Незважаючи на шорсткість у відносинах між Берліном та Києвом, зараз спостерігаються певні зрушення, які свідчать про покращення комунікацій між керівництвом країн. Зокрема, показово, що президент України Володимир Зеленський та федеральний президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайєр провели переговори та вирішили протиріччя, спричинені відмовою Києва запрошувати Штайнмайєра в Україну. Про те, що від цього примирення отримає Київ, чи варто було розпочинати цю суперечку взагалі, і яким принципом необхідно керуватися нашою владою, щоб нарешті порозумітися з Берліном, "Апострофу" розповів політичний експерт Євген Магда.
Насправді суперечка щодо Штайнмаєра, як то кажуть, не варта і виїденого яйця. Треба бути реалістами і розуміти що Штайнмаєр не просто федеральний президент, у якого дрібні на наш погляд повноваження, він є політиком-важковаговиком і однопартійцем Шольца. Тому ескапади нашого посла Мельника у Німеччині звичайно роблять йому гарний вплив, але нам необхідно визначитися, чи потрібна Україні Німеччина з її різноманітними можливостями та формальним і неформальним впливом щонайменше на Європейський Союз, зокрема на Європейську комісію? До речі, нагадаю що президент Європейської Комісії Урсула фон дер Ляєн теж німкеня.
Я думаю, що в даній ситуації переміг здоровий глузд, не виключаю що він переміг із німецького боку, і що Штайнмаєр пішов на ініціювання телефонного дзвінка Зеленському. На мою думку, це зрештою призведе не лише до візиту Анналени Бербок, яка займає послідовну позицію з підтримки України, до Києва, але і може спричинити візит самого Штайнмаєра.
У політичному сенсі це нічого б не коштувало Україні, але продемонструвати добру волю в даному випадку було б не зайвим. Ну і, звичайно, отримати зрештою візит пана Шольца. Тобто я думаю що все буде не так швидко, але протягом 3–4 місяців ми отримаємо те, чого прагнемо. Тут теж треба розуміти, що у німців є свої графіки, і попри значний вплив російсько-української війни на порядок денний міжнародних відносин, там все одно є на що звертати увагу і є чим займатись.
Разом з тим, я не думаю що візити представників Німеччини можна розглядати в контексті "візит-гроші", "візит-кредит", чи "візит-вступ до ЄС". Тобто нам треба вчитися бути реалістами, тому що у нас панує ілюзія що ми цього року вступимо до Європейського Союзу, але це не так. Також у нас панує ілюзія, хоч і меншою мірою, що ми цього року станемо членом НАТО, але це не так. Або що ми отримаємо такі гарантії безпеки, які будуть кращі за 5-у статтю Вашингтонського договору — це теж не так. Тобто замість медіакратії у нас має бути Realpolitik. І от коли ми візьмемо на озброєння Realpolitik, тоді нам із німецькими політиками буде говорити легше.
