В неділю, 24 квітня, Еммануель Макрон став тріумфатором президентських виборів у Франції. Він виграв вибори на тлі російської війни проти України, спростувавши тезу, що жорстка політика проти Росії буде негативно сприйнята виборцями. Проте легкої прогулянки для переобраного президента точно не буде: його чекає багато викликів і у внутрішній, і у зовнішній політиці. Що зміниться у Франції після президентських виборів та як це вплине на Україну — читайте в матеріалі "Апострофа".
Кучма-Симоненко по-французьки
Згідно з остаточними підрахунками, оприлюдненими французьким МВС, Макрон набрав 58,55% голосів виборців, а його суперник Марін Ле Пен – 41,45%, явка на другий тур виборів становила 71,99%.
Звісно, переобратись Макрону вдалось з досить великим запасом, зробивши це вперше вперше за 20 років (у 2002 році переміг діючий президент Жак Ширак), проте нинішні вибори складно назвати провальними для лідерки "Національного об’єднання" Марін Ле Пен, вважає експерт-міжнародник Олексій Кафтан.
"Фактично, Макрон опинився сам на сам з ідеальним суперником: у французів повторився український сюжет Кучма-Симоненко, інакше б Макрону не світила перемога. Разом з тим, є стійка тенденція зростання ядерного електорату Ле Пен, адже на виборах 2012 року вона у першому турі була третьою з 17,9%, в 2017 році вона мала 21,3%, а цього року в першому турі Ле Пен здобула 23,41%. При цьому якщо у другому турі виборів 2017 року Ле Пен здобула лише 33%, то тепер її результат зріс до 42%", - каже експерт.
Він звертає увагу на те, що Ле Пен доклала дуже багато зусиль, аби вийти з ультраправого "гетто": наприклад, вдало зайшла на поле соціалістів, закликаючи до речей, проти яких пересічний француз не може виступати - зокрема, підтримка національного виробника, заборона збільшення пенсійного віку, критика скорочення кількості ліжок у лікарнях. На останній темі Ле Пен серйозно набрала балів (Макрон скоротив понад 15 тис. ліжкомісць у лікарнях). Щоправда, лідерка "Національного фронту" залишилась вірною антимігрантській і антимусульманській риториці, на відміну від суперника, який наголосив, що він є президентом всіх французів.
Упродовж виборчої кампанії Ле Пен усіляко намагалася спростувати свої заклики щодо виходу Франції з НАТО: вона не збиралася виводити Францію з Альянсу, а лише з його військових структур, за зразком того, як це зробив у 1966 році Шарль Де Голль. В результаті, скандальна націоналістка аж до останніх тижнів наздоганяла Макрона. По суті, за Ле Пен не проголосували лише тому, що вона надто одіозна.
Новий-старий Макрон та Україна
Зовсім скоро, а саме 12 та 19 червня пройдуть вибори до Національних зборів – парламенту Франції, після яких Макрону, ймовірно, доведеться співіснувати з прем’єром, який представлятиме іншу політичну силу.
Переобраний президент втратив майже 10% порівняно з попередніми виборами і тепер він не може бути таким радикальним у внутрішній політиці, як під час свого першого строку, коли відбулись протести "жовтих жилетів": тепер Макрон змушений буде їх слухати і шукати компроміси. Лізти на рожен та гратись у реформи або сваритись з військовими, як під час першого строку, Макрон тепер точно не буде.
Водночас новообраний глава Франції має зараз унікальну ситуацію, але невідомо, чи зуміє він з неї скористатись, вважає Олексій Кафтан.
"Її унікальність в тому, що після відставки Ангели Меркель Еммануель Макрон залишається ключовим спікером ЄС. На підвищення зовнішньополітичної активності Макрона грає специфічно французький сантимент "великої нації", який тягнеться ще від часів Наполеона. Продовжуються ігри з проекцією сили в тій же Африці. Не виключаю, що Макрон спробує погратись в цю риторику і на російському напрямку: йдеться про постачання зброї, риторику про енергетичне ембарго тощо. Це був би для нас хорошим варіантом", - каже експерт.
За кілька днів до другого туру Франція вперше прокоментувала свою військову допомогу Україні. Тоді було заявлено про передачу Києву партії протитанкових ракет Milan та самохідних артилерійських установок Caesar. Також поступово ставала більш безкомпромісною позиція Франції щодо енергетичних санкцій проти Росії: Макрон прямо заявив про готовність країни до припинення поставок російських нафти та газу. Такі зміни пояснюються тим, що симпатії до України у французькому суспільстві наразі набагато вищі, аніж у політикумі. Макрон вловив цей напрям, і його кроки з підтримки України загалом позитивно сприймалися виборцями.
Проте не варто очікувати, що після виборів Макрон відмовиться від тактики посередництва у діалозі з Володимиром Путіним, включаючи регулярні телефонні розмови, проте одночасно вибори довели, що допомога Україні, в тому числі військова, не призводить до падіння рейтингів. За словами держсекретаря Франції у європейських справах Клемана Бона, переобрання Еммануеля Макрона на другий термін дозволить продовжити курс на посилення санкцій проти Росії, не приховуючи від громадян, що це означатиме певні труднощі.
Разом з тим, не варто забувати, що якась із французьких промислових груп може захотіти зіграти у "закручування гайок": мовляв, тиснути на Росію невигідно, йде втрата контрактів. До речі, схожі речі відбуваються у німців, що, правда, призводить до серйозних проблем у канцлера Олафа Шольца.
Звісно, європейці переосмислюють відношення до Росії та України, але водночас вони залишаються захисниками своїх національних інтересів, каже "Апострофу" доктор політичних наук, професор КІМО Сергій Даниленко.
"Ніхто не обіцяє Макрону спокійного президентства. Протести після його перемоги це доводять. Французькому лідеру доведеться "ходити між крапельками", показники підтримки Ле Пен це підтверджують, ними неодмінно спробує і надалі користуватись Москва", - вважає експерт.
На його думку, Макрон важливий Києву у тому числі як переговорник, який зможе захистити наші інтереси перед Путіним, але і як лобіст продажу зброї Києву та прихильник ембарго на російські вуглеводні.
У Києві, звісно, сподівались на перемогу Макрона, адже отримали якщо не палкого прихильника, то принаймні лідера, який не буде шкодити Україні і схожий темпераментом та поведінкою на Володимира Зеленського. Більш того, своїм нинішнім іміджем Макрон намагається косити під Зеленського: якщо спробувати "брати його на слабо" та рухатись в цьому напрямку – це може зіграти, адже зовнішня політика залишиться єдиною віддушиною для переобраного лідера Франції...
