важелі впливу - завдяки позиції саме союзника України (Сполучених Штатів). Тому я вважаю, що увага стратегічного партнера України до питань реформ, транспарентності економіки та недопущення олігархів до важелів державної влади - це теж частина дуже позитивного підходу США до долі свого союзника.
- Ви згадали про Коломойського. На адресу Ентоні Блінкена прозвучала фраза не зупинятися на Коломойському, оскільки є й інші олігархи і люди у владі, які перешкоджають реформам. Чи означає це, що прислухаються Штати? Комусь варто насторожитися?
- Ми вже не раз з вами говорили про співмірну з Коломойським фігуру за своїм негативним впливом на президента Зеленського, у всякому разі в перший рік його президентства - це Єрмак. Я не приховую, що вважаю його не просто агентом впливу, а справжнісіньким російським агентом. Про це говорить вся його діяльність на посту радника президента. Він зі своїми кураторами - спочатку з Сурковим, а потім з Козаком - підписував протоколи, які відповідають московському трактуванню Мінських угод, що були спрямовані на повну легалізацію в українському правовому полі і політичному просторі військово-політичного плацдарму - ОРДЛО. І це навіть не повернення ОРДЛО до України, а приєднання України до ОРДЛО. Ось за значенням таким позитивним внутрішньополітичним кроком в Україні, як і усунення Коломойського, на мій погляд, стало б назріле усунення Єрмака.
- Очікувалося, що Блінкен не буде зустрічатися з Єрмаком, враховуючи цю історію з вагнергейтом. Але на зустрічі був присутній Єрмак.
- Блінкен не може доходити до таких дрібниць, щоб диктувати своєму співрозмовнику Зеленському склад людей, що сидять за столом. Цього разу Єрмак не нависав над президентом своєї величезною тушею, як він це постійно робить протягом останніх півтора року. Тому я думаю, що це неминучий крок.
Але вимагати це - це не справа Блінкена. Це справа українського громадянського суспільства. Американці чудово знають, хто такий Єрмак. Про це на офіційних слуханнях щодо імпічменту Трампа розповідав відомий дипломат і великий друг України Курт Волкер, а також ще один дипломат. Вони розповіли, як Єрмак особисто нав'язував їм кремлівський наратив конфлікту в Україні, показував фальшиві нібито фотографії свого брата, який загинув на Донбасі. Він розповідав, що не може цього пробачити попередній українській владі, що це вона розв'язала цей конфлікт на Донбасі. Ця людина абсолютно відверто працює на Москву. Я не розумію, що до сих пір пов'язує Зеленського з ним.
- Повернімося до питання безпеки. Блінкен сказав, що концентрація російських військ максимальна з 2014 року. Зеленський сказав, що відведення військ було, але це тільки 3,5 тисячі осіб з території Криму. Небезпека вторгнення зберігається?
- Так. І про цю небезпеку не Зеленський скаржився Блінкену, а сам Блінкен прекрасно це розуміє. У Вашингтоні панує дуже реалістичний погляд на Москву. Вони прекрасно розуміють наміри Кремля і не мають щодо цього ніяких ілюзій.
Візит Блінкена і його заява сьогодні продовжують ту тенденцію, яка намітилася на початку квітня. Нагадаю, 2-3 квітня перед першим дзвінком Байдена Зеленському всі керівні американські діячі - міністр оборони генерал Остін, Блінкен і начальник Об'єднаного комітету штабів генерал Міллі - всі вони телефонували своїм українським колегам і дуже рішуче запевняли, що Україна не залишиться на самоті, а США не допустять розширення російської агресії.
Ця точка зору зараз торжествує в Вашингтоні, незважаючи на те, що тут існує і завжди існувала проросійська партія таких собі "путін ферштейн", як їх називають в Німеччині. Я навіть скажу вам, хто її очолює - це колишній держсекретар Джон Керрі, старий дружок Лаврова, який звик його весь час підтримувати і який випадково десь в середині квітня зустрівся з Лавровим у туалеті готелю в Делі. Зовсім випадково він там з ним зупинився. Але точка зору Блінкена і Остіна торжествує. Візит Блінкена - додаткове тому підтвердження.
- Коли говорять, що США не залишать Україну наодинці з Росією, про яку допомогу йде мова? Cумніваюся, що про військову.
- Ви знаєте, це не секрет. Американці попереджали і попереджають своїх російських колег неодноразово. У дипломатичних колах це добре відомо. У чому я з вами погоджуся - американці не відправлять військові дивізії на східний і південний фронт України битися. А все інше буде зроблено.
Почнемо з економічної сфери - це будуть вже не економічні санкції, які досить болючі для Росії протягом останніх семи років. Насамперед вони відрізають Росію від сучасних технологій, прирікають її на застій і рецесію. Це буде те, що я б назвав тотальною економічною війною. Це відключення Російської Федерації від системи SWIFT, це нафтове і газове ембарго. Зрозуміло, дрібним пунктом сюди входить і припинення "Північного потоку-2", і що особисто дуже чутливо для всієї російської верхівки, включаючи Путіна - це арешт знаменитого російського трильйона. Арешт активів близьких до Путіна бізнесменів і чиновників, які знаходяться в юрисдикції США. І такий же масштаб активів у Великій Британії.
Що стосується військової допомоги, то це військові поставки. До речі, дуже показовими в Києві були два моменти. Блінкен спеціально підкреслив, що під час нещодавнього загострення і кризи Україна проявила виняткову витримку і відповідальність. І він додав, що саме в цьому сенсі, з огляду на таку поведінку України, США розглядатимуть питання про подальші постачання. Ця репліка швидше стосувалася противників Блінкена і противників України у Вашингтоні. Він стверджував, що Україна ясно підтвердила: вона держава, що обороняється, а Росія - агресор. Україна не має жодних наступальних намірів. І військова допомога Україні - це не поставка озброєння, що розпалює конфлікт, а поставка озброєння стороні, що обороняється, яке гратиме стримуючу роль на агресора.
Зеленський натякав на угоди і договори найближчим часом. Наскільки я розумію, мова йде про завершення тривалих переговорів про надання Україні статусу Major non-NATO ally (головний союзник США не член НАТО). Це дуже важливий крок. Судячи з тону Блінкена і Зеленського, це питання вже погоджене. Він відкриває ширші можливості для співпраці у військовій сфері. Це той статус, який мають такі країни як Ізраїль, Південна Корея, Японія, Австралія - провідні союзники США.
- Я правильно розумію, що ПДЧ нам не чекати, але цей статус, швидше за все, буде?
- Це важливіше, тому що ПДЧ може бути через рік або кілька років після подолання запеклого опору якогось Орбана або навіть Макрона з Меркель, після чого Україна можливо стане членом НАТО. А військова допомога Україні потрібна вже сьогодні і завтра. Блінкен це прекрасно розуміє, і він про це чітко говорив. Тому ці угоди, про які говорив Зеленський, дуже важливі.
Але США зарезервували цю вже узгоджену міру до розмови Байдена з Путіним, яка намічена на 15-16 червня. Вони дуже сподіваються, що їм вдасться переконати Путіна залишити Україну в спокої.
