23 грудня відбувся Антикорупційний форум під егідою Михайла Саакашвілі, який організували низка відомих і не дуже громадських організацій. Коли я туди йшла, в мене були очікування двоякі: з одного боку, я вже давно хотіла, щоб більшість проактивних післямайданівських громадських організацій об’єдналися, пройшла їх інституалізація, і вони створили політичну силу, яка б могла стати реальним політичним конкурентом усім наявним "партіям". З іншого боку, те, що про форум було повідомлено на тлі скандалу Саакашвілі з Аваковим, який є насправді конфліктом з Яценюком за посаду прем’єр-міністра, шантаж із перевиборами, питання швидкої чи поступової приватизації держпідприємств і таке інше – зменшувало шанси успішного стартапу нової сили.
Таким чином, коли я прибула на форум, в мене не було чіткої думки про нього. Майже одразу я зустріла активістів з Харкова: Володимира Чистиліна, відомого трубача Костянтина Олійника, представника Харківського антикорупційного центру Євгена Лісічкіна, голову харківського відділення "Демальянсу" Надію Савинську, які організовували Харківський Євромайдан, а також Ярослава Ланецького зі Студентської ради. Мені здалося, що вони розглядали цей захід як продовження Майдану, і, насправді, було багато представників різних громадських організацій з регіонів. Було очікувано багато журналістів, тут і там світилися різні політики, старі та нові. Та все ж таки публіка була більш різнорідна, ніж можна було очікувати, і це створювало якесь дивне відчуття. Зрозуміло, й пенсіонери можуть боротися з корупцією та мати активну громадську позицію. Але все ж таки "тусовка" була аж занадто різнорідна. Ще більше питань викликав підбір спікерів, про який було невідомо заздалегідь. Я звісно не чекала якихось закордонних гостей-експертів з боротьби з корупцією, бо на підготовку форуму було занадто мало часу, але гадала, що будуть виступати найбільш активні українські борці з корупцією. Тому, коли я побачила в програмі Шустера, Чичваркіна чи Гриценка, моєму здивуванню не було меж. На мій погляд, невдалий похід "Демальянсу" з "Громадянською позицією" вже мав би навчити нові сили, що треба дуже ретельно ставитися до репутації.
Зважаючи на те, що організатори просили людей приїхати заздалегідь, а сам початок був затягнутий, усе це дійство було схоже на броунівський рух – велика кількість людей, яка рухалася з однієї зали до іншої, у пошуку якихось осмислених дій. Але дій не було, і замість того люди робили селфі, шукаючи знайомих та обговорюючи майбутнє. Людям явно не вистачало самоорганізації. Але щоб виникла самоорганізація — повинні були бути чіткі цілі, а не ясно було взагалі, чого усі чекають: чи то створення нової партії, чи то вироблення спільних механізмів боротьби з корупцією, чіткого розподілу ролей між учасниками та поетапного плану на майбутнє? Деяким дисонансом форуму стали коробки з безкоштовним печивом та цукерками та довгі черги до них.
Нарешті, коли форум почався з гімну у виконанні Руслани, привітальних слів Саакашвілі, виступів Лещенка, Олександра Солонтая з "Сили Людей", Василя Гацька з "Демальянсу", то з одного боку, були реверанси в бік присутніх, що ті, хто зібралися на форумі, є саме тими, на кого остання надія в країні. З іншого, звучали цілком розумні речі, що не треба ні на кого покладатися, треба самим брати й робити. Дуже переконливо це було з уст Олександра Солонтая, особливо після таких позитивних результатів на місцевих виборах. Також було озвучено, що Порошенко надіслав привітальний лист учасникам форуму.
Було й багато смішного: це як Світлана Залищук дуже офіційно представляла Сергія Лещенка "одним з головних борців із корупцією"; чи як сума зібраних краудфандінгом коштів на проведення форуму протягом тридцяти секунд зросла в чотири рази і досягла мільйона гривень. Також перебіжки з зали в залу журналістів, політиків та найбільш зацікавлених осіб, які, як "свита", рухалися за Саакашвілі.
Після привітальної панелі десь половину учасників залишили "у пісочниці" в форматі світового кафе, де вони повинні були брейнштормити та пропонувати різні засоби боротьби із корупцією за запропонованими організаторами темам. Решта пішла на так звану панель експертів, де дуже щирий Савік Шустер розповідав, що мафія — це злиття злочинності та влади, і що в Італії її побороли тільки тоді, коли усе суспільство відмовилося від її підтримки. Але на фразі про те, що "ми зробили свій канал без олігархів, де кожен українець може почути правду" — я зрозуміла, що це вже занадто для мене.
Пізніше я читала у соціальних мережах пост Александра Нойнеця, що на форум привезли "підтримку" з Одеси, і що багато автобусів стояло біля "Новуса". Не знаю як багато, але один великий білий автобус коло "Новуса" я справді бачила, коли вже йшла додому.
Загалом організатори Антикорупційного форуму переграли самі себе. Їм потрібно було залишити п’ятсот представників найбільш активних ГО, як з початку і планувалося, та нових політиків, і вони б отримали насправді набагато більш сильний політичний ефект. Здається, що вражені кількістю та швидкістю, з якою реєструвалися бажаючі, вони вибирали формат проведення більш масштабний, але не мали на меті зайняти реальними справами усіх цих відвідувачів, бо врешті-решт ні про які реальні справи на форумі й не йшлося — партію не створили і не планували, плану дій не виробили, крім нового форуму в Харкові 18 січня. Таким чином, форум маргіналізувався з 6200+ учасників та представниками типу Шустера, Гриценко і т. д. Найбільш прикро, що знову усі ці активні ГО, дії яких дають надію на майбутнє, пішли за харизматичною фігурою в збиток собі, не маючи сили самим реально об’єднатися та пройти інституалізацію. Цього разу, здається, знову не вийшло.
