Після чергового запуску Пхеньяном балістичної ракети, яка цього разу пролетіла над Японією, світова спільнота знову висловила обурення провокаціями КНДР. У Вашингтона, який грає роль першої скрипки в проблемі ядерної програми КНДР, немає чіткого способу вирішення північнокорейської проблеми - або блокада із загрозою військового конфлікту, або переговори. Причому катастрофічний розвиток подій можливий навіть у випадку переговорів. Які реальні перспективи вирішення північнокорейського питання, розбирався "Апостроф".
Останній запуск Північною Кореєю ракети, що відбувся 29 серпня, вибивається із загального ряду: в цей раз балістична ракета пролетіла над японським островом Хоккайдо і тільки потім впала у води Тихого океану. Подібних випробувань з тим, що фахівці називають перельотом, за нинішнього лідера Кім Чен Ина не було - востаннє таке трапилося ще в 1998 році. Але і тоді, і в 2009 році, коли ракету теж пустили в напрямку Японії, Пхеньян стверджував, що носії призначені для виведення супутників на орбіту. Вперше ж над іншою країною пролетіла північнокорейська бойова балістична ракета.
Цього року КНДР провела вже 18 ракетних випробувань. Тоді як за всі 18 років правління батька "чинного Кіма" - Кім Чен Іра - Північна Корея запустила 16 ракет. Пхеньян додає головного болю своїм ворогам хоча б тим, що регулярно змінює майданчики запуску, а це ускладнює моніторинг і прогнозування. В останньому випадку американським спецслужбам вдалося відстежити переміщення ракети за кілька годин до запуску.
Пхеньян провів запуск невдовзі після обміну гучними заявами з Вашингтоном: у відповідь на погрозу північнокорейського лідера Кім Чен Ина вдарити по острову Гуам (не входить до складу США, але є їх володінням і головною військовою базою в Тихоокеанському регіоні), де знаходяться американські військові бази, президент США Дональд Трамп заявив, що цим влада КНДР викличе на себе таке, "про що вони й подумати не могли". А потім пішла згадана провокація з польотом ракети над Японією, союзником Штатів. Войовнича риторика Трампа в черговий раз не спрацювала.
"Думаю, що це ніяк не змінить ситуацію, - сказав "Апострофу" доцент Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка Віктор Константинов. - Питання, швидше, до американської адміністрації: як вона буде співвідносити свої дуже жорсткі заяви з досить неприємною для них реальністю - з тим, що корейці не зупинилися, а, навпаки, до певної міри йдуть далі".
29 серпня японська система реагування оповістила жителів про потенційну траєкторію польоту, порадивши сховатися. Прем'єр-міністр країни Сіндзо Абе назвав випробування ракети обурливим актом, який підриває мир і безпеку в регіоні. Відбулася телефонна розмова японського лідера з Трампом, що тривала 40 хвилин. Сторони погодилися, що необхідно збільшити тиск на північнокорейський режим. Згодом Рада безпеки ООН на екстреному засіданні, ініційованому Токіо, назвала КНДР загрозою всім членам ООН. Також від Пхеньяна вкотре зажадали припинити випробування і відмовитися від ядерної програми.
Особливості запуску і можливості КНДР
Ракету у вівторок близько шостої ранку за місцевим часом (після 23:00 понеділка за Києвом, - "Апостроф") запустили зі стартового майданчика поблизу Міжнародного аеропорту Сунан, неподалік від Пхеньяна. Подолавши 2700 км, вона приблизно о 6:12 впала у воду на відстані близько 1180 км від Хоккайдо. Найвища точка її польоту була на висоті 550 км і перед падінням у воду ракета розпалася на три частини. Зазначені деталі дозволили фахівцям припустити, що це була балістична ракета середньої дальності (БРСД, радіус дії від 1000 до 5500 км) типу "Хвасон-12" (Hwasong-12). Днем пізніше в КНДР офіційно підтвердили ці припущення.
Як повідомило північнокорейське державне інформагентство KCNA, Пхеньян хотів "перевірити реальні операційні можливості збройних сил". Кім Чен Ин особисто спостерігав за пуском ракети, назвавши випробування "значущою прелюдією" до удару по Гуаму, "передовій базі для вторгнення" США в КНДР.
Японія, як стверджують фахівці, не могла збити ракету, оскільки та пролетіла по недосяжній для систем ПРО - американського комплексу "Петріот", модифікації PAC-3 - висоті. І, лише в тому випадку, якщо б ракета опускалася на територію країни (або дуже близько від неї), системи могли би бути приведені в дію.
До того ж, чиновники заявили, що знали про те, що ракета впаде в море, а не на територію Японії.
"Хвасон-12" має передбачуваний радіус дії в 3,7-6 тис. км. Дальність іншого типу БРСД на озброєнні КНДР - Хвасон-10 - становить 2,5-4 тис. км. Ця ракета була успішно випробувана в червні минулого року. У США вважають, що 4 липня поточного року Північна Корея вперше запустила і МБР, міжконтинентальну балістичну ракету "Хвасон-14". До класу МБР, відповідно до класифікації Договору про ліквідацію ракет середньої і малої дальності (РСМД), відносять ракети, здатні долати відстані понад 5500 км.
Траєкторія польотів балістичних ракет КНДР під час попередніх випробувань. Джерело: The Washington Post
Є й інші побоювання. За інформацією The Washington Post, в Розвідувальному управлінні Пентагону вважають, що у Пхеньяна є невеликі ядерні боєзаряди, які можна встановити на носії. Поступово КНДР добивається зменшення розміру боєголовок і збільшення їх потужності, наближаючись до бажаного результату.
Але на сьогоднішній день неможливо точно знати, що вдалося створити Північній Кореї. На це вказує професор Київського інституту міжнародних відносин Сергій Галака, додавши, що Пхеньян з його погрозами "в значній мірі блефує".
"Чим більша вага боєголовки, тим менший радіус дії ракети. Якщо встановити великий боєзаряд на ракету, яка теоретично полетить на 6-10 тис. км, вона далеко не полетить. Тоді це вже не є засобом стримування проти США", - пояснив Галака.
Загроза і протиотрута
Незважаючи на обопільні погрози США і КНДР, на даному етапі військовий сценарій вирішення північнокорейської проблеми для Вашингтона (а інших претендентів і немає) є вкрай непривабливим через прямі наслідки для союзників США, в першу чергу Південної Кореї, і регіону ("Апостроф" писав про це раніше). Крім того, будь-який напад США на Північну Корею буде приводом для вступу у війну Китаю, відповідно до Договору про співпрацю і дружбу між КНР і КНДР від 1961 року.
Опальний Стівен Беннон, два тижні тому звільнений з посади старшого радника президента США, в гучному інтерв'ю журналу American Prospect заявив, що військове рішення в цьому випадку неможливе.
Обережно говорять про це й інші представники США. Із заяв міністра оборони Джеймса Меттіса і держсекретаря Рекса Тіллерсона випливає, що будь-які військові дії КНДР проти США або їх союзників стануть причиною повномасштабної війни, але у Вашингтоні поки будуть робити акцент на дипломатичні дії.
Нагадаємо, що на початку серпня резолюцією Радбезу ООН були введені нові санкції проти Північної Кореї. Якщо Китай буде виконувати вимоги - що під питанням, - санкції повинні на третину скоротити валютні надходження від експорту КНДР в розмірі $3 млрд на рік - в першу чергу, за рахунок повної заборони на імпорт північнокорейського вугілля. У дипломатичних колах, якщо вірити ЗМІ, обговорюють і подальше розширення санкцій. Поки ж не варто очікувати, що санкції змусять Пхеньян припинити випробування.
Віктор Константинов звертає увагу на те, що в цих умовах Китай, під акомпанемент Росії, намагається грати роль арбітра і закликати до мирного вирішення ситуації. Пекін намагається провести "червону лінію" не тільки для США, але й для Пхеньяна - щоб у північнокорейського керівництва "не закрутилася голова від нинішніх успіхів" і воно не наважилося на агресивні дії проти США або союзників. В такому випадку Китай залишиться нейтральним.
"Я думаю, [з боку Кім Чен Ина] це просто така гра на підвищення ставок, в значній мірі продиктована внутрішньою політикою, - продовжує цю думку Сергій Галака. - Якщо він здасть назад, "з'їдять" свої. З іншого боку, він же не самовбивця, я сподіваюся, і розуміє, що його фізично знищать [якщо КНДР вдарить першою]. Поки що це гра... Фактично для США все йде до стримування Північної Кореї, і вони шукають варіанти. Хоча, звичайно, ніхто не буде це підтверджувати офіційно. Звідси й розміщення в Південній Кореї і Японії протиракетних комплексів, пошуки можливостей натиснути через Китай, щоб корейці принаймні не провокували".
За словами Константинова, зараз у США є два шляхи для вирішення північнокорейської проблеми.
"Обидва сценарії досить складні, хоча і не настільки неймовірні, як початок військових дій. Перший - це все-таки домогтися від Китаю повної блокади КНДР. Тобто, перевести цю блокаду в площину дій приватних китайських компаній. Це малоймовірно, особливо - з огляду на те, що відносини між КНР і США не дуже теплі. Не уявляю, що змусить піти на це. і другий сценарій - це початок переговорів. І тут, по-моєму, все досить прозоро, принаймні, з точки зору Пхеньяна. Абсолютно на поверхні офіційна умова - гарантії ненападу з боку США. Таких юридичних гарантій до сьогоднішнього дня не існує - тільки заяви в різні історичні періоди. Але КНДР в ще більшому ступені буде цікавити формат прямих переговорів з американцями", - вважає фахівець.
Такі переговори і дадуть КНДР певну суб'єктність, і, що ще важливіше, можуть означати різні фінансові дивіденди в обмін на деякі поступки Пхеньяну, нехай і без відкату ядерної програми.
"Навіть сам факт ведення таких переговорів можна буде вважати завершенням міжнародного режиму санкцій. Але навіть початок таких переговорів без пом'якшення введеного Радою безпеки режиму - неможливий. Це необхідна для КНДР умова, на яку на даному етапі Сполучені Штати піти практично не можуть. Для цього потрібно вже зовсім загнати Трампа в кут за всіма іншими напрямами, щоб він пішов на подібну м'якість, тобто повністю втратив обличчя", - прокоментував Константинов.
Саме другий сценарій, за якого США сіли б за стіл переговорів з представниками КНДР, був би бажаним для Китаю, додав експерт.
"Якщо подивитися на історію, двічі Північній Кореї вдавалося отримувати бенефіції шляхом шантажу світової спільноти і США в першу чергу, - сказав "Апострофу" Сергій Галака. - Тобто вони в цю гру вже двічі грали успішно і є спокуса зіграти ще раз. І тут наслідки будуть катастрофічні, якщо США підуть на поступки. Це буде означати, що весь режим нерозповсюдження [ядерних озброєнь], на який молилися сорок років, почне розсипатися. І буде цікаво, як поведуть себе інші держави".