Останні кілька місяців Тайвань перемістився у центр міжнародної уваги. Військові навчання НВАК, дедалі різкіша риторика з усіх боків, візити різних парламентських делегацій до Тайбею істотно підняли ставки в регіональному протистоянні. На тлі російської агресії в Україні та краху основних систем міжнародної безпеки ці тенденції виглядали ще загрозливішими. Візит спікера Палати представників Конгресу США Ненсі Пелосі до Тайваню став кульмінацією цих подій. Як тайванська криза вплине на відносини Китаю та країн Східної Європи, спеціально для "Апострофа" розповів експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Микола Капітоненко.
Незважаючи на те, що Східна Європа знаходиться далеко від Тайванської протоки, вплив кризи на регіон відчувається досить сильно. Воно проявляється як мінімум у трьох вимірах.
У політичному вимірі загострення навколо Тайваню здатне ще більше погіршити відносини між Китаєм та ЄС та ще більше підірвати позиції Пекіна в регіоні Східної Європи. Китай у цій ситуації виглядає загрозою. Китайський політичний режим звинувачують у порушенні прав людини та недемократичності – адже демократія та права людини виступають основними європейськими цінностями, відданість яким у Східній Європі залишається сильною. Рішуча позиція Латвії, Литви та Естонії з цього приводу все більше стає спільною для багатьох країн регіону, за винятком хіба що найбільш прокитайської з них - Угорщини. І навіть в Угорщині політичний вплив Китаю на процеси всередині країни вважають високим чи дуже високим більше половини населення – тоді як самі угорсько-китайські відносини оцінюють позитивно лише близько половини. У майбутньому, у міру поглиблення розриву між демократичними та авторитарними суспільствами, Китай зіткнеться зі зростанням політичної ціни співпраці з Пекіном у Європі.
З економічної точки зору, Тайванська криза здатна спонукати Європу до більш рішучих дій і активнішого пошуку контраргументів і створення альтернатив для китайської ініціативи "Один пояс, один шлях". Найяскравішим втіленням такого пошуку поки що виступає стратегія "Глобальні ворота" (Global Gateway), затверджена Європейською комісією у грудні минулого року. 300 мільярдів доларів США планується залучити до 2027 року у вигляді інвестицій з метою створення нових ланцюжків взаємозалежності по всьому світу за участю ЄС. Наголос на цифрових технологіях, енергетиці, кліматі, транспорті, охороні здоров'я, науки і освіти в сукупності з європейськими цінностями здатні зробити цю ініціативу привабливою в глобальному масштабі.
Це сильна конкуренція китайським проектам. ЄС говорить про це, вказуючи на те, що китайські інвестиції часто супроводжуються жорсткими умовами та ведуть до боргів, а отже – до політичної залежності. Європейський проект побудований на інших принципах, і Пекін втратить своє монопольне становище на ринках інвестицій, скажімо, в Африці. Приблизно половина запланованих коштів у рамках "Глобальних воріт" призначена для Африки.
Не залишаться поза увагою і країни Східної Європи. Важливість Західних Балкан та країн "Східного партнерства", ймовірно, лише зростатиме внаслідок російської агресії. Початкові 17 мільярдів доларів США для "Східного партнерства" та мережа залізниць та автомобільних доріг у країнах Західних Балкан, швидше за все, зміняться чимось амбітнішим. Але навіть якщо й ні, Китаю все одно все складніше утримуватиме свої позиції в регіоні. Співпраця з Тайванем у таких умовах отримує додаткові політичні стимули. За перші чотири місяці поточного року експорт із Тайваню до країн Східної Європи зріс більш ніж на 30%. Активізувалися контакти між державами регіону та Китаю на всіх рівнях. ЄС є найбільшим інвестором в економіку Тайваню.
Третій вимір Тайванської кризи – дипломатичний. Політика "єдиного Китаю", в рамках якої різні держави утримувалися від прямих офіційних контактів з Тайванем і визнавали його частиною Китаю, була зумовлена тим світовим порядком, який нині руйнує Росія за мовчазної підтримки Пекіна. Яким буде новий світопорядок – поки що невідомо, але нестабільність, яка спричинена великою війною, Китай уже може відчувати на собі.
Поки лише Литва відкрила офіційне представництво Тайваню на своїй території, а в серпні підтримала візит Пелосі на острів. Але навіть за відсутності офіційного визнання незалежного статусу Тайваню з боку держав Східної Європи, острів стає "больовою точкою" Китаю, особливо чутливою у зв'язку з російською війною проти України.
Китай продовжує платити дорогу ціну за свою позицію у цій війні. Обережна тактика нейтралітету, що супроводжується надмірною близькістю до Росії, вже значно послабила позиції Пекіна в Європі, скоротивши його вплив навіть у її Східній частині.
