Люди втомилися від старої влади: сусідка України вибирає неочікуваного президента
Олексій Куроп'ятнік про лідерів президентських перегонів у Словаччині та їхнє відношення до України
Пʼятниця, 22 березня 2019, 09:09За день до президентських виборів в Україні, які призначені на 31 березня, у Словаччині обиратимуть президента країни у другому турі. За результатами підрахунку бюлетенів із 99,4% виборчих дільниць у першому турі лідирує юрист Зузана Чапутова, яка отримала 40,5% голосів. На другій сходинці - кандидат від правлячої партії Smer ("Курс") Марош Шефчович із результатом 18,7%. Чому вибори в Словаччині важливі для Європейського Союзу та України, пояснив "Апострофу" експерт фонду "Майдан закордонних справ" Олексій Куроп’ятник.
Президентські вибори у Словаччині мають певні ознаки загальних тенденцій як в Європейському Союзі, так і в Україні. Почнемо з того, що президент у Словаччині за Конституцією має другорядну роль. Таку приблизно, як після угоди в Україні, коли Україна стала парламентсько-президентською республікою. Там також діє президент, але він не виконує щоденних виконавчих функцій. У нього там символічні функції: він просто бере участь у певних перемовинах, тобто у нього обмежені повноваження. Тим не менш, незважаючи на те, що його посада не є ключовою в системі державного управління, там відбуваються зміни з точки зору того, які політичні сили наразі втрачають владу у країнах Східної Європи і Європи взагалі, а які - приходять до влади.
Основною політичною силою, яка контролює парламентську коаліцію і яку підтримував на нинішній час незалежний, але ще з радянських часів відомий політик - Андрей Кіска. Ключова опозиція - це соціалісти і соціал-демократи. Вони - це саме та політична сила, яка переважала відразу після розвалу Радянського Союзу і розвалу Східного блоку Варшавського договору. І коли вони почали вступати в Європейський союз, то переважно влада у цих країнах перебувала не у консерваторів, а у соціалістів, які були просто соціалістами або соціал-демократами. От зараз у них така партія називається "Курс", або "Напрямок" нашою мовою, - це соціалісти, які контролюють коаліцію. А другий член коаліції - це соціал-демократи. Тобто це ліві політичні партії.
Лівих політичних партій залишається в Євросоюзі все менше. Вони зникають у Франції, вони фактично втратили свою владу у Нідерландах. Ми бачимо, що ліві слабшають у Німеччині. Лівих урядів фактично не залишилось у традиційній Європі. І от ми зараз бачимо, що у Словаччині також підривається влада до наступних парламентських виборів. Минулого року відбувся потужний скандал із вбивством журналіста, який розслідував кримінальні дії певного бізнесмена, який був пов'язаний з вищою державною владою, дуже схожа ситуація на Україну, але це призвело до найбільш потужних масових протестів від 1991 року, які не усунули соціалістів від влади, але змусили піти у відставку прем’єр-міністра і ще двох його міністрів і переформувати коаліцію. Тобто тоді вони повністю контролювали уряд, а зараз вони з соціал-демократами контролюють коаліцію, тобто вони поступилися владою. Але за них ще виступав формально нейтральний президент, от зараз вони втрачають позицію президента.
Читайте: Технологія Путіна і інші сюрпризи: як будуть перемагати фаворити президентських перегонів
Тобто по всіх фронтах, на всіх ключових позиціях у державному будівництві у Словаччині так само, як і в інших країнах Східного блоку, і в Європейському Союзі, і в західних країнах соціалісти втрачають владу, тобто це та ліва політична сила, яка виступає за соціальні програми підтримки населення, за вирівнення життєвого добробуту. І їм на заміну приходять не консерватори, а в даному випадку - ліберали. Тому що той кандидат, який переможе в другому турі, судячи з останніх рейтингів, це Зузана Чапутова - адвокатка з екологічних питань, яка заважала одному корумпованому бізнесмену, пов’язаному з вищою державною владою, будувати звалище для сміття. Вона була за рейтингами третьою, а фактично перед самими виборами почала нарощувати свою популярність.
І на що це вказує? На те саме, що й в Україні: що населення надає перевагу не стільки традиційним політичним партіям, скільки просто новим обличчям із навіть невідомих політичних партій. Тому що Зузана Чапутова взагалі представляє якусь малочисельну партію, яка не є парламентською. Тим не менш це не завадило їй перемогти. Буквально за два тижні до цього згідно із соціологічними опитуваннями вона займала третю позицію і мала набрати 14,4%, але набрала 40,5%. А інші набрали стільки, скільки їм прогнозували. І в результаті ми маємо явище, що населення протестує проти традиційних політиків, яким повністю не довіряє. Те саме відбувається і в Україні.
Що стосується, який кандидат вигідніший для України, то існує точка зору, що це Шефчович. Це був другий політик, який 16 років фактично не живе у Словаччині. Він поїхав послом до ЄС, а потім став депутатом. Остання посада, яку займав - заступник голови Європейської комісії. Тобто він вже далекий від реального життя у Словаччині. Але про що це свідчить, чому саме він? Тому що у правлячих соціалістів і соціал-демократів бракувало незаплямованих політичних лідерів, яких можна було висунути як своїх кандидатів на цю посаду. Тобто всі заплямовані. Вони спочатку запропонували міністру закордонних справ, той зважив все і розсудливо відмовився від цієї пропозиції. Тоді вони пішли шукати когось ще незаплямованого і знайшли тільки Шефчовича, аж у далекому Брюсселі. Шефчович, наскільки я знаю, більш-менш нейтральний. А Зузана Чапутова стоїть на ліберальних позиціях і за поглиблення ЄС. Тобто вона не має якихось особливих проросійських сентиментів. А значить, загрози обрання у Словаччині кандидата з проросійським впливом вже немає.
Однак, у соціалістів східних країн і у Словаччині, зокрема, ще з радянських часів існують потужні економічні і партійні зв'язки з російськими партіями і бізнесом. Особливо це стосується сфери енергетики. Оцінити на сьогоднішній день мені дуже важко, але зрозуміло те, що певний вплив звісно є. Інша справа, що Зузана Чапутова, у якої найбільше шансів перемогти, не є професійним політиком, у неї немає ані бізнесових, ані політичних зв'язків з цією когортою старих традиційних політичних партій, із цією групою людей, які у своїй комунікації, в своєму щоденному житті і бізнес-інтересах були пов'язані якось з РФ. Тому я думаю, що в цьому випадку для України все складається якнайкраще.
