Головне питання під час недавнього візиту прем'єр-міністра Японії Сіндзо Абе в Росію і переговорах з Володимиром Путіним стосувалося можливості підписання мирного договору між двома країнами, а також вирішення ситуації зі статусом Курильських островів. Експерт Українського інституту майбутнього Ілля Куса розповів "Апострофу", чому обидві сторони зараз вкрай зацікавлені в тому, щоб вирішити цю суперечку, що їх поки зупиняє, який результат цього діалогу найбільш вірогідний, і чому ці переговори важливі для України.
Щоразу перед візитом або Путіна в Японію, або Сіндзо Абе в Росію завжди піднімається питання Курильських островів. Сторони, схоже, дійсно взяли курс на те, щоб вирішити це питання. Принаймні виявляють бажання.
Вирішити цю суперечку було б вигідно і Росії, і Японії. Час для цього теж дуже гарний, оскільки всі в Росії розуміють, що після відходу Сіндзо Абе з постів лідера партії і прем'єра в 2021 році відносини з новим прем'єром не будуть такими ж доброзичливими і теплими, як зараз. Тому вони усвідомлюють, що треба використовувати цей шанс, тим більше є готовність Абе піти на компроміс, щоб вирішити це питання.
У 2012 році Сіндзо Абе почав політику так званого нового підходу до Росії. Він сам сформулював політику зближення з Росією після приходу до влади. Це багато в чому його особиста ініціатива. Малоймовірно, що наступний прем'єр продовжуватиме цю політику. Є ризик, що Абе, який заграє з націоналізмом, змінить ще більш радикальний політик. А це відразу ж відсікає можливості для компромісу, якого і зараз дуже складно досягти.
В Японії зі свого боку теж розуміють, що з питань Курил потрібно якимось чином зближуватися з Росією, щоб компенсувати втрату впливу США в Східній Азії і створювати для себе в регіональних розкладах противагу зростанню впливу Індії та Китаю, а також загрозі з боку Північній Кореї.
Тобто сторони хочуть вирішити питання, але поки що думають, як це зробити максимально обережно, щоб не викликати проблеми на внутрішньому фронті, оскільки їм заважають якраз внутрішньополітичні ризики.
Геополітично Японія зараз знаходиться в більш слабкій позиції, ніж Росія. Тому для Японії вигід від потенційної угоди менше, ніж ризиків через особливості політичної системи і сильного впливу громадської думки на прийняті прем'єром рішення. Дуже потужне американське лобі в Японії також буде реагувати на будь-які спроби прем'єра піти на компроміс.
У Росії цього всього немає, громадську думку всерйоз ніхто не враховує. Хіба що є серйозні побоювання в зв'язку з тим, що рейтинги Путіна падають через непопулярні економічні реформи. Але це не є головним чинником. Головне завдання, яке бачать росіяни, полягає в тому, щоб не віддати Курили, підписавши при цьому мирний договір. Інакше Росія розпишеться в тому, що вся її позиція щодо Курильських островів останні 70 років була неправильною, і навіть її позиція у Другій світовій. А це створює прецедент для інших окупованих в ході війни територій – напр.иклад, тієї ж Калінінградської області або Карельського півострова.
Мітингувальники в Москві проти передачі Японії Курильських островів
Для Росії найкраще було б укласти мирний договір, а потім передати острова в якості дружнього акту. Я думаю, що така передача буде базуватися на Московській декларації 1956 року. Тобто вони передадуть два з чотирьох островів, що, судячи із заяв, влаштовує японців. Єдине, будуть, швидше за все, баталії навколо острова Кунашир і можливостей для росіян виходити і входити в Охотське море через ці території. В Охотському морі стоять російські стратегічні підводні човни, і Росії дуже б хотілося зберегти контроль над цими островами і управління над цією зоною постійного базування. А Японії, зрозуміло, хотілося б, особливо під тиском американського лобі, повернути ці острови і спробувати обмежити розгортання військової інфраструктури Росії поблизу цих територій.
Декларація 1956 року – це те, з чим досі обидві сторони згодні. Але сторони не переходять до дій через внутрішню опозиції до самої ідеї компромісу. У Росії це теж, ясна річ, болюче питання, тому що його 70 років розганяють під соусом "наші території нікому не віддамо". А в Японії прихильників компромісу з Росією ніколи не було більше 10%. Той же Сіндзо Абе дуже боїться, що компромісом спровокує політичну кризу і повинен буде піти у відставку, а це дуже сильно вдарить по рейтингах його партії напередодні виборів. А вибори вже в цьому році.
Однак для обох сторін краще не залишати питання Курильських островів в підвішеному стані. Для росіян було б добре його позбутися, тому що вони розуміють, що особливих альтернатив немає. Також в умовах, коли погіршуються відносини з США і розганяється гонка озброєнь, їм би дуже хотілося знати, що на цьому фланзі все закрито, вибити гарантії японців, що на цих островах або поблизу них не буде ніяких американських ракетних опорних пунктів. Зближення з Японією – це також спосіб вийти на світову арену. Адже Японія – все ж таки член "великої сімки".
Для Японії закрити це питання також важливо. По-перше, Сіндзо Абе хоче залишити свій слід в історії. По-друге, йому треба виграти вибори, і вирішення питання Курил дуже б знадобилося. По-третє, для Японії важливо зберегти дружні відносини з Росією на противагу Китаю і щоб компенсувати втрати від зменшення впливу США. Японці не розуміють, яка політика Трампа в Східній Азії, не розуміють, що робити. І для них один з варіантів – зближення з Росією як елемент політичної диверсифікації, а також можливість для енергетичної диверсифікації. 87% всіх енергоносіїв Японія імпортує з Близького Сходу по маршруту через Малаккська протока, а це вкрай нестабільний регіон, де зростає вплив Китаю. Японія хоче диверсифікувати поставки енергоносіїв, і також для неї важливий нейтралітет Росії – щоб у разі заварушки з Китаєм Росія хоча б тримала нейтралітет.
Прем'єр-міністр Японії Сіндзо Абе і президент РФ Володимир Путін
Для України в цьому контексті важливо ось що: чим сильніше Росія на різних напрямках глобальної політики, тим слабкіше ми. Тому що вона отримує різні карти, які може розігрувати в переговорах із Заходом. Через Японію Росія прориває міжнародну ізоляцію і повертається у велику гру. А це удар по нам: якщо ізоляція прорвана, отже санкційна політика не діє.
Тут діє та ж логіка, що й у випадку з близькосхідною політикою Кремля, проникненням Росії в Центральну Африку, посиленням її позицій в Північній Африці – це карти, які в переговорах з європейцями або американцями можна розіграти або обміняти на якісь поступки в питаннях, де росіяни не переважають, зокрема в питаннях по Україні.
Також варто розуміти, що чим ближче Японія з Росією, тим складніше нам переконати японців, що ми для них важливіші, ніж Росія.
Тобто потенційне вирішення питання Курил – важливий для України фактор. Ще й тому, що на прикладі Курил ми можемо подивитися, що буде з Кримом. Якщо Росія поверне Курильські острови за мирним договором, для нас це теж буде прецедентом. Якщо їх передадуть як жест доброї волі, для нас це теж буде показово. Прямого зв'язку тут немає, і Курили прямо не вплинуть на ситуацію навколо Криму, але це може бути прикладом.