9 серпня в Санкт-Петербурзі пройшла зустріч російського та турецького президентів. За підсумками візиту Реджепа Тайіпа Ердогана оголосили, що санкції Росії проти Туреччини Москва буде знімати поступово. Також, ймовірно, на зустрічі знову обговорювалася ініціатива газового проекту "Турецький потік". Візит турецького лідера, який сказав Володимиру Путіну масу приємних слів, є безсумнівним фактом відновлення стосунків Анкари з Москвою, причому Україна пропустила початок цієї відлиги. Втім, деякі фахівці прогнозують, що цю довгу російсько-українську війну за союзника приречена виграти Україна.
Стрімке примирення
Відносини Росії і Туреччини пішли на поправку в кінці червня 2016 року. Історію зі збитим в листопаді 2015 року поблизу турецького кордону російським Су-24 допоміг зам'яти лист Реджепа Тайіпа Ердогана, в якому турецький президент погодився виплатити компенсації сім'ям загиблих пілотів і висловив своє співчуття. Російська сторона побажала трактувати заяву як вибачення.
Потім — 15-16 липня — в Туреччині відбулася невдала спроба перевороту, масові арешти і репресії, що спричинили новий розлад у стосунках між Туреччиною і Заходом. Держсекретар США Керрі попередив, що такими темпами Туреччина може навіть вилетіти з НАТО.
Важко переоцінити той факт, що український президент Петро Порошенко не вийшов на зв'язок з президентом Туреччини відразу ж після невдалої спроби перевороту. На відміну від Володимира Путіна, який оперативно подзвонив Ердогану. Причому російський президент на прес-конференції в Санкт-Петербурзі сам нагадав про цей факт. А Ердоган — подякував за це.
Традиційні союзники Туреччини — Катар, ХАМАС, "Брати мусульмани" — після провального перевороту також негайно виступили із засудженням путчу. Навіть президент не надто дружнього до Туреччини Ірану подзвонив Ердогану, щоб його підтримати. Український лідер обмежився публікацією в Facebook про підтримку демократично обраних президента і уряду Туреччини. В адміністрації президента України нам сказали, що ані тоді, ані пізніше протокольних дзвінків Порошенко Ердогану не було.
9 серпня турецька газета Hürriyet повідомила, що початку нормалізації російсько-турецьких відносин сприяв бізнесмен з Туреччини Джавід Чаглар. Про це виданню повідомив прес-секретар президента Ердогана. У примирителя-Чаглара в російському Дагестані є текстильний бізнес і домовленість з главою республіки Рамазаном Абулатіповим, а у того — з помічником Путіна Юрієм Ушаковим. Якщо вірити інсайдерській інформації, лист Ердогана Путіну за допомогою посередників кілька раз редагувався і узгоджувався протягом травня і червня.
Зустріч президентів двох країн стала першою після розриву відносин. Як зізнався Путін, говорити вони збиралися про торгово-економічні відносинах і боротьбу з тероризмом. Реджеп Таїп Ердоган під час прес-конференції висловлювався підкреслено ввічливо. "Я хотів би подякувати за те, що знайшли час, приділили нам час і прийняли нас в гостях. Ще раз дякую за те, що з'явилася така можливість — бути разом з вами, зустрітися з вами", — сказав він.
Не менш ввічливими були заяви турецького президента і 8 серпня. Наступну зустріч він назвав новим початком, а російського президента назвав своїм "другом Володимиром". Він також висловився, що тепер немає ніяких перешкод для реалізації газового проекту "Турецький потік", призупиненого в кінці минулого року через конфлікт Росії та Туреччини. Якщо він дійсно буде побудований, це може вкрай негативно позначитися на ролі України як транзитера газу в Європу.
За підсумками зустрічі також стало відомо, що російські санкції проти Туреччини будуть зніматися поетапно. Раніше — в липні — зняли лише туристичні обмеження.
Очевидно, не всі в Україні позитивно або хоча б спокійно сприймають російсько-турецьку відлигу. Приміром, співголова стратегічної групи радників по просуванню реформ Іван Міклош висловив думку, що Росія і Туреччина створюють альянс, і Україна не може не враховувати таку небезпеку. З іншого боку, вважає Міклош, це створює перспективи у відносинах Києва з Брюсселем. Хоча ЄС вустами глави МЗС Німеччини висловив сумнів у тому, що створення військового союзу Анкари і Москви є реальноим Туреччина, як і раніше, - член НАТО.
Програли битву або війну
Посол Туреччини в Україні Йонет Джан Тезель неодноразово після відновлення відносин між Анкарою і Москвою заявляв, що відносини Туреччини з Росією не вплинуть на відносини Туреччини з Україною. За словами дипломата, і ті, і інші двосторонні відносини мають свою логіку. "Турецько-українські відносини мають свою окрему політичну, геополітичну, економічну і культурну логіку", — стверджував Тезель. Також він зазначав, що незмінною залишається позиція Анкари по Криму: Туреччина виступає за територіальну цілісність України, засуджуючи анексію Криму і підтримуючи право кримських татар повернутися на рідну землю.
За словами посла, зустріч Ердогана з Путіним у Санкт-Петербурзі позитивна і для України, і для Європи. За логікою дипломата, і цей канал буде використаний на користь України і кримських татар.
У той же час, це твердження викликає певний скептицизм. Зокрема, раніше в коментарі "Апострофу" російський адвокат окремих політв'язнів з числа кримських татар Марк Фейгін сказав, що кримськотатарське питання на зустрічі буде далеко не першочерговим, якщо взагалі буде підніматися. Слід згадати, що Туреччина досі не приєдналася до міжнародних санкцій проти Росії (хоча б по Криму) і навряд чи це зробить у майбутньому.
Тюрколог, сходознавець Олесь Кульчинський також вважає, що Туреччина буде обережною у діалозі з Москвою на цю тему. "Проти Туреччини розгорнули неоголошену війну. Тому вона буде вести себе дуже обережно по кримському питанню. Мені здається, що з боку Росії це примус до миру. Але при цьому Туреччина прекрасно розуміє, що Росія формує в Криму військову базу. І на кого вона буде націлена?" — ставить риторичне питання Кульчинський. Він вважає, що Туреччина в жодному разі не піде на визнання Криму російським.
Зближення Анкари з Москвою має свою межу. І здається, що досягнута вона буде досить скоро. Причин тому є декілька. По-перше, небезпека зростання залежності Туреччини від російського газу нікуди не поділася, і тому справжні перспективи будь-яких спільних проектів Туреччини та Росії у сфері нафтопродуктів залишаються під великим питанням. По-друге, згода в російсько-турецькому діалозі щодо Сирії також не просунеться далі відомої межі. З точки зору Туреччини, Асад повинен піти. З точки зору Росії, він був і залишається легітимним президентом Сирії, навколо якого має будуватися врегулювання конфлікту в цій країні. Величезне значення для Анкари має і той факт, що Росія в сирійській війні спирається на курдські сили - Туреччині це подобатися не може.
Директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос вважає, що поки що сторони перевіряють одна одну і дивляться, де може бути межа відновленого співробітництва. "Поки що відносини між Туреччиною і Росією навіть не повернулися на рівень, який був до конфлікту, — сказав "Апострофу" Семиволос. — Не кажучи вже про всі ці грандіозні ідеї та побажання – такі як "Турецький потік". На словах прогрес є, але в реальності обмеження залишаються. Я вже не кажу про Сирію та кримських татар: є багато речей, по яким Туреччина відкрито декларувала свою позицію. Якщо Анкара раптом почне її переглядати, ми зможемо робити висновки, наскільки далеко готовий Ердоган йти в цьому танго з Путіним".
"По суті, вони воюють: війна в Сирії — поле зіткнення Туреччини і Росії. І в питанні підтримки курдів Росією з боку Туреччини компроміс неможливий, — підкреслює Кульчинський. — На даний момент конфлікт можна вважати підзамороженим, але все так просто не завершиться. І Туреччина не відмовиться від своїх намірів збільшити товарообіг з Україною до 20 мільярдів — український напрямок вони будуть розвивати. Це видно і по тому, наскільки активно в Україні діє Асоціація турецьких і українських бізнесменів". За словами тюрколога, перспективи є не тільки в торгівлі, але і в авіа - і машинобудуванні. Але весь цей процес в українсько-турецьких і російсько-турецьких відносинах розтягнеться на багато років. Сходознавець зазначає, що зараз Анкара, хоча і напоказ мириться, готує підґрунтя для майбутнього протистояння з противником.
