Усі ті, хто трохи стежить за політикою, звичайно, запам'ятали, як держсекретар США Марко Рубіо з'явився в ефірі FoxNews з хрестом на лобі. За півтора місяці до Великодня католики та частина протестантів відзначають Попільну середу – початок великого посту, хтось посипає голову попелом на знак каяття, хтось наносить попелом хрест на лобі. Рубіо із завзятих.
І ось у Страсну п'ятницю нам довелося почути від голови американської дипломатії, що у Штатів закінчується терпець, а інтересу до нашої війни ніколи й не було: це не їхня війна. І якщо все скоро не закінчиться, то в Білому домі займуться важливішими справами. Може, в інший час та в іншому виконанні було б не так наочно, але Марко Рубіо все знає про біблійну історію з умиванням рук. «Війна Байдена» - це, звісно, із риторичного арсеналу його господаря, але рахунок у таких справах, як вчить християнство, індивідуальний.
Привертає увагу ще та обставина, що Понтій Пілат був вкрай незадоволений, що довелося займатися не дуже зрозумілими проблемами, що виникли у чужого народу, Дональд Трамп же сам бив себе в груди, обіцяючи встановити міцний мир між Україною та Росією: хто, як не він?! І, ми пам'ятаємо, це багатьом вселяло надію.
За неповні сто днів президентства від надії мало що лишилося. Марнославний американець хотів би повісити собі заслугу примирення на груди, але він гадки не має, як цього досягти, а глибоко вникати і розбиратися він і не хоче, і не вміє. Ну і гори воно вогнем. Рубіо хлопець грамотний, він міг би розповісти Трампу про дев'яте, останнє коло пекла, де вічно мучаться ті, хто обдурив людей, але в нинішній адміністрації, де прийняті спільні молебні, неможлива серйозна, відверта розмова двірні з босом. Та й Данте – це не церковний канон.
Взагалі треба сказати, що Дональд Трамп, який впевнений, особливо після невдалого замаху, у власній божественній місії, повинен вважати Христа лохом, який не зміг конвертувати свої впливові родинні зв'язки у справжній успіх. Не зумів укласти вигідну угоду ні з юдейськими книжниками та первосвящениками, ні з римським прокуратором. Чого не скажеш про Іуду Іскаріота, який на порожньому місці підняв нормальні бабки, ось тільки нервова система потім підвела.
А що християнського в повторюваних міркуваннях президента США про те, що лише дурень вплутується в бійку із сильнішим? Більше того, ще має нахабство звертатися по допомогу до інших. Бог подасть. Такою нині є лідер нації, офіційним девізом якої є слова In God We Trust. Побожність серед прихильників руху MAGA, до речі, помітно більша, ніж у середньому по країні. І тут мимоволі згадаєш інший феномен, назву якому дала біблійна історія: фарисейство. Хрест на лобі та молитва у Білому домі замінюють справжню віру.
Проблема не лише й не так у тому, що нинішнє американське керівництво не про християнські цінності. Залишимо осторонь і авторитарні замашки президента, рівень його компетентності та підібраної йому під стать команди. Біда в тому, що Сполучені Штати в особі людей, що представляють країну, не розрізняють добро і зло. Це базовий збій. Можна скільки завгодно вилизувати дизайн і підкручувати інші параметри, але якщо немає принципової різниці між правим і лівим, між верхом і низом, нічого хорошого поступального руху чекати не доводиться.
Наша війна справді не їхня війна. Але є й інша Америка.
Минулого тижня, у суботу, до Сполучених Штатів, до Лансдейла, штату Пенсільванія, повернувся Корі Навроцький, ветеран морської піхоти, який добровольцем вирушив воювати в Україну. Він загинув у жовтні минулого року у розвідувальній вилазці до Брянської області, його тіло було повернуто у рамках обміну. Сім відряджень до Іраку, два до Афганістану, нагороджено двома «Пурпурними серцями». Після прощання на батьківщині його поховають на Арлінгтонському цвинтарі, як ми б сказали, серед побратимів. Немає жодних відомостей, чи був сержант Навроцький віруючою людиною.
В Україні, як відомо, воював і зведений брат віце-президента Джей Ді Венса. За всі два з половиною роки перебування брата в Україні, на фронті, Джей Ді жодного разу з ним не зв'язався, хоча Нейт і намагався пробитися через помічників та секретарів політика. Віце-президент, серед іншого, прославився фразою, що спирається у своїй діяльності на християнську концепцію: «Спочатку ви любите свою сім'ю, потім сусіда, потім свою спільноту, потім співгромадян у своїй країні, а після цього — решту світу». А виявилося, що й братові любові не дісталося. А нам так точно розраховувати на таких християн нема чого
