Днями Київрада у першому читанні затвердила регуляторний акт, згідно з яким всю столичну сферу обслуговування чекає тотальна українізація. Це рішення було ухвалено більшістю голосів у сесійній залі, і, якщо буде проголосоване остаточно, увесь обслуговуючий персонал в столиці – від гардеробниці в театрі до директора елітного готелю – заговорить українською мовою. Які зміни підготували київські депутати, розбирався "Апостроф".
Що ухвалили
Автором регуляторного акту "Про подолання наслідків совєцької окупації в мовній царині" є свободівець Юрій Сиротюк. Відповідно до рішення столичних депутатів, у всіх сферах обслуговування і торгівлі Києва вживається державна мова – українська. "Надавач послуг зобов'язаний поводитися і спілкуватися з отримувачем послуг (клієнтом) державною мовою. Перехід на іноземні мови можливий за бажанням клієнта у разі, якщо надавач послуг ними володіє", - йдеться в тексті документа. Крім того, меню у всіх ресторанах і кафе Києва також повинні бути українською мовою, правда, за бажанням клієнта, наприклад, якщо він не володіє державною мовою, меню можуть надати на будь-якому іншому мовою.
Торкнуться мовні метаморфози і рекламної сфери. Усі оголошення, вивіски, плакати, афіші, цінники та інші форми рекламної продукції повинні бути написані державною мовою. Якщо вивіска є зареєстрованим товарним знаком та виконана, наприклад, англійською, її обов'язково потрібно перекласти українською. При цьому обмежитися меленьким шрифтом у кутку не вийде, адже переклад або транслітерація повинні бути написані "рівновеликим шрифтом".
Юрій Сиротюк і мер столиці Віталій Кличко запевняють, що якщо регуляторний акт ухвалять в цілому, то його норми будуть носити рекомендаційний характер. "Інформація, яку отримують клієнти тих або інших закладів, може бути англійською, українською, російською. У цьому я не бачу великих проблем", - пояснив Віталій Кличко.
Ефект Скрипки
Цікаво, що рішення київської влади було прийнято практично одночасно зі скандальною заявою українського музиканта Олега Скрипки, який запропонував створити в Україні гетто для людей, які не можуть вивчити державну мову. Раніше в інтерв'ю "Апостроф.Лайм" лідер групи "Воплі Відоплясова" також вказував на існуючу проблему: "Та що говорити, коли в Києві досі офіціанти не обслуговують тебе українською мовою?.. Спочатку тебе не обслуговують українською, а потім у тебе забирають територію. Це практично той самий процес, він починається з малого, а закінчується кров'ю".
Самі представники сфери обслуговування по-різному ставляться до мовної ініціативи депутатів Київради. Так, керівник столичної мережі кав'ярень Анзор Абуладзе сказав, що не бачить проблем в обслуговуванні клієнтів українською мовою.
"Великі мережеві ресторани приймають у клієнтів замовлення у відповідності з тією мовою, якою відвідуючі звертаються до обслуговуючого персоналу. Ми намагаємося керуватися тим же правилом. Майже всі наші співробітники-кияни в повсякденному житті спілкуються російською мовою, але якщо приходить клієнт і замовляє каву українською, то для них не складає труднощів перейти на державну мову. Але що я помітив: приблизно 80% аудиторії наших кав'ярень російськомовна, а, наприклад, в центрі Києва на площі Льва Толстого взагалі практично не знають української мови, там не знають, хто такий Сергій Жадан, там усі говорять з російським акцентом", - розповів "Апострофу" Анзор Абуладзе.
Але не всі поділяють оптимізм Абуладзе. Наприклад, переселенка з Донецька Оксана Корчакова, яка працює продавцем у взуттєвому магазині, скаржиться "Апострофу", що миттєво перейти на українську в роботі їй буде досить складно.
"Тут справа не в якомусь принципі, а в тому, що українську я знаю не так добре, як хотілося б. Мову клієнта сама розумію нормально, але відповідати доводиться російською: соромно перекручувати слова, говорити суржиком чи довго підбирати потрібне слово. Виходить, що якщо зобов'яжуть усіх продавців перейти на українську, я можу просто втратити своє місце роботи? Так виходить? Адже ніякого перехідного періоду не дадуть, щоб підтягнути свою українську. Але, чесно кажучи, мені не зовсім зрозумілий сенс цієї постанови, адже за два роки роботи у мене жодного разу не виникало конфліктних ситуацій з клієнтами, якщо вони зверталися до мене українською, а я відповідала їм російською. Навіщо піднімати цю тему?" – каже Корчакова.
Полювання на відьом не буде
Утім, сам автор регуляторного акту запевняє, що всі розмови про незнання української мови – маніпуляція. "Конституція зобов'язує громадянина володіти державною мовою. Це анекдот, якщо людина не може сказати українською три речення: "добрий день", "вільна каса", "підходьте, будь ласка". Хіба є така людина в Україні, яка за 25 років не спромоглася вивчити три речення? Я не зустрічав таких людей. Це маніпуляція, коли кажуть, що за 25 років незалежності в Україні залишилися люди, які не можуть українською сказати пару слів. Те, що не хочуть цього робити, це факт. Але, вибачте, у нас незалежна держава, і в ній працюють закони, і Конституція має найвищу юридичну силу", - розповів "Апострофу" Юрій Сиротюк.
Але відповідно до статті 92 Конституції, порядок застосування мов в Україні визначається виключно законами, які ухвалює Верховна Рада. У законі "Про засади державної мовної політики", відомого як закон Ківалова-Колесніченка, у статті 18 йде мова про те, що в економічній і соціальній діяльності крім української мови вільно може використовуватися регіональна мова, мови меншин та інші мови. Більше того, закон дозволяє рекламодавцям на свій розсуд використовувати в оголошеннях і повідомленнях абсолютно будь-яку мову, навіть клінгонську.
Наразі закон Ківалова-Колесніченка проходить перевірку в Конституційному суді, але поки судді не винесли свого рішення, він залишається чинним, а значить, зобов'язати працівників сфери обслуговування говорити українською, а рекламодавців розміщувати повідомлення державною мовою Київрада не в силах.
Але за словами Сиротюка, ніхто нікого насильно змушувати спілкуватися українською і не буде. "Мені дуже не подобається закон Ківалова-Колесніченка, я голосував за його скасування і вірю, що він буде визнаний неконституційним, але в зв'язку з тим, що зараз чинний закон, рішення Київради чітко виписано згідно з нормами цього закону, - відкидає Сиротюк. – Навіть у законі Ківалова-Колесніченка йдеться про те, що державною мовою є українська. Але регуляторний акт є рекомендаційним, а не репресивним: за порушення немає жодних штрафів, і ніхто не збирається влаштовувати "полювання на відьом" чи когось звільняти".
У такому разі, якщо регуляторний акт є необов'язковим до виконання, то заради чого в Київраді взагалі підняли мовне питання? Можна припустити, що це чергова спроба заговорити більш важливі проблеми у місті. Можна і щиро повірити, що це захист української мови і її носіїв, але є один нюанс. У тексті рішення сказано, що при укладенні договорів між органами влади та суб'єктами господарської діяльності необхідно передбачити обов'язок контрагентів "неухильно дотримуватися положень цього рішення". Якщо розкриється, що в ресторані підприємця клієнтів обслуговують, приміром, на хінді, то договір на ту ж оренду приміщення з ним вже не продовжать. Таким чином, чиновники можуть отримати ще один інструмент тиску на бізнес під приводом захисту української мови.
