Український режисер Олег Сенцов, який знаходиться в російській в'язниці за сфабрикованим звинуваченням, вже більше місяця тому оголосив голодування. Його вимога – відпустити десятки українських політв'язнів, які утримуються на території РФ. Радикальний вчинок Сенцова вивів тему в'язнів Кремля в топ інформаційного простору і активізував тиск на Росію з новою силою по всьому світу. Шанси дотиснути Путіна і домогтися звільнення всіх політв'язнів оцінив "Апостроф".
Обман Путіна
Після того як Олег Сенцов оголосив голодування, на підтримку кінематографіста розгорнулася масштабна кампанія. У 78 містах світу люди вийшли на вулиці з вимогою врятувати Сенцова й інших в'язнів Кремля. Більше того, одиночні пікети пройшли навіть у Санкт-Петербурзі, але за старою доброю російською традицією їх учасники були затримані.
З вулиць акції на підтримку Сенцова перемістилися на політичний олімп. Так, з проханням звільнити українця до глави російського МЗС Сергія Лаврова звернулася ОБСЄ. З аналогічною вимогою виступили місія США при ОБСЄ і Держдеп США. Європарламент голосами 485 депутатів схвалив резолюцію, в якій закликав РФ дати свободу українським політв'язням. Постпред України в ООН Володимир Єльченко передав генсеку організації Антоніу Гутеррешу список всіх в'язнів Москви, а президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган, за словами міністра закордонних справ Павла Клімкіна, пообіцяв допомогти Україні у звільненні полонених.
Нарешті, на пряму розмову – щоправда, телефонну – вийшли Петро Порошенко та Володимир Путін. За результатами розмови прес-служби президентів практично синхронно повідомили, що досягнуто домовленість про відвідування українським омбудсменом Людмилою Денісовою українських в'язнів в РФ, а російським уповноваженим Тетяною Москальковою – її співвітчизників в українських місцях позбавлення волі.
Однак, відправившись в Росію, Денісова так і не змогла зустрітися ні з Сенцовим, ні з Миколою Карпюком, ні з журналістом Романом Сущенком, навіть незважаючи на те, що на відвідування Сущенка було видано офіційний дозвіл Московського міського суду.
"Виникає питання – що з цими людьми? У якому вони стані? За цих обставин, коли Денісовій жорстко відмовляють у зустрічі, з'являються всі підстави побоюватися за стан наших політв'язнів", - говорить "Апострофу" політичний експерт Тарас Чорновіл.
У підсумку 18 червня Людмила Денісова зустрілася зі своєю російською колегою та обговорила дати візитів до ув'язнених... та й тільки.
Читайте також: Він підійшов до критичної межі - сестра Сенцова про голодування брата і те, як вплинути на Путіна
Шанси на свободу
Теоретично відпустити Сенцова на свободу для Путіна представляється вигідною угодою. По-перше, проявити "добру волю" під час проведення чемпіонату світу з футболу в Росії – відмінний іміджевий хід для президента РФ. А якщо раптом Сенцов піде до кінця, то й на посилення санкцій нарватися можна.
По-друге, Сенцов – занадто медійна особистість, і якщо дати йому волю, то градус уваги до проблеми політв'язнів в РФ різко знижується, адже навіть в Україні з 64 в'язнів Кремля широкій громадськості відомі від сили 10 прізвищ. Звичайно, Олег Сенцов може і з території України вести активну правозахисну діяльність і навіть продовжити голодування до повного звільнення всіх українців, але будемо відверті: голодувати в російській колонії і голодувати, будучи вільною людиною, з точки зору інформаційної ефективності – не одне і те ж.
Чому ж Путін включив задню і спочатку зробив крок до діалогу, дозволивши Денісовій провідати українських в'язнів, а потім заблокував роботу українського омбудсмена на території РФ?
"Ямало-Ненецький автономний округ (там знаходиться колонія, в якій утримують Сенцова, - "Апостроф") – територія з цілою купою обмежень. Офіційно туди полетіти просто так іноземний громадянин не може. Потрібні дозволи, погодження, адже там прикордонні території з особливим режимом тощо. Відповідно, той факт, що Денісова туди полетіла, означає, що якісь домовленості були", - пояснює Тарас Чорновіл.
"За моєю інформацією, деякий час тому вже було ухвалено рішення про звільнення ув'язнених. Але з якоїсь причини – я думаю, більше психологічної – Путін заблокував це рішення. І, наскільки я розумію, саме у зв'язку з Сенцовим. Мабуть, Путін щиро вважає Сенцова терористом, - каже "Апострофу" російський опозиційний політик, екс-депутат Держдуми Ілля Пономарьов. - Я теж вважав, що Путіну вигідно звільнити Сенцова перед чемпіонатом світу, але чемпіонат розпочався без пригод, і наразі Путіну вже загалом-то все одно. Звичайно, Путіну категорично невигідно, щоб Сенцов помер або щось серйозне з ним сталося під час чемпіонату світу, але з точки зору часу сучасна медицина дозволяє підтримувати людину близько 100 днів під час голодування, і, швидше за все, через цей час вони його протягнуть, а далі, мені здається, Путіну все одно".
Втім, волонтер Олег Котенко, який звільнив з полону бойовиків на Донбасі десятки українців, запевнив "Апостроф", що президент РФ просто чекає, що йому запропонують в обмін на Сенцова й інших в'язнів сумління.
"Він вже має для себе вигоду – він може торгуватися. Він може випустити Сенцова, але в обмін на щось. Він не випускає просто так. Наприклад, Путін випустить Сенцова, а тоді нехай Меркель приїде до нього на закриття чемпіонату. Я, звичайно, перебільшую, але підхід у нього саме такий", - підкреслив "Апострофу" Котенко.
Щоправда, експерти, опитані "Апострофом", відзначають, що із затії взаємних візитів омбудсменів не вийде нічого.
"Це робиться для того, щоб показати, що йде певна робота, а нам потрібні конкретно списки, кого на кого ми збираємося міняти, - додає Котенко. – Це добре, звичайно, коли омбудсмени бачать наших громадян, тоді вони розуміють, що Україна про них не забула, але не більше того. Насправді обмін може відбутися дуже швидко. Усе в голові у Путіна. Якщо він ухвалить таке рішення, то звільнення станеться раптово без участі омбудсменів. У так званих ДНР і ЛНР теж є так звані "омбудсмени", вони навіть їздять у Мінськ, ведуть якісь переговори, але вони ж абсолютно нічого не вирішують. Путін показує, що йому все одно, хто і з ким домовляється. Рішення буде ухвалювати він. Він же хоче, щоб його сприймали як царя".
"Це може взагалі нічим не закінчитися, хоча починалося все досить обнадійливо, - додає Тарас Чорновіл. - Щоправда, більше року тому, коли вперше почалися серйозні розмови про можливість обміну Сенцова, Москалькова зробила дуже гучну заяву, яка повністю випадала з контексту всього того, що говорили раніше російські чиновники. Вона сказала, що російська сторона не піддає сумніву українське громадянство Сенцова. Це неймовірно важлива була заява, тим більше що Москалькова – абсолютна маріонетка і сама від себе нічого б не сказала, а так стало зрозуміло, що в певний момент їй дали команду говорити про можливість обміну Сенцова. Але потім про це забули, і Путін знову став говорити, що Сенцов, російський громадянин, хотів вчинити теракти. Тож про що тут може йти мова?"
Яких же профітів домагається Москва від можливого звільнення українців? На думку аналітика Українського інституту майбутнього Ігара Тишкевича, мета Путіна – призупинення санкцій.
"Для ЄС будь-які зрушення щодо політичних в'язнів є умовою для потепління відносин між країнами. Путін намагається піти шляхом, який продемонстрували Судан і Білорусь, коли країни, що знаходяться під санкціями, не виконували жодної з умов для їх скасування, але демонстрували так званий прогрес, і санкції припинялися. Що таке "прогрес", який намагаються зобразити в Росії? По-перше, це ідея про миротворців у викладенні Путіна. До речі, зараз вже ніхто не згадує, що це була ідея України. По-друге, згода на консультації Волкера-Суркова, а після того, як ці переговори зайшли в глухий кут, згода на відновлення роботи "нормандської четвірки". Тобто РФ нібито демонструє бажання діалогу, а в понятті європейських політиків – це прогрес. Цього може бути достатньо для припинення окремих пакетів санкцій, а якщо процес триватиме і далі, то необхідний якийсь красивий жест, - каже "Апострофу" експерт.
Аналітик нагадав, що в Білорусі та Судані таким красивим жестом було саме звільнення політв'язнів, проте зовсім не всіх.
"У Судані рахунок пішов на тисячі, у Білорусі звільнили шість осіб. Цього виявилося достатньо для того, щоб країни ЄС проголосували за призупинення санкцій проти цих держав. Наприклад, [президент Судану] Омар аль-Башир – це людина, яка звинувачується в геноциді, ці факти підтверджені міжнародним судом, але для європейських політиків він вже рукопожатний, тому що Судан став потрібним, у цьому регіоні знайшли вуглеводні і рідкоземельні метали. Путін не менше потрібен для частини європейських політиків. Тому в контексті Сенцова питання в тому, в який момент його вигідно звільнити. Поки Путін вважає, що найбільш вигідний для нього момент не настав. Усе інше – пил в очі та відтягування часу. Як тільки Кремль викриє вигідний для себе момент, він відпустить в'язнів протягом лічених годин".