Кордони Європи знаходяться в постійному русі. Від берегів Балтійського до Чорного морів, від Карпат до гір Кавказу, кожна країна в зазначеному районі між Європою і Росією переглядає свою позицію зовнішньої політики у відповідь на великі геополітичні зміни. На заході цієї групи ЄС з'явилися хвилювання після Brexit, стурбованість у зв'язку з посиленням націоналістичних настроїв і вирішальними виборами у Франції, Німеччині та, можливо, в Італії. У той же час нова адміністрація США шукає шляхи налагодження відносин з Москвою. Хоча примиренням це можна назвати з натяжкою, оскільки, отримавши деяке розуміння з боку США, Росія стала наполегливішою в своїй периферії. Про рухи геополітичних тектонічних плит цих країн йдеться в звіті експертів приватної американської розвідувально-аналітичної компанії Stratfor.
Через брак географічних бар'єрів, що розділяють Західну Європу і Росію, країни, які межують з РФ, їх території завжди були сприйнятливі до впливу Москви і Заходу. Історично склалося так, що результатом цього стала мінливість політичного, економічного і навіть військових спектрів. У період від розпаду Російської та Австро-Угорської імперій до розпаду Радянського Союзу на хвилі кольорових революцій в пострадянську епоху, ці країни не звикли до великих геополітичних змін і потрясінь, зазначають аналітики.
Геополітичні вітри зараз сильно дмуть в сторону прикордонних країн. Вони дмуть в різних напрямках, проте кожна країна, якої вони торкаються - в тому числі країни Балтії, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Україна, Молдова, Білорусь та країни Кавказу - реагує на мінливі геополітичні обставини по-різному. Деякі вважають за краще добиватися більш тісних зв'язків з Росією, інші подвоюють ставки на інтеграцію з Заходом, а треті намагаються балансувати між Москвою і Заходом. Щоб зрозуміти, що саме кожна країна робить для того, щоб адаптуватися до швидко мінливих геополітичних умов і визначити для себе пріоритети, необхідно проаналізувати географію і національну стратегію в регіоні, додають в Stratfor.
Центральна Європа
Країни Балтії і Польща відкриті для Росії. Кордони Естонії і Латвії недалеко від Петербурга, а Литва і Польща більше межують з Калінінградом. Ці країни уразливі в достатній мірі через військову могутність Росії, про що свідчить історія російської окупації 18-20 століть. Недавні польоти російських літаків над цими територіями тільки підкреслюють вразливість цих країн. Як члени Європейського Союзу і НАТО, Польща і Прибалтика мають захисний шар від Росії, на відміну від України, у якій такого захисту немає.
НАТО посилив свій оплот розміщенням військ в кожній країні на напівпостійній основі. Проте, ці країни знаходяться в складному становищі. Оскільки немає впевненості в прихильності самої організації, яку новий президент США назвав "застарілою". Це спонукало Польщу і Балтію розвивати регіональну співпрацю в області безпеки паралельно з членством в НАТО. Це відбувається шляхом розширення військових зв'язків з країнами Північної Європи, таких як Швеція та Фінляндія, і з сусідньою Україною. Такі зусилля будуть активізовані в найближчі місяці і роки, оскільки ці країни прагнуть отримати страховий поліс в разі зникнення підтримки з боку НАТО (і особливо США).
Як заявляють в Stratfor, слідуючи лінії на південь, вздовж кордонів країн Центральної Європи, де рівнина змінюється ландшафтом, виникає й інша точка зору. У той час як Польща і країни Балтії є однією з найбільш вразливих груп, коли мова йде про Росію, такі країни, як Угорщина, Чехія і Словаччина є таким собі буфером для свого великого східного сусіда. На додаток до відсутності прямих кордонів з Росією ці країни також дещо захищені великою висотою Карпат, гірським ланцюгом, яка височить навколо північних і східних кордонів. На відміну від Польщі та країн Балтії три ці країни були захищені від Росії протягом більшої частини своєї історії, тільки одного разу пізнавши російську військову міць і політичний вплив: після Другої світової війни і до кінця холодної війни. Не випадково, що відносини цих держав з Москвою - менш антагоністичні. Угорщина, зокрема, закликає до перегляду відносин ЄС з Росією, і навіть виступає за скасування режиму антиросійських санкцій. До цього часу ЄС не був одностайний у питанні санкцій проти Росії. Але цей рік буде найбільшим тестом на солідарність ЄС з цього питання, особливо якщо США піднімуть питання про ослаблення санкції проти Росії.
Південні країни Центральної Європи - Румунія і Болгарія - мають менший географічний захист від Росії, з огляду на їх розтшування біля Чорного моря, де Росія також нарощує свої сили. Історично склалося так, що Румунія була в складних стосунках з Росією через контроль і вплив в Молдові, колишній румунській провінції, захопленій Росією в 19 столітті. У Болгарії поки що не було таких територіальних суперечок з Росією, і тому в країни були більш прагматичні відносини з Москвою. Румунія разом з НАТО планує активізувати свою діяльність і присутність в районі Чорного моря, у Болгарії менше ентузіазму в зв'язку з цим. Таким чином, можна очікувати, що Румунія розширить взаємодію в галузі безпеки з НАТО, а також з регіональними партнерами, такими як Польща. У той час як Болгарія добиватиметься тіснішої співпраці і менш провокаційних відносин з Росією.
Східна Європа
Просуваючись на схід по лінії кордонів, картина стає складнішою. Практично без якихось бар'єрів, що відокремлюють їх від Росії, держав Східної Європи - Україна, Молдова і Білорусь - є ще більш географічно відкритими для РФ. Ці країни історично значно більше інтегровані з великим східним сусідом, і жодна з цих держав в даний час не є членом ЄС або НАТО. Це означає, що ці країни пережили ще більш динамічні зміни в своїй зовнішній політиці у відповідь на геополітичні зміни, які зараз відбуваються на Заході.
Країна, що викликає найбільше занепокоєння - це Україна, яка межує з російською глибинкою і є, мабуть, найбільш стратегічно важливою країною, як для Москви, так і Заходу, на пострадянському просторі. Після Євромайдану в 2014 році, який привів до зміни проросійськи налаштованого президента на пропазахідного, Україна покладалася на підтримку з Європи і США в протистоянні з Росією. Це протистояння загострилося, коли Москва окупувала український Крим і вторглася на Схід України. Тепер Київ має протистояти перспективі потенційної втрати цієї підтримки, оскільки Трамп сказав, що хотів би тісніше співпрацювати з Росією в такому напрямку, як Сирія. А крім того, мова може йти навіть про те, що санкції США проти Росії можуть обміняти на співпрацю з питань, таких як скорочення ядерних озброєнь. Незалежно від того, втілиться це в життя, такі розмови вкрай тривожні для України, кажуть аналітики.
Ескалація бойових дій на Сході України одразу після інавгурації Трампа не стала несподіванкою. Як у Києва, так і у Москви є причини звернути увагу нової адміністрації США на конфлікт. Вони намагалися зробити це шляхом створення достатньої нестабільності, щоб можна було говорити про замороження конфлікту. Росія в даний час виграє в цьому змаганні, оскільки бере участь в таких гарячих точках, як Сирія. Тому вона може змусити США сісти за стіл переговорів з питань зміцнення стратегічно важливих напрямків для Москви, таких як Україна, зазначають в Stratfor.
У той же час, лідер ЄС - Німеччина продовжує чинити тиск на Росію для реалізації "Мінська". Але санкції для ЄС стають джерелом поділу думок всередині блоку, якы можуть ще більше посилитися через майбутні вибори в Європі. Це ставить Україну в складне становище в контексті західної підтримки. Подальша ерозія західної підтримки може змусити Київ шукати додаткові альянси з країнами, такими як Польща і країни Балтії.
Молдова, невелика, але стратегічна прикордонна країна, знаходиться в центрі значної переорієнтації своєї зовнішньої політики. Як і Україна, Молдова в останні роки проводить західну стратегію інтеграції, і підписала Угоду про асоціацію з Європейським Союзом в 2014 році. Але розчарування в суспільстві прозахідним урядом країни привело до виборів президента в листопаді 2016 року. Так до влади прийшов проросійський лідер соціалістів Ігор Додон, який виступає за скасування угоди ЄС і встановлення більш тісних економічних і політичних зв'язків з Росією. Хоча Додон стикається з протидією з боку парламенту на чолі з проєвропейськи орієнтованою коаліцією, Молдова перебуває на шляху наближення до Росії і віддалення від Заходу: це тенденція, яка може простежуватися під час молдавських парламентських виборів наступного року.
Хоча позиції Росії по відношенню до Заходу покращилася по деяким країнам, вона все ж мала безліч недоліків останнім часом. Так, зросла напруженість навколо Білорусі - країни, яка твердо закріплена в рамках альянсу з Москвою, що також підкріплюється вигодою ціни на природний газ для цієї країни. Заява Білорусі про лібералізацію своєї короткострокової візової політики для більш ніж 80 країн (в тому числі для країн ЄС і США) напоровся на намір Росії посилити прикордонний контроль з Білоруссю. Але обмін жорсткою риторикою не вплинув на відносини двох країн, їх двосторонні військові зв'язки активізувалися в останні місяці. Проте, що межує з РФ положення ніколи не є повністю безпечним, навіть для її найвірніших союзників.
Кавказ
Просуваючись картою далі на схід і на південь, видніється гірський Кавказький регіон, який демонструє протистояння між Росією та Заходом. Якщо говорити мовою географії, то гори Великого і Малого Кавказу є ступенем захисту для країн Кавказу від Росії. Але бар'єри не є непроникними, що довела історія 18-го століття. Хоча контроль Москви на Кавказі закінчився з розпадом Радянського Союзу, незалежність не зробила його невразливим для російського впливу.
Як підкреслюють аналітики, це особливо простежується у випадку з Грузією, яка в останнє десятиліття була сильно орієнтована на Захід, і проводить тіснішу інтеграцію з Європейським союзом і НАТО. Це поставило її в протиріччя з Росією. Конфлікт між країнами в 2008 році залишив "спадщину" - військові позиції на сепаратистських територіях Абхазії і Південної Осетії, які підтримувала Москва, і які становлять п'яту частину колишньої території Грузії.
Зміна геополітичних обставин в останні місяці, однак, змусили грузинську владу налагоджувати більш прагматичні відносини з Росією. Тбілісі і Москва розвинули сильніші економічні та енергетичні зв'язки, і Грузія озвучила плани пом'якшити ізоляцію Абхазії і Південної Осетії. У той час як Грузія навряд чи відмовиться від своїх західних інтеграційних зусиль, вона все більше готова працювати з Росією доти, поки не отримає гарантій у сфері безпеки з боку Заходу.
Вірменія є залежним союзником Росії. Конфлікт в Нагірному Карабасі свідчить про тривале протистояння між Вірменією та Азербайджаном. Росія ж прийняла нейтральну позицію при ескалації бойових дій в квітні минулого року. Тому Вірменія розчарувалася в Москві через відсутність безпеки і політичної підтримки в цьому конфлікті. Але відсутність у Вірменії альтернативних партнерів не залишає Єревану вибору, окрім як зберегти своє стратегічне партнерство з Росією, і це не дивлячись на те, що співпраця в галузі безпеки між Москвою і Баку активізувалася в останні місяці.
Зміцнивши свої позиції в якості головного арбітра в конфлікті між Вірменією і Азербайджаном, Росія може використовувати нагірно-карабахський конфлікт для досягнення своїх стратегічних інтересів в обох країнах. Азербайджан тісно співпрацює з Росією, і він зацікавлений в накалюванні ситуації в Нагірному Карабасі час від часу. Вірменія поки що не може дозволити собі зробити великий крок самостійно. Поки зберігається протистояння, жодна зі сторін не може зробити великий крок у конфлікті, не порозумівшись з Росією в першу чергу.
У Stratfor зазначають, що Росія і Захід переживають еволюційні процеси в їх геополітичних позиціях. Траєкторія відносин США-Росії та зміни політичної ситуації в Європі змусили знову активізуватися тектоніку країн, що межують з РФ. Кожна з цих країн переглядає свої позиції у зовнішній політиці таким чином, щоб це відповідало їх геополітичним імперативам і національній стратегії. Проблемою для цих країн залишається такою ж, що і протягом тисячоліть: їх долі знаходяться поза їх безпосереднім контролем, а формуються під впливом зовнішніх сил і більших держав, ніж вони.
