Голова держави Володимир Зеленський, схоже, почав використовувати принцип дитячої гри "гаряча картопля". А умовною "картоплею" у президента служать ухвалені Банковою рішення, які покликані переключати увагу від регулярних провалів влади.
Одним із прикладів такої гри стало застосування 26 жовтня на Донбасі турецьких безпілотників Bayraktar. Безумовно, вони показали свою високу ефективність, знищивши одну з російських гармат. Втім, цей крок був лише тактичним: експерти давно стверджують, що таку авіаційну техніку потрібно розповсюдити по всій лінії фронту на південному сході країни, що дозволить українським військовим застосувати принцип, який дуже люблять росіяни – "на силу відповідати силою".
Після того, як затихли захоплені промови щодо своєчасного застосування безпілотника та роздратовані погрози з боку Кремля, залишилося питання – чому таку ефективну зброю не застосовували раніше, проявляючи надзвичайну обережність, аж до заборон відкривати вогонь у відповідь окупантам? Здається, відповідь досить проста: останнім часом Банкова критично потребує переможних кейсів, адже справи у неї кепські: рейтинги президента та "слуг" падають, показники захворілих і померлих у нову хвилю ковіду наганяють жах, та й енергокриза на порозі: вугілля на складах мало, а імпортувати струм з Росії та Білорусі ми не зможемо. Словом, треба терміново перемкнути увагу українців, і застосування "Байрактарів" виявилося дуже доречним.
Водночас, обговорення подій на Донбасі тривало кілька днів, і негатив в інфопросторі знову вийшов на перший план. В ОП вирішили продовжити гру в "картоплю", і вкотре анонсували перестановки в уряді, які, мабуть, мають стати каталізатором випуску соціальної пари.
Озвучив плани влади голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія. Виступаючи в ефірі одного з телеканалів, він повідомив, що наступного пленарного тижня, який триватиме 2-5 листопада, парламент розгляне щонайменше чотири кадрові питання. За словами Арахамії, нардепи точно розглянуть питання звільнення міністра захисту навколишнього природного середовища та природних ресурсів Романа Абрамовського, а також міністра оборони Андрія Тарана. При цьому критерії призначення та зняття з міністерських посад залишаються незрозумілими та не озвучуються. Ходять чутки про переміщення топових "слуг" з одних позицій на інші. Тобто за провали у роботі ніхто не відповість, а створюється ілюзія змін у владі.
Тим не менш, нескінченно закидати невдачі і провали за допомогою постійного відволікання уваги не вдасться – не вирішуються справді ключові проблеми держави, як уже згадувана вище енергокриза, в якій зацікавлені деякі з найбагатших українців.
Замість того, щоб грати з перемиканням уваги суспільства, у Зеленського могли б піти більш важким шляхом, але результати від нього вимірювалися б точно не десятком-другим статей на онлайн-ресурсах та порожніми обговореннями на телеефірах.
Мова йде про те, щоб перетворити українських олігархів на звичайних великих бізнесменів. Адже оголосивши про "деолігархізацію", Зеленський не зробив жодного реального кроку - крім показухи - щоб реально заспокоїти найбільших монополістів країни. Це при тому, що влада має розуміння, чим і як заважають Україні олігархи.
"Вузька група зацікавлених осіб - здебільшого це олігархи - багато років намагається консервувати ситуацію в країні, розвиваючи власний бізнес, але створюючи бар'єри для входження в бізнес для інших. Задля цього вони використовують політичні зв'язки, медіаресурс, щоб блокувати розвиток ситуації. Виходить, що захист прав власності – те, чого хоче бізнес – нормальна судова система, ефективна боротьба з корупцією, конкуренція, демонополізація економіки, зменшення бар'єрів для ведення бізнесу – блокує ця група", – каже радник президента Олег Устенко.
Поза всякими сумнівами, олігархи стоять "широким фронтом", діючи за багатьма напрямами. Але це зовсім не означає, що потрібно створювати для боротьби проти них спеціальне законодавство та вести списки олігархів, підв'язуючи під це РНБО. Не треба вигадувати "велосипед". Для проведення судової реформи, ведення повноцінної роботи антикорупційної інфраструктури, демонополізації економіки та розвитку конкуренції по суті є вся необхідна законодавча база.
Зокрема, всі необхідні повноваження має найважливіший держорган - АМКУ. Саме він покликаний заважати створенню монополій в енергетиці, ринку хімдобрив і природного газу. Антимонопольний комітет легко поставив би на місце Дмитра Фірташа, Ігоря Коломойського, Ріната Ахметова та інших олігархів. І це, безумовно, дало б вигоду владі одразу за декількома напрямками: прогрес у розвитку економіки, падіння цін на ресурси, та й чим чорт не жартує, підвищення рейтингу влади. Але для таких дій, безперечно, потрібна сильна політична воля. А таланту знімати ролики та відволікати увагу за допомогою різних інфоприводів тут, на жаль, недостатньо.
