Ісламська держава переживає не найкращі часи - вона зазнає поразок в Іраку, де очолювана США коаліція фактично перемогла в битві за Мосул (хоча в місті ще залишається чимало бойовиків), а також в Сирії, де урядові війська наступають під Пальмірою, а Демократичні сили Сирії при підтримці американців перерізали основні дороги, що ведуть в Ракку. Абу Бакр аль-Багдаді, лідер угруповання, вже закликав своїх прихильників відступати в важкодоступні гірські райони, щоб там продовжити боротьбу партизанськими методами. І проблема не тільки в невдачах на полі бою. Втрата Мосула має символічне значення - саме тут три роки тому був проголошений халіфат, що привернуло в ІГ багатьох добровольців з усього ісламського світу, а тепер претензії на лідерство серед мусульман виглядають як ніколи непереконливо. До того ж, з кожною військовою поразкою зменшується територія, контрольована ІД і все більше скорочуються його доходи. А, значить, все менше число бойовиків, які колись збиралися під гаслами успішного проекту, схильні й надалі зберігати вірність пошарпаному прапору.
Поразка ІД
Можливо, Ісламська держава ще на деякий час залишиться на політичній карті Близького Сходу, але вже зараз її швидкий крах не викликає сумнівів. Причиною цьому - природа угруповання. Створена (в тому числі, при безпосередній участі аравійських монархій) як противага іранському впливу в регіоні, в момент свого світанку ІД перетворилася в зонтичну структуру, яка увібрала в себе десятки дрібних і середніх груп, як місцевих так і залучених (швидше успіхами Ісламської держави, ніж його ідеологією). Типові приклади такого союзу - «хусейнівський» військові і партійні функціонери, що були усунуті від справ після американського вторгнення, або племінні ополчення в сунітських районах Іраку, які побоюються гонінь з боку шиїтського режиму в Багдаді. Вони приймали ІД, поки бачили в ній можливість захистити свої інтереси, але слабкість угруповання неминуче змусить їх шукати інших покровителів.
Але поразка ІД аж ніяк не означає наступлення миру в Іраку і Сирії. Разом з Ісламською державою назавжди підуть тільки його найбільш одіозні лідери. А ось кількість активних бойовиків в регіоні істотно не зменшиться, багато груп і одинаки просто поміняють «вивіску». Адже значна частина нинішніх бійців ІД - іракці і сирійці, і більшість з них продовжать боротися проти режимів у своїх країнах. Залишиться і якась частина іноземців: і ідейних ісламістів, які тут можуть зі зброєю в руках протистояти США, Росії і шиїтам, і корисливих, адже фінансування різних груп - анти-іранських, анти-асадівських - не припиниться, і попит на досвідчених бійців буде досить високий.
Зате політичні розклади на Близькому Сході і навколо нього зазнають істотних змін. Перше, чого можна очікувати після виключення ІД з рівняння балансу сил на Близькому Сході, стане загострення протиріч між іншими політичними гравцями. Адже з відходом ІД зникне спільний ворог, досить сильний, щоб переконати вчорашніх супротивників співпрацювати, значить, старі суперечності знову визначатимуть політичний ландшафт. Передвісники нової бурі вже показують себе. На початку березня в Анкарі відбулася зустріч сунітських організацій Іраку, основною метою якої було обговорення перспектив політичного устрою країни після знищення ІД. Негативна реакція з боку іракських шиїтів була негайною. За сунітами стоять Туреччина, Катар, ОАЕ, шиїтів підтримує Іран. При слабкості центральної влади, фактичну втрату централізованого управління на більшій частині території, міжконфесійна ворожнеча, яка отримує підживлення від іноземних держав, загрожує Іраку громадянською війною.
Не менш небезпечним в «світі після ІД» буде і конфлікт Туреччини з курдами. За останні півстоліття Туреччина неодноразово проводила бойові операції проти курдських бойовиків на території Іраку і Сирії, найчастіше забуваючи запитати згоди у урядів цих країн. Якщо в умовах загальної боротьби проти ІД Анкара змушена була хоч зрідка оглядатися на Вашингтон, в нових реаліях і цей стримуючий фактор зникне. Рішення місцевої влади в Кіркуку вивісити прапор регіонального уряду іракського Курдистану поруч з іракським викликало в Анкарі реакцію навіть більш бурхливу, ніж в Багдаді. Якщо іракська влада поки віддає перевагу переговорам, Туреччина жорстко висловилася про неприпустимість таких дій і пообіцяла підтримку місцевим арабської і туркоманській громадам. Ворожість Туреччини щодо будь-яких кроків курдів в Сирії та Іраку, спрямованих на встановлення і зміцнення політичної автономії цілком може привести до прямого збройного протистояння.
Друге, не менш небезпечним стане «спрощення» картини протистояння в Іраку і, особливо, Сирії. В останні роки ситуація тут була дійсно неймовірно заплутаною. З того моменту, як Ісламська держава повернула до життя історичний принцип «війна сама себе годує», отримавши стабільні доходи від продажу нафти, предметів мистецтва, рабів з захоплених територій, вона знайшла і відносну незалежність від спонсорів, що дозволило їй вести власну гру в Іраку і Сирії. Успіхи ІД значно посилили позиції радикальних ісламістів в середовищі опозиції в Сирії і внесли розкол в сунітську громаду Іраку. Як наслідок, «кривавому» Асаду стали протистояти не менш «криваві» опозиціонери, а «погані» суніти з ІД воювали з «хорошими» сунітами з іракських урядових сил. Ця плутанина стала особливо суттєвою проблемою для Заходу в сирійському конфлікті, де важко було знайти союзника, впливового всередині країни і такого, що при цьому виглядає хоч відносно цивілізовано.
Нові «ісламські держави»
Після того, як ІД відійде в історію, картину протистояння знову можна буде подати в чорно-білому форматі. У Сирії озброєні формування опозиції більше не співпрацюватимуть з ІД, і тому вони повернуть собі статус борців за свободу і демократію, сил добра, що протистоять силам зла - режиму Асада. Крім того, будуть зняті побоювання, пов'язані з поставками зброї опозиції: підозри в тому, що ця зброя опиниться в руках радикальних ісламістів стануть менш серйозними в світі, де більше не буде Ісламської держави. До цього слід додати і ще одну важливу зміну, яка завдяки щасливому випадку збіглася з наближення падінням ІГ: останнім часом значно послабили свою участь в сирійських, так і в іракських подіях, аравійські монархії. Для Саудівської Аравії очевидним пріоритетом безпеки є події в Ємені, і там же зараз - головний фронт протистояння Ірану. Катар ж занадто зблизився з Туреччиною (і в Сирії, і в Іраку), і якщо на початку сирійського конфлікту саме Доха задавала тон в цьому партнерстві, зараз вона скоріше слідує в кільватері Анкари. Ці дві держави тісніше інших партнерів Заходу співпрацювали з ІД, і те, що вони пішли з авансцени конфлікту остаточно розв'язує для США і ЄС дилему, при якій вони не наважувалися вдарити з усією рішучістю по режиму Асада через побоювання зіграти на руку іншому своєму ворогові - Ісламській державі.
Ситуація в Іраку була спочатку менш заплутаною - принаймі, для глобальних гравців, які намагались не вплутуватися у внутрішні міжконфесійні та міжетнічні суперечності в країні. Однак і тут у Заходу руки були зв'язані протистоянням з ІД, що заважало відповісти на очевидне посилення Ірану, який тісно співпрацює з шиїтським урядом в Багдаді. Адже шиїтська міліція, підтримувана фінансово і організаційно Тегераном, залишається важливим учасником коаліції, що воює проти Ісламської держави. З падінням ІД питання ослаблення іранського впливу в Іраку (навіть ціною протистояння з частиною іракських шиїтів) знову встане на порядок денний США і їх союзників.
Незважаючи на поразку Ісламської держави, конфлікти в Іраку, і, особливо, в Сирії стануть ще більш небезпечними, інтенсивність протистояння, в тому числі, збройного, зросте, а протиріччя між США, ЄС і їх регіональними союзниками, з одного боку, і Росією і Іраном, з іншого, будуть загострюватися. Близький Схід в черговий раз підтвердить своє реноме «больової точки» всього міжнародного співтовариства, відтягуючи на себе увагу і ресурси ключових гравців з інших напрямків світової політики. А бойовики-терористи, які напрацювали великий практичний і організаційний досвід в Ісламській державі, роз'їхавшись світом, будуть сприяти ще більшому падінню рівня безпеки в різних його куточках - і, отже, множити число гарячих точок, в яких будуть з'являтися нові «ісламські держави» .
