Російське вторгнення в Україну стало для Китаю значною проблемою. І чим довше триває війна, тим складнішою стає стратегічна дилема, що стоїть перед Пекіном. У чому вона полягає та чому Китай має зайняти свою позицію у війні росії проти України, спеціально для "Апострофу" розповів розповів експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Микола Капітоненко.
З перших місяців війни у Пекіні могли зробити кілька висновків. По-перше, російське керівництво зробило забагато помилок на етапі планування. Нічого схожого на швидку та успішну військову кампанію – замість неї затяжна та дорога війна без виразних стратегічних цілей. "Кримський сценарій", на який могли розраховувати у Москві, вже не можна реалізувати. Російське планування помилилося і щодо здатності України до опору, і щодо готовності Заходу активно цей опір підтримувати. Два з лишком місяці війни показали, що її затягування консолідує Захід, і що довше українська армія чинить опір на полі бою, тим більше готовий ставити на неї Захід, збільшуючи обсяги фінансової допомоги та постачання озброєнь.
По-друге, значення війни для міжнародної безпеки вийшло далеко за межі регіонального конфлікту і має наслідки, що грають проти інтересів Китаю. Це стосується і згаданої вище консолідації Заходу, і репутаційних витрат, які поступово посилюються для всіх, хто не лише підтримує росію, а й тих, хто не досить енергійно протистоїть їй. Російська агресія в Україні надто руйнівно впливає на міжнародний порядок, провокуючи непередбачувані наслідки, від послаблення ролі всіх ключових міжнародних інституцій до посилення ролі військової сили у світовій політиці чи спроб низки держав розробити власну ядерну зброю.
Все це є загрозою для Китаю, який сподівався на мирне та м'яке переформатування світу та посилення власного впливу на те, як він працює. Неконтрольована криза буде надто небезпечною для довгострокових інтересів Пекіну.
По-третє, росія навряд чи може виграти цю війну у якомусь змістовному значенні слова. Навіть втрата Україною частини територій не посилить, а послабить Москву. Ціна вторгнення вже надзвичайно висока, у фінансовому, політичному та дипломатичному сенсах. Далі вона лише зростатиме завдяки режиму санкцій та необхідності для росії або продовжувати війну, або утримувати окуповані території.
По-четверте, якщо війна продовжиться у поточному форматі, то її результатом стане ослаблення та ізоляція росії за будь-якого результату конфлікту. Роль та значення міжнародних інституцій послабшає ще більше, а Східна Європа опиниться у зоні значної нестабільності.
Все це, особливо з урахуванням консолідації Заходу та посилення ролі США, має сприйматися як загроза у Пекіні. Але знайти на неї адекватну відповідь Китаю, мабуть, непросто. Він не був готовий до таких проявів "дружби без кордонів" із росією.
З одного боку, Китай не зацікавлений у поразці росії – але він практично не має інструментів для того, щоб їй запобігти. Війна, розв'язана Москвою, була погано підготовлена дипломатично. росія опинилася в ізоляції. Навряд чи інтересам Китаю відповідає виявитися саме в цей момент удвох із росією проти всього світу.
Тим не менш, програш росії означатиме критичне послаблення єдиного потенційного союзника Китаю серед великих держав. Крім того, цей програш багатьма буде розцінений як вибуття росії з ліги великих держав – значне послаблення Пекіна у його боротьбі із Західною коаліцією.
З іншого боку, і підтримувати росію прямо і відкрито Китай навряд чи може. Занадто протизаконна, насильницька та злочинна розв'язана росією війна. Вона суперечить принципам миру, добросусідства, невтручання та суверенітету, яких дотримувався у своїй великій стратегії Китай протягом останніх десятиліть.
Крім того, якщо метою Пекіна є формування нового, менш "західноцентричного" світового порядку, то поняття глобальної відповідальності стає не просто гаслом, а важливим принципом зовнішньої політики. Чи може глобальна відповідальна держава стати на один бік із настільки кричущими порушеннями міжнародного права? Або, як сформулював це держсекретар Блінкен, весь світ зараз спостерігає за тим, хто справді виступає на підтримку принципів державного суверенітету та територіальної цілісності.
Напередодні вторгнення росії в Україну китайсько-російські відносини часто описувалися як "дружба без кордонів". Війна покаже, чи є кордони цієї дружби. Консолідація Заходу стане одним із ключових геополітичних наслідків цієї війни, незалежно від її безпосереднього результату. США, ЄС, Велика Британія синхронно запроваджують безпрецедентні санкції проти росії, а також надають значну підтримку Україні. Мовчання Китаю на цьому тлі створює простір для критики позиції Пекіну із боку західних урядів.
Згодом тиск громадської думки посилюватиметься, насамперед, у країнах Східної Європи, де підтримка України особливо висока. Якщо війна затягуватиметься, під загрозою будуть маршрути залізничних контейнерних перевезень з Китаю до Європи. Загалом перспективи співпраці між Китаєм та ЄС можуть суттєво скоротитися.
