Все наше життя – гра. Це нехитре правило давно усвідомили українські політики і чиновники, особливо ті, що займають найвищі пости. Гра на вплив, на гроші, на популярність... Дуже часто – гра словами. Візьмемо, приміром, МВС. Глава цього відомства пан Аваков давно відомий різними епатажними заявами та обіцянками. Ось заявив він два роки тому про одномоментне закриття всіх гральних точок в країні, і що, думаєте, що з цього вийшло? Виявилося - так, порожній звук, елемент гри для зростання власної популярності. Кореспондент "Апострофа" особисто переконався в цьому, витративши редакційні 200 грн в закладах "В мережі", які, судячи по вивісці, являються інтернет-кафе, а на ділі – гральні салони, тільки з комп'ютерами замість автоматів.
Дірява заборона
Відомо, що азартні ігри в Україні законодавчо заборонені ще з 2009 року. Причиною введення заборони став різкий стрибок зростання показників лудоманії в суспільстві, на тлі розгулу (інакше важко назвати) грального бізнесу в найгірших його проявах. По всій країні функціонували десятки тисяч різних ігрових салонів, букмекерських контор, залів казино, а окремих ігрових автоматів, що стоять в магазині, кіоску чи просто на вулиці, взагалі ніхто не рахував. Люди програвали там часом не тільки зароблені гроші, але і машини, квартири, або залазили в серйозні борги. Це, звичайно ж, не могло не позначитися на психічному здоров'ї суспільства і провокувало зростання кількості злочинів.
Після тотальної заборони всіх видів азартних ігор ситуація із залученням людей в гру дещо нормалізувалася. Але справа в тому, що ринок ігор на гроші, як і іншу діяльність, пов'язану з людськими слабкостями і пороками (один з можливих аналогів – ринок алкоголю), заборонити досить складно. Про це вам розповість будь-який психолог, та і приклади інших країн, навіть найбільш розвинених, говорять про одне: людському азарту потрібен вихід. Тому в якості розумної віддушини держава дозволила функціонувати лотереям, у тому числі електронним, але тільки тим, що мають статус державних.
У той же час надходження від азартних ігор – це просто величезні гроші, причому в більшості випадків їх оборот ніяк не можна проконтролювати. Тому навіть після введення заборони, а також незважаючи на існування законних лотерей, гральний бізнес в Україні нікуди не подівся, а просто пішов у тінь і після короткого перепочинку знову почав заманювати громадян, тепер вже у нелегальному статусі, в основному під виглядом "комп'ютерних клубів", таких як мережа закладів "В мережі".
"Сонце – стоп! Ти відтепер сідаєш на сході!"
З 2009 року кожна нова влада намагалася показати "активну боротьбу з порушниками власної заборони”. І кожна робила це з незмінно незначним успіхом. Здавалося, від людей, які прийшли в уряд після Майдану, дійсно можна очікувати іншого, дієвого підходу до вирішення проблеми азартних ігор. Ну, як же було не повірити емоційній заяві пана Авакова в Facebook, зробленій ним у далекому грудні 2014 року?
"ГРАЛЬНІ точки - СТОП. Процес пішов. Експертиза правових підстав і аргументи "захисників", посилання на ліцензії, довідки, експертизи - все те, що давало підстави" працювати ігровим точкам, - розглянуто на спеціальній нараді в МВС. Державний експертно-криміналістичний центр МВС України провів експертизу. Висновок - всі ігрові точки на території України підлягають закриттю", - голосно пообіцяв пан Аваков. І навіть заявив, що відповідна шифротелеграма вже пішла всім обласним главкам його відомства. А щоб ще більше підсилити ефект, додав, що чекати залишилося зовсім недовго - до вівторка.
Дуже хотілося б запитати: «Пан Аваков, з тієї пори пройшло вже майже сотня вівторків, і що? Як "процес пішов"? Всі незаконні точки закрили?». Втім, пам'ятаючи, що для глави МВС це була лише гра словами, не будемо чекати від нього занадто багато чого. Судячи з того, що останнім часом в Україні, як гриби після дощу, ростуть нові салони, виходить, що заява Авакова "Гральні точки – стоп" більше схожа на наказ сонцю зупинитися і сісти на сході.
"В мережі", або адміністративно-відповідальний експеримент
А раптом ми помиляємося, і заповітний вівторок Авакова вже настав? Раптом абсолютно в усіх подібних закладах - дійсно, страшно подумати, - діють комп'ютерні клуби? Або й того страшніше - дозволені лотереї? Щоб перевірити це, кореспондент "Апострофа" озброївся виданими в редакції двомастами гривнями і відправився спробувати удачу в заклади мережі "В мережі", скаргами на яку від обурених громадян і активістів завалений інтернет, але яка чомусь зовсім не привертає увагу правоохоронних органів.
Для початку розберемося, що ж це за мережа закладів "В мережі". Раптом ми чогось не знаємо, і ця мережа якимось незбагненним чином все-таки має право надавати послуги, пов'язані з гральним бізнесом або лотереями. Отже, за даними з сайту Мін'юсту, ТОВ "В мережі" зареєстровано за адресою р. Київ, вул. Ремонтна, 6, оф. 404. Власником ТОВ вказаний Прилипко Сергій Володимирович, який проживає в м. Васильків. Згідно з реєстраційними даними, основний вид діяльності ТОВ "В мережі" – "діяльність посередників, що спеціалізуються на торгівлі іншими товарами". Крім того, ТОВ має право займатися наданням в оренду офісних машин і устаткування, у тому числі комп'ютерів; здаванням в оренду інших машин, устаткування та товарів; наданням інших допоміжних комерційних послуг; діяльністю у сфері електрозв'язку; консультаціями з питань інформатизації; діяльністю з керування комп'ютерним устаткуванням, а також іншою діяльністю у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем.
Як бачимо, жодних згадок про ігрову діяльність або організацію лотерей в реєстраційних даних ТОВ "В мережі" немає. Втім, і сама мережа, нагадаємо, позиціонує свої заклади як "інтернет-кафе". Щоб урізноманітнити експеримент, ми вирішили відправитися не в одне, а в кілька подібних "інтернет-кафе", розташованих відповідно в різних районах столиці.
"Гадючник"
Перша точка "В мережі" розмістилася серед кіосків біля станції метро "Героїв Дніпра". Знаходиться цей так званий "інтернет-клуб" за адресою вул. Героїв Дніпра, 35, в приміщенні невеликого (максимум – 5х5 метрів), але капітально відбудованого Мафу. Неподалік знаходиться обмінник. Крім написів "В мережі" і "Відкрито", інших ідентифікаторів, що це за заклад, на будиночку немає. Вхід у заклад не "з вулиці", а з торця будівлі ліворуч. Двері – серйозні, з вічком. А ось ручка поламана. Покрутивши її в різні сторони, переконуємося, що двері не зачинені, як здалося спочатку. Потрапивши в заклад, розуміємо, що заборона на куріння в приміщеннях на нього не поширюється – можна було сміливо брати одну-дві сокири, щоб повісити їх в застояному, насиченому нікотином повітрі. Крім диму в приміщенні нестерпно жарко (кондиціонер включено на тепло, до того ж десь працює обігрівач).
Зліва від входу притулилася невелика кабіна "менеджера" закладу. Це чоловік тридцяти з гаком років, досить втомленого вигляду. Уздовж стін стоять кілька дешевих столів, швидше, парт, на яких екранами до входу розмістилися 11 моніторів. Системних блоків при цьому не помітно. В центрі кожного екрану видніється панель для введення цифрового пароля. За столами – не надто дорогі стільці, чотири з яких зайняті "клієнтами". "Клієнти" – це хлопці від 20 до 30-35 років, м'яко кажучи, не дуже інтелігентної зовнішності. Видно, що до того як сісти за екрани, всі вони - хто менше, хто більше, - прийняли на груди. Деякі курять, а біля одного стоїть відкрита пляшка пива. "Працюють в інтернеті", а точніше елементарно грають тільки двоє, двоє інших допомагають порадами. Помітно, що "клієнти" - завсідники і знайомі один з одним.
Звертаємося до "менеджера", щоб уточнити, скільки коштує "посидіти в комп'ютерному клубі". Він відповідає, що 50 гривень. Помічаємо зацікавлені погляди "клієнтів" і наважуємося на сотню. Віддаємо гроші. І тут, увага, "менеджер" "В мережі" видає нам навіть не чек, знайомий з відео звітів відвідувань подібних закладів іншими людьми, а звичайний папірець з написаним на ньому номером.
Беремо попільничку і сідаємо за вільний монітор, подалі від компанії "клієнтів". Після введення пароля за допомогою мишки (клавіатури теж на столі не помітно) на екрані на кілька секунд з'являється напис "loading...", після чого відразу ж відкривається екран з написом зверху "Prince4you.net" і п'ятьма великими підписаними іконками доступу до різних ігор на гроші. Внизу – статусний рядок, котрий зазначає, що у нас на рахунку 100 грн. Також у рядку видно цифри якогось міфічного "джекпоту". Закрити зазначений екран, щоб викликати якісь інші програми на комп'ютері, не можна: ця функція геть відсутня. Протягом декількох хвилин оцінюємо “широкі можливості": чотири гри виявляються аналогами класичного "однорукого бандита" в більш сучасній інтерпретації - тобто робиш ставку, натискаєш кнопку, і на екрані з'являються п'ять умовних барабанів, від збігу символів на яких залежить виграш. П'ята іконка дозволяє зіграти в класичне "очко", з нього і почнемо. На екрані – ігрове поле, за допомогою якого можна оперувати відразу п'ятьма "руками". Ставки – у широкому діапазоні від 1 копійки до 10 грн. Починаємо зі ставки в 10 копійок.
Вже через кілька хвилин гри помічаємо, що інші "клієнти", по-перше, чомусь постійно дивляться в наш бік, по-друге, постійно звертаються до "менеджера" з проханням "докинути соточку" на номер такий-то і “дві, ні, краще три сотні" - на інший. І так кілька разів. При цьому до самої "касі" ніхто не підходить, що викликає деякий подив – ну, не віриться якось, що у такої компанії є такі гроші. Втім, до цієї ситуації ми ще повернемося пізніше.
Варіюючи розміри ставок і програвши в black jack десь третину поставленої сотні, вирішуємо спробувати щастя і в інші ігри – з барабанами, що крутяться. Принцип у них схожий: вибирається кількість ліній, на які можна поставити (в залежності від гри – до 24 ліній), і розмір ставок. Вибираємо SevensFire. Після випадання виграшної комбінації гра дає можливість зробити подвоєння виграшу, поставивши на червону або чорну карту. Граємо знову-таки по 10 копійок. Після чергової вдалої комбінації вибираємо 2 подвоєння і відігруємо програну суму – в результаті на рахунку 102 гривні. Правда, вони знову досить швидко перетворюються в 60. Починаємо потихеньку діставати телефон і під виглядом "подзвонити" і намагаємося сфотографувати ігровий екран.
В цей час на вогник "В мережі" заходять ще трьох "клієнтів". Двоє добряче п'яні, в руках одного надкушений батон. Нова компанія починає шумно (з матами і обіймами) вітатися з іншими "клієнтами", після чого найбільш тверезий з новоприбулих сідає за сусідній з кореспондентом "Апострофа" монітор і починає грати (як вдалося помітити, на мінімальних ставках). Двоє інших, перевернувши по дорозі пару стільців, стають за спиною і починають коментувати гру свого товариша, а заодно - і нашу. З коментарів стає зрозуміло, що зараз вони на мілині, "але от якщо б у них була можливість, то!"...
Від спроби зробити нормальні фото доводиться відмовитися, а після того, як один з "помічників" почав лізти з порадами, як ставити, ми і зовсім вирішили швидше покинути заклад і, спустивши залишок у розмірі 30 грн на підвищених ставках в грі Triple Diamond, це і зробили. Слідом за нами вийшли і двоє нетверезих безгрошових клієнтів, вже не зрозуміло з якою метою. Напевно, подихати свіжим повітрям. Глибоко дихаємо і ми, адже від відвідування цього "клубу" залишається стійке враження, що побував в якійсь забігайлівці, як їх раніше називали – в "гадюшнику", часів 90-х. І прямуємо у другій центр "В мережі".
На контрасті
В якості альтернативи точці в спальному районі наважуємося відвідати "В мережі" на Подолі. Заклад знаходиться недалеко від Валів, за адресою Костянтинівська, 4. На цей раз "комп'ютерний клуб" мережі розташований на першому поверсі капітального будівлі. Біля входу невелика стела з написом "Інтернет-кафе", над дверима брендова вивіска – "В мережі". Поруч – вивіска обміну валют. Відкриваємо двері і опиняємося в холі, котрий за розмірами приблизно такий, як і всі заклади, в яких ми були раніше. Перше враження – ми потрапили як мінімум в елітний ресторан. Хол виглядає просто-таки по-багатому. Видно, що працювали дизайнери, причому з непоганим смаком. До нас відразу направляється сторож (охоронець) в костюмі і білій сорочці. Його фраза "Доброго дня, чого бажаєте?" просто шокує. Ховаючи сором, говоримо, що ще не були в подібних закладах, і запитуємо, що він може запропонувати. Той рекомендує зайти подивитися і вибрати гру за смаком.
Заходимо в основний зал. Враження, що ми в якомусь елітному клубі, різко посилюється. Оформлення стін – гобелени і пляшки дорогого алкоголю на підставках, вази, м'який приглушене світло, дорогі меблі, величезні монітори за столами (на яких знову таки світиться панель для введення цифрового пароля)... В глибині залу – бар. Звучить тиха музика, на фоні якої ледве чутний передзвін, який свідчить, що десь в глибині залу йде гра. У залі кілька десятків гральних місць, але клієнтів, крім нас, ще двоє або троє. До нас відразу ж підходять двоє (!) дівчат у фірмовому одязі і запитують, яким іграм ми віддаємо перевагу. Говоримо, що любимо класичний покер. Дівчата дещо спантеличені, але тут же виходять зі скрутного становища і, включивши комп'ютер, показують, що намагаються виконати побажання клієнта і знайти потрібне, але "віддалений сервер не відповідає". Думаємо, ага – віддалений сервер, - і висуваємо припущення, що те, що потрібне, є на іншому віддаленому сервері. У відповідь дізнаємося, що на інших серверах (!) карткових ігор немає, а є, знову ж таки, тільки електронні варіації "однорукого бандита". Погоджуємося на "однорукого".
Запитуємо про мінімальну суму, виявляється, вона тут дорівнює сотні гривень. Запитуємо, куди пройти, щоб заплатити і отримати чек, але одна з дівчат пропонує віддати гроші їй, і вона, мовляв, принесе. Віддаємо гроші і сідаємо за комп'ютер. Через хвилину нагадуємо, що чекаємо чека, щоб ввести код. Чуємо відповідь: "Ой, а ми вже вас підключили". Бачимо, що наш комп'ютер активований, код вводити не потрібно. Тут же поруч опиняється друга дівчина і пропонує визначитися з грою. Вона власноруч відкриває на екрані величезне меню з переліком ігор. Просимо гру з мінімумом ліній. Дівчина клікає на іконку гри, яка, як вона пояснила, приблизно перекладається з англійської як "Рибалка", після чого на екрані висвічується "connection to internet..." і з'являється гра. Принцип її той самий, що був описаний раніше з Sevens Fire, тільки ліній для ставок не 24, а 9, і максимальний виграш - коли випадають не сімки, а риби певного типу. Цікаво, що якщо в точці на Героїв Дніпра меню гри було російською, то тут воно повністю англійською. Ще одна відмінність: в балансі відображається не 100 грн, а 1000 чогось, мабуть, умовних ігрових одиниць.
Вибір мінімальної ставки в грі знову-таки дуже широкий – від 0,1 (що, очевидно, дорівнює 1 копійці) до 100 (десять гривень). Погравши хвилин 15 і спустивши третину суми (здрастуй, подвоєння), наважуємося подивитися, що ще пропонує наш комп'ютер – він же ігровий автомат. Закривши гру, а також вікно з переліком з кілька десятків ігор, потрапляємо на робочий стіл. На ньому, крім кількох стилізованих іконок, що відкривають доступ до інших серій різних ігор (а швидше, доступ до різних гральних серверів, тому що комп'ютер починав ломитися в інтернет, правда, деякі сервери не відкривалися), присутні значки комп'ютера і кошика. Якогось натяку, що можна вийти в "звичайний" Інтернет (це ж все-таки інтернет-кафе чи що?), виявити не вдалося. Вибираємо гру навмання (на цей раз попалося щось з староєгипетськими мотивами) і продовжуємо крутити барабани в надії повернути рідній редакції програне (вибачте, витрачене в рамках експерименту). Про фото в цей раз навіть не думаємо – недавній охоронець стоїть неподалік і дивиться чомусь прямо на нас, а боковим зором бачимо, що і обидві дівчини спостерігають саме за нашою грою. Втім, в ході підготовки матеріалу автор встановив, що громадські активісти вже провели детальну відеофіксацію діяльності закладів "В мережі". Від досвіду автора експеримент активістів відрізняється в основному тим, що їм вдалося отримати чек в рахунок заплачених грошей.
Продовжуючи гру, звертаємо увагу на цікаву закономірність. Пам'ятаєте, як у першому залі "клієнти" просили "додати соточку" на номер? Тут ситуація аналогічна: з глибини залу раз лунали побажання клієнта – "дівчина, додайте тисячу". Або "докиньте ще штуку, а краще дві, будь ласка" - прямо дежавю якесь. Як потім пояснив автору знайомий співробітник мережі гральних закладів, це могли бути як справді побажання постійних клієнтів, так і класичний варіант заманювання новачка витратити гроші з допомогою "підставного гравця”. "Здається, що з точки зору психології краще спрацювали б крики про виграш. Але насправді, якщо заманює одна людина, його частим виграшам ніхто не повірить: по-перше, виникне питання, чому вона не йде, якщо виграла. По-друге - справжній клієнт в основному постійно програє. Тому тут протилежна схема мотивації: "Гей, докинь мені ще" – клієнту немов говорять, що ось люди відпочивають, грають в своє задоволення, готові витратити для цього, скільки потрібно. Не те, що ти, лох, зі своїм жалюгідним півсотнею або соткою. Давай, не шкодуй, став більше", - пояснив співрозмовник.
До речі, в залі на Подолі біля кожного ігрового місця також стоять попільнички, хоча тютюном не пахне абсолютно – мабуть, хороша вентиляція. У якийсь момент до нас підходить дівчина і безкоштовно пропонує принести каву, чай або воду. Все це з інтонаціями, немов ми поставили не сотню гривень, а, як мінімум, тисячу доларів. Від напоїв відмовляємося, не дуже хочеться, та й вкладена сума стрімко закінчується. Програвши її до кінця, виходимо із закладу на цей раз з почуттям (їй Богу!) легкого жалю.
За підсумками експерименту
Якщо коротко оцінити обидва наші походу в заклати "В мережі", то виходить наступне.
По-перше, ніякі це не інтернет-кафе або комп'ютерні клуби. Ці заклади, у всякому разі, на неупереджений журналістський погляд, мають всі ознаки гральних салонів, де грають в азартні ігри на гроші.
По-друге, судячи з програмного забезпечення, ігри в цих закладах не мають ніякого відношення до дозволених лотерей.
По-третє, судячи знову-таки з характеру встановленого ПЗ, сервери, на яких, власне, відбувається гра, розміщені взагалі не в Україні, а це означає, що гроші, витрачені відвідувачами, точно йдуть не в бюджет.
По-четверте, крім закону про заборону азартних ігор, в закладах порушуються нормативні акти про заборону куріння і, можливо, продаж алкоголю.
По-п'яте, персонал у них не обтяжує себе такою дрібницею, як видача касового чека.
По-шосте, вони, можливо, використовують спеціальні психологічні методики для того, щоб змусити своїх клієнтів витратити якомога більше.
І наостанок, персонал цих закладів може собі дозволити сміливо ставити запитання клієнтам про ігрові переваги, що явно свідчить про те, що він добре розуміє – до них приходять грати, а не працювати на комп'ютері.
Все вищесказане дає підстави припустити, що справжні власники мережі закладів "В мережі" чомусь, незважаючи на заборону, відчувають себе абсолютно комфортно і не бояться ніяких перевірок з боку правоохоронних органів. Мовляв, ми "комп'ютерні клуби, і все тут". Як тут не згадати ситуацію в Луцьку, коли активісти "Азова" викликали у два заклади мережі поліцію, надали поліцейським всі докази проведення азартних ігор. Ті ж просто зняли показання з персоналу, і, задовольнившись поясненнями, що ті працюють "в правовому полі", спокійнісінько поїхали геть. З матеріалу наших колег також вдалося почерпнути ще один цікавий факт - результати експертизи комп'ютерного обладнання "В мережі". Виявилося, що експерти не можуть сказати, чи використовуються комп'ютери у луцьких закладах мережі для організації азартних ігор, оскільки, мовляв, встановлене на них комп'ютерне забезпечення... вимагає введення пароля. Сміх, та й годі.
Анонімна боротьба
Цікаво, що підлеглі Авакова на запит прокоментувати діяльність мережі "В мережі" надіслали редакції досить дивну відповідь. Суть її зводилася до того, що "Ну що ви набридаєте, працюємо ми. 402 зали в Україні вже відпрацювали. Тільки ось за назвами сказати не можемо, тому що статистики не ведемо".
Дивно, що з якоїсь дивної причини Нацполіція не веде статистику по назвам, хоча цілком логічно припустити, що, якщо в одній точці "Роги і копита геймс" є порушення, то вони можуть бути і у всіх інших закладах з такою ж самою вивіскою. Однак через такий підхід тільки в Києві, прямо під носом у підлеглих Авакова, за даними громадських активістів, продовжують діяти кілька сот таких точок (порівняйте, по всій Україні закрили 402, та й то не факт, що назавжди). Причому переважна більшість подібних закладів дуже часто об'єднані в єдину мережу.
Як пояснило "Апострофу" джерело в правоохоронних органах, знайоме з ситуацією, причина такої байдужості може бути в тому, що деякі його колеги просто не хочуть брати на себе зайву відповідальність і роботу. "Ну, зайде він (співробітник правоохоронних органів, – "Апостроф") в цей заклад, побачить, що там відбуваються дії, котрі за ознаками нагадують незаконну гру на гроші. Це означає, що потрібно відкривати провадження, писати купу паперів, проводити безліч експертиз. І так не просто по кожному закладу, а по кожному комп'ютеру. До всього іншого це все повісять на нього, оскільки ініціатива карається. Воно йому треба? Ось він і проходить повз, тим паче якщо формальної причини для перевірки немає", - пояснило джерело.
Схожу думку висловила "Апострофу" і експерт Світлана Грищенко. "Незважаючи на те, що гральний бізнес в Україні заборонений вже більше п'яти років, гральні заклади як існували, так і існують. Отже, є підстави вважати, що дії правоохоронних органів по боротьбі з нелегальними азартними іграми неефективні. У всякому разі, недостатньо ефективні. Для боротьби з наземним гральним бізнесом, за великим рахунком, у правоохоронних органів є достатньо важелів. Питання, напевно, в бажанні. Також потрібно не забувати, що нелегальний сектор економіки (у даному випадку, гральний бізнес), як правило, породжує корупційну складову", - зазначила експерт.
Саме корупцію, причому на самій верхівці, вважає головною причиною появи в Україні нових ігрових точок співробітник, наближений до керівництва однієї з мереж, що управляє гральними закладами, котрий попросив не називати його імені. До речі, працювати в гральному бізнесі він почав ще до заборони і власними очима спостерігав всі його трансформації. "Сьогодні, як і раніше, якщо вдається домовитися з тими, хто кришує, всі працюють спокійно. Але зараз мова йде вже не про тривіальні одноразові або щомісячні "відкати", а про системну співпрацю – я маю на увазі відсоток в бізнесі. Хоча, коли нагорі відбувається якийсь переділ влади, правила переглядаються", - зазначив співрозмовник.
За словами джерела "Апострофа", всі заяви про боротьбу з нелегальними салонами – не більш ніж порожній звук і дуже часто збігаються за часом якраз з подібними переділами. "Я не знаю, чи то поліція, прокуратура і СБ ділять зони впливу, чи то просто забираються менш прибуткові точки, щоб завести нові, від яких відсоток буде більшим. Але раз на кілька місяців, ну може до двох років, такий кругообіг відбувається. Останній переділ, наскільки я розумію, почався кілька місяців, тому деякі мережі стали тотально перевіряти і закривати, а інші при цьому активно стали розростатися", - розповіло джерело.
Співрозмовник зазначив, що в закладах, які відкрилися в останні місяці, і мови не йде про дотримання хоча б видимість законності. "Зараз твориться чисте свавілля, коли гральні точки працюють під виглядом комп'ютерних та інтернет-клубів, як, наприклад, мережа "В мережі". На ділі ж – це тупо ігрові автомати, адже крім як пограти на гроші в таких "комп'ютерних клубах", нічого іншого там зробити не можна. Виглядають вони, може, і як комп'ютери, але принцип ігрового автомата – ставиш гроші і "смикаєш важіль" - залишився колишнім. Тільки, якщо у випадку класичного автомата, того ж "однорукого бандита", ще більш-менш зрозуміло, що він "заряджений" на якийсь відсоток виграшу, то зараз... Які ліцензії?! Вся гра "йде" через інтернет з-за кордону, у тому числі на російські ігрові сайти. Проконтролювати людині або державі, якщо гравець, наприклад, звернувся до нього із заявою, взагалі нічого не можна".
Поки готувався цей матеріал, "Апостроф" слідом за першим запитом, на який була отримана, по суті, відписка, відправив на адресу Національної поліції ще один запит з метою з'ясувати, на підставі яких дозвільних документів веде свою діяльність мережа "В мережі", чи здійснювалася її перевірка, і якщо так - які її результати. Пройшов майже місяць, відповіді чекаємо до сих пір.
А тим часом на тлі розгулу азартного бізнесу практично знищена індустрія державних лотерей, які, на відміну від грального бізнесу, діють цілком законно, дозволяючи наповнювати бюджет і забезпечуючи захист гравців. Як пояснила "Апострофу" експерт лотерейного ринку Світлана Грищенко, оператори лотерей в цьому процесі практично виступають посередниками між державою і гравцями. "Граючи в законну державну лотерею, включаючи лотерею з електронними квитками, гравець захищений, оскільки його права, як і право на своєчасне одержання виграшу в разі перемоги, захищені законодавством. У випадку будь-яких розбіжностей між гравцем і оператором гравець завжди може звернутися для захисту своїх прав в уповноважені державні органи (наприклад, Міністерство фінансів України, органи по захисту прав споживачів, правоохоронні органи), а також в суд", - зазначила експерт.
У свою чергу у нелегальних азартних іграх, за словами Грищенка, гравець фактично залишається один на один з організатором азартної гри. "Він не застрахований від будь-яких можливих шахрайських проявів з боку організатора нелегальної гри, а також не захищені його права на отримання виграшу. Більше того, людина, граючи в заборонену азартну гру, тим самим вчиняє адміністративне правопорушення", - пояснила експерт.
Виходить, що, з одного боку знищуючи законної індустрію, з іншого боку держава паралельно відкриває дорогу організаторам незаконним ігор. І складається враження, що обіцяного Аваковим вівторка можна чекати ще роки й роки, а такий стан речей комусь дуже вигідний. Чи не тому, хто голосніше за всіх кричить "вовки"?
Ім'я автора статті редакція не вказує з міркувань безпеки. Редакція "Апострофа"
