32 роки опісля аварії Чорнобильська АЕС і 30-кілометрова зона навколо неї стали відносно безпечними. Однак досі існують серйозні загрози для навколишнього середовища і людей. "Апостроф" розбирався в небезпеках, які приховує зона, і перспективах розвитку на її території сонячної енергетики.
Рівно 32 роки тому – 26 квітня 1986 року – сталася аварія на Чорнобильській атомній електростанції, яка вважається однією з найбільших техногенних катастроф XX століття.
Вибухом було пошкоджено ядерний реактор енергоблоку №4 Чорнобильської АЕС. До листопада 1986 року над четвертим енергоблоком станції був зведений бетонний саркофаг – так званий об'єкт "Укриття". Саркофаг не міг розглядатися в якості надійного захисту навколишнього середовища від радіації, у зв'язку з чим в 2007 році почалося будівництво арочного конфайнменту, який у листопаді 2016 року насунули на старий об'єкт "Укриття".
Чорнобильську станцію оточує так звана зона відчуження, що зазнала інтенсивного забруднення радіонуклідами після аварії, вільний доступ до якої заборонений. Зона відчуження складається з трьох частин – особливої зони (промисловий майданчик ЧАЕС), 10-кілометрової і 30-кілометрової зон. На сьогодні там проживають лише самосели – близько 200 осіб, які повернулися в рідні місця після катастрофи.
Безпека понад усе
На сьогодні зона відчуження є відносно безпечною територією. "Зона зараз скоріше безпечна, ніж ні. Крім осередкових включень, радіаційна безпека практично дотримана. Що стосується ядерної безпеки, при розвантаженні матеріалів, відпрацьованого ядерного палива і поламаної техніки справа йде в потрібний бік", - сказав у коментарі "Апострофу" голова моніторингової місії МАГАТЕ з радіологічних аспектів в Україні Олександр Конопльов.
З цим згоден екс-директор об'єкту "Укриття" (1995-2002 роки) Валентин Купний. "Завдяки часу Чорнобильська зона набагато безпечніша, ніж раніше", - сказав експерт виданню, при цьому додавши: "І, на жаль, не завдяки діяльності людини".
Але говорити про те, що зона відчуження стала абсолютно безпечною, звичайно ж, не можна.
"На тисячі років на цій території будуть проблеми з живучими радіоактивними відходами, - попереджає президент Українського ядерного товариства Володимир Бронніков. – Якщо мова йде про використання того, що зона виробляє – гриби, ліс – це завжди ризики впливу радіації".
Крім того, зберігається ризик паводків, через які може відбутися викид активності з зони відчуження.
Небезпеки і ризики
Існують і інші ризики.
"Є водяне сховище для відпрацьованого палива станції під четвертим енергоблоком. Воно побудоване з проблемами і зараз переповнене – це називається ущільнене зберігання ядерного палива. А це становить небезпеку, тому що відстань між паливними касетами скоротилася. Інше проблемне питання в тому, куди перевантажувати це паливо, якщо якийсь з відсіків почне протікати. Резервного сховища немає. Невідомо як виходитимуть з цього положення. Якщо там відбудуться неприємності – вистачить усім і надовго", - розповів "Апострофу" колишній гендиректор Чорнобильської АЕС (1987-1992 роки) Михайло Уманець.
Крім того, за його словами, на території 30-кілометрової Чорнобильської зони є понад 800 поховань із активними речовинами, якими ніхто не займається з причини відсутності фінансування.
Олександр Конопльов у свою чергу вказує на небезпеку такої речовини, як америцій-241. "Радіоактивний плутоній народжує америцій, а він небезпечний тим, що це потужний носій альфа-випромінювання і може створити мінімальну критичну масу, що призведе до початку самопідтримуваної ланцюгової реакції поділу", - зазначив він.
Є претензії і до нового конфайнменту.
"На мій погляд, те, що побудували над зруйнованим енергоблоком, – це "презерватив" одноразового використання. На початку будівництва ми розуміли, що об'єкт повинен бути побудований таким чином, щоб була можливість розібрати паливовмісні маси, витягти звідти всю активність. Нинішній конфайнмент не відповідає вимогам щодо розбирання того, що під ним є", - заявив Михайло Уманець.
Ядерний могильник
Як вважає Олександр Конопльов, зона відчуження приречена на те, щоб її використовували для "брудних" об'єктів. Однак це не означає, що Чорнобильську зону слід забруднювати ще більше.
Одним з найбільш болючих питань є будівництво на цій території центрального сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП).
"Необхідно на перше місце ставити питання, що конкретно зберігатиметься на цій території, і контролювати питання, щоб Україна не стала місцем зберігання радіоактивних відходів з Європи", - заявив Олександр Конопльов.
Експерти попереджають, що Швеція, звідки Україна отримує свіже ядерне паливо американської компанії Westinghouse, не стане приймати його назад, тому країні доведеться зберігати його у себе.
"Що стосується подальшої долі палива, яке буде зберігатися на нашій території, я не впевнений, що буде потрібна його переробка, тому що за 50 років прийде щось інше, більш економічно вигідне і безпечне", - вважає Валентин Купний.
На думку Володимира Броннікова, Чорнобильська зона "може зробити внесок для світової науки". Експерт пропонує на території зони відчуження відпрацьовувати технології ліквідації ядерних об'єктів, проводити дослідження, пов'язані з атомною енергетикою.
"Ми повинні бути залучені в процес розробки технологій, тому що це – відповідальність нашого покоління: розробити і застосувати технологію утилізації. Ми поки це не робимо і віддаємо цю проблему нащадкам, а це неправильно", - зазначив він.
Нерайдужні перспективи
Як відомо, українська влада бачать для Чорнобильської зони "сонячне" майбутнє: її хочуть використовувати для виробництва сонячної енергетики. Однак, як писав "Апостроф", реалізація проекту зі створенню хаба альтернативної енергетики затягується.
Французька компанія ENGIE, що є одним зі світових лідерів у сфері енергетики, у березні 2018 року представила результати техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) проекту сонячної генерації в Чорнобильській зоні. Висновок французької компанії досить обережний: мовляв, будівництво сонячної електростанції на території "є можливим". При цьому в ТЕО йдеться, що проект потребує більш детального економічному обґрунтування. Серед ризиків згадується, що радіаційне забруднення території збільшить витрати на його реалізацію. Інвестиції в будівництво сонячної електростанції потужністю 1,2 ГВт оцінюються в 1 млрд євро.
Опитані "Апострофом" експерти досить скептично ставляться до проекту сонячної енергетики в Чорнобильській зоні.
"Сонячна або вітряна енергетика – це не перспектива для Чорнобильської зони. Точно так само як немає сенсу в цьому місці будувати другу атомну станцію", - вважає Олександр Конопльов.
З цим згоден Михайло Уманець. "Я не вітаю тих прогнозів або намірів, що ми збираємося будувати сонячні станції у зоні. Я не думаю, що це гарне рішення. Поки це не місце для нормальної людської діяльності. Спочатку потрібно очистити зону, а потім думати про те, що там робити", - заявив він.
