В Україні триває складна судова реформа, правовою основою для якої стали зміни до Конституції України в частині правосуддя та закон "Про судоустрій і статус суддів", що набули чинності у вересні 2016 року. Сучасну судову реформу вирізняє формат участі в ній громадськості, яка за умови тотальної недовіри до існуючої державної машини мала би підвищити рівень довіри громадян до суттєвих перетворень, які розпочалися у сфері правосуддя, вважає політичний експерт та кандидат політичних наук Ростислав Балабан. На його думку, в першу чергу допомагати у цьому процесі повинна була Громадська рада доброчесності (ГРД), метою діяльності якої було сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України (ВККСУ) у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності.
Проте, на жаль, події цього року засвідчили, що після завершення конкурсу на посади суддів Верховного суду ГРД щонайменше не сприяє ВККСУ в прискоренні завершення процесу кваліфікаційного оцінювання суддів.
Це почалося з того, що 26 березня цього року ГРД гучно заявила про свій вихід з процесу. Так, за словами представників ГРД, "той процес, який зараз розпочала Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС), не є ретельним та належним оцінюванням, оскільки відбувається в конвеєрному форматі – співбесіда із суддею триває в середньому 10 хвилин, а до кінця 2018 року ВККСУ планує завершити оцінювання 5600 суддів. Для порівняння – співбесіди із 380 кандидатами до Верховного суду минулого року тривали 4 місяці, цьогоріч за такий же проміжок часу планують проспівбесідувати 2800 суддів".
Видається вірогідним, що головною причиною цього оголошення ГРД про вихід з процесу стало те, що ВККСУ мала побажання до роботи ради. Насамперед вони стосувались відповідності форми рекомендаційних висновків ГРД усталеним вимогам регламенту ВККСУ. Це б суттєво полегшило й пришвидшило роботу ВККСУ в умовах високої завантаженості.
У відповідь ГРД висунула зустрічні вимоги, які перевищували її повноваження, визначені законом. Зокрема, ГРД зажадала від ВККСУ "відсторонити або іншим чином врегулювати питання конфлікту інтересів у членів ВККС під час оцінювання суддів".
Цей пункт ультиматуму виглядає особливо цікавим на тлі того, що окремі члени ГРД від самого початку роботи своєї організації спокійно жили і продовжують жити з власними конфліктами інтересів, не витрачаючи зайвий час на те, аби довести хоча б відповідність доходів своїм витратам.
Наприклад, Галина Чижик у своїй декларації за 2017 рік вказала, що разом з чоловіком Андрієм Гевко орендує квартиру площею 36,9 квадратні метри і володіє автомобілем Chevrolet Aveo. При цьому Чижик задекларувала придбання деривативів вартістю 723 672 гривень при сукупному річному доході від підприємницької діяльності 340 270 гривень. Цікавим є те, що сукупного доходу Галини та її чоловіка разом не вистачить для придбання вказаних цінних паперів, адже доходи чоловіка члена ГРД – це скромні 215 253 гривень (де 176 268 гривень – зарплата і 38 985 гривень страхових виплат). Окрім того, пані Чижик, схоже, вирішила всерйоз і надовго працювати на журналістській ниві, адже після виходу ГРД опублікувала три статті у тижневику "Дзеркало тижня", продовжує працювати на "24 каналі" в якості ведучої щотижневій програмі "Честь і НЕчесть", де записала щонайменше 11 передач. Ці передачі присвячені перебігу судової реформи, проте навіть назви останніх двох випусків ("ВККС обрала з порушенням всіх суддів Верховного суду" та "Вища рада правосуддя не має волі покарати суддів") навряд чи свідчать про прагнення авторів бути об’єктивними у своїх оцінках діяльності органів, що працюють над очищенням судової влади.
І це лише один приклад того, як члени ГРД спокійно дозволяють собі не дотримуватися принципів, які вони декларують. Не краща ситуація у адвоката Романа Маселка, який, наприклад, спокійно пережив той факт, що його клієнт суддя Сергій Бондаренко отримав позитивний висновок ГРД при балотуванні на посаду судді Верховного суду. При цьому Бондаренко не приховував, що на той момент платив гонорари Маселку за те, що той представляв його інтереси в суді. Сам адвокат також виступає активним блогером на "24 каналі" і транслює виключно однобічну інформацію щодо подій у судовій реформі. Наразі щодо цієї поведінки, яка не корелюється з поняттям адвокатської етики, до нього виникли питання від дисциплінарного комітету, які сам Маселко намагається подати громадськості як обмеження свободи слова.
Ще цікавіший персонаж нашої історії – це Віталій Титич, який просто не декларує нерухомість приблизною вартістю 125 000 доларів, що в півтора рази більше його офіційного доходу за останній 7 років. Публікацій про "подвійні стандарти" від членів ГРД щодо оцінки способу життя в мережі можна знайти багато.
До речі, раду залишило троє її членів, серед них – Леонід Маслов, якому в 2017 році довелося "добровільно" піти з ГРД (через нетактовну поведінку), аби не наразитися на скандал, котрий, на думку колег, "підім’яв би під собою усю раду". Цього активісти допустити аж ніяк не могли, тож і змусили свого колегу піти у невеличку "відпустку за свій рахунок", пообіцявши, що за півроку, коли всі все забудуть, вони візьмуть його назад. Що, власне, і сталося.
Такий довгий вступ потрібен лише для того, аби показати, що серед основних спікерів ГРД практично немає людей, які могли б спокійно і аргументовано довести кожну копійку, що проходить через їхні ж декларації, а також високі етичні вимоги. Чим довше працюють "доброчесні" активісти, тим більше до них виникає питань, відповідей на які члени ГРД старанно уникають.
Тим часом за період, що минув після демаршу ГРД, комісія самотужки здійснювала роботу з оновлення суддівського корпусу. Станом на 7 серпня 2018 року оцінювання було завершено стосовно 1486 суддів місцевих та апеляційних суддів. З них 241 суддя (16%) підлягає звільненню або вже був звільнений. На початку серпня з різних причин не було остаточних результатів щодо 289 суддів, стосовно яких було розпочате оцінювання. Тобто починаючи з жовтня минулого року, а це майже 10 місяців, ВККСУ здійснила оцінку лише 1,5 тисячі суддів. І де ж той "конвеєр", про який говорилося? Адже навіть простий арифметичний підрахунок засвідчує, що протягом означеного періоду в середньому за день співбесіди проходили 8 осіб. Чи сильно це відрізняється від тих темпів, які ВККСУ обрало при оцінюванні 380 кандидатів на посади у Верховному суді? Але в ГРД намагаються не говорити про це.
Наприклад, 14 серпня на Facebook-сторінці ГРД можна прочитати пост про те, що "Громадську раду доброчесності відсторонили від відбору суддів до антикорупційного суду", що, на дімку членів ГРД, "свідчить про визнання результатів її роботи, а також про страх влади та судових органів отримати справді незалежний суд". А у стороннього спостерігача виникає лише два питання: а як бути з тим, що у березні цього року ГРД публічно заявила про вихід з процесу кваліфікаційної оцінки суддів, і до чого тут взагалі ГРД, якщо допомагати у цій процедурі від самого початку мав інший громадський орган?
При цьому навіть після публічного виходу з процесу ГРД продовжила публікувати на своїй офіційній сторінці висновки щодо окремих кандидатів у судді, що є прямим порушенням процедури. Загалом за інформацією, наявною у відкритих джерелах, під час кваліфікаційного оцінювання суддів ГРД надало висновки про невідповідність критеріям етики і доброчесності стосовно близько 80 суддів. З них 35 висновків були розміщені на сайті ГРД вже після її виходу з процесу оцінювання, тобто з порушенням процедури. Під час співбесід з суддями комісія визнала такими, що не відповідають займаній посаді, 47 суддів. Цікавим є те, що до більшості з цих суддів у самої ГРД питань не було, тобто всіх їх державні службовці визнали не гідними посади самостійно чи за допомогою інших державних органів чи громадських об’єднань. А от висновків ГРД щодо таких суддів було лише 4 – і те лише на сайті ради. Таким чином, виникає питання, чи була робота ГРД з підготовки їх висновків якісною та ефективною, якщо поза її увагою залишилася така кількість "недоброчесних" суддів.
Щодо цьогорічної діяльності ГРД цікавим є й інший збіг. Висновки Ради Європи (після моніторингу діяльності ГРД в контексті стандартів та рекомендацій Ради Європи) були опубліковані 5 березня 2018 року. І вже наприкінці березня ГРД якраз і заявляє публічно про свій вихід із процесу оцінювання суддів.
Висновки експертів містили, зокрема, рекомендації щодо вдосконалення діяльності ГРД. Експерти Ради Європи рекомендували ГРД: розробити та затвердити методологію оцінювання із зазначенням об’єктивних та чітких критеріїв оцінювання; розробити та затвердити єдині стандарти підготовки документів ГРД, а також їхню типову структуру; перевіряти отриману інформацію, використовувати лише надійні джерела; утриматися від оцінки професійної компетенції загалом та оцінки судових рішень зокрема; забезпечити можливість ознайомлення кандидатом із документом ГРД до його опублікування тощо. Тобто вимоги ВККСУ повністю співставні з тим, що експертам ГРД пропонує зробити Рада Європи.
Насправді сьогодні до ГРД є дуже багато питань, відповіді на які хотілося б отримати. І це навіть не питання відповідності доходів та способу життя членів Ради, питання стоїть про те, чи цього року рада змогла виконати свою основну функцію – сприяти ВККСУ в оцінці доброчесності кандидатів у судді у повному обсязі та чи прагнула вона дати необхідний результат? Як ми вже говорили, на сайті організації опубліковані близько 80 висновків та інформацій ГРД, частину з яких Вища комісія врахувала у своїй роботі. Але за цей час ВККСУ провела оцінку декількох сотень суддів. То що ж було метою продовження цієї роботи після березня? Чому члени Ради, які публічно заявляють, що за таких умов ГРД не може впливати на ВККСУ, просто не підуть у відставку, як це передбачено законом? Такий крок був свідченням принциповості ради і продемонстрував би її послідовність.
Цікаво буде спостерігати за сумлінним підходом членів ГРД щодо вивчення на предмет відповідності критеріям доброчесності судді, який не став розглядати адміністративний корупційний протокол порушення вимог фінансового контролю, складений на першого віце-президента Національної академії правових наук України, завідувача кафедри фінансового права Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого Миколу Кучерявенка, що є вітчимом члена ГРД та можливого кандидата у Вищий антикорупційний суд Михайла Жернакова.
Тож питань до діяльності цього, безумовно, важливого учасника процесу реформування суддівського корпусу України насправді багато. І сподіватися почути відповіді на них, мабуть, не варто. Адже повноваження нинішнього складу закінчуються у листопаді. І позаяк нинішнє законодавство не передбачає жодної відповідальності для членів ГРД за самоусунення від процесу оцінки доброчесності кандидатів до суддівського корпусу, навряд чи громадяни можуть очікувати від них справжньої роботи, як передбачалося.
