Швидко зростаюче число росіян, які тікали з Росії в пошуках політичної свободи і економічних можливостей на Заході, стало найбільшою загрозою стабільності в Російській Федерації. За словами директора з досліджень для Європи і Євразії в Атлантичній раді Аліни Полякової, "ця зовнішня міграція є серйозною загрозою для національної безпеки Російської Федерації". Вона підкреслила: "Це загроза номер один для РФ".
Лідерство президента РФ Володимира Путіна почало епоху, при якій реваншистська Росія обмежувала соціальні свободи всередині країни, щоб проявити свою агресію і вплив на світовій арені. Однак на ці її зусилля може вплинути нестабільність всередині країни. Між 2000 і 2014 роками близько 1,8 млн росіян покинули країну "під наглядом Путіна", повідомила Полякова, пославшись на офіційні цифри. "Ця тенденція тільки посилилася", - підкреслила вона.
Суворі репресії проти громадянського суспільства, обмежені економічні можливості та відсутність незалежних засобів масової інформації сприяли цьому сумного результату. "Ті самі люди, які повинні були б залишитися в Росії, щоб зробити її великою державою в економічному сенсі, як раз і залишають свою країну", - каже Полякова. У кінцевому рахунку, питання міграції - це конкретне питання, "яке дає нам уявлення про більш масштабну проблему в Росії", вважає Дж. Е. Гербст, директор Центру Євразії імені Діну Патрісіу.
На думку еколога Євгенії Чирикової, раніше, при високій ціні на нафту і природний газ та енергетичній залежності Європи від РФ, "аж ніяк не люди були головними ресурсами для російської влади". Тепер, коли ціни на нафту, вугілля і природний газ знижуються, "у російських властей проблеми з грошима, і їм потрібно знайти способи збагатитися". У той же час, як запевняє консультант в Університеті Рутгерс Сергій Єрофєєв, "втрата якості людського капіталу в Росії все ще триває". Єрофєєв акцентує на необхідності розрізняти причини, що спонукали росіян покинути країну. Він упевнений, що "нинішня хвиля є найскладнішою з точки зору її складу". На думку Гербста, питання еміграції є як політичною, так і економічною проблемою.
У свою чергу, Чирикова пояснила політичні мотиви багатьох активістів і окремих осіб, що беруть участь в цивільному суспільстві, тікати з Росії. Вона впевнена, що через агресивні репресії еміграція стала необхідною їм для забезпечення їх безпеки. Зокрема, кампанія проти переобрання Путіна в 2012 році викликала обурення активістів та політичну реакцію.
При Путіні "творчий клас почав бунтувати". Багато російських підприємців поїхали з країни, щоб реалізувати свої ділові устремління в США або інших західних країнах.
Єрофєєв підкреслив, що після хвилі емігрантів з Росії (кінець 1990-х і початок 2000-х років) пішов спалах еміграції високоосвічених людей. Зокрема, це сталося і через деградацію російської освітньої системи. Враховуючи переплетіння факторів, що спонукають росіян емігрувати, Полякова висунула гіпотезу, згідно з якою корінь вирішення проблеми може лежати в перегляді суспільного договору з Путіним. Коли він прийшов до влади, то запропонував відмовитися суспільству від деяких свобод, щоб відновити російську економіку пострадянської епохи. За словами Полякової, цей соціальний контракт більше не працює для людей, які можуть допомогти відновити економіку. "Яку б стабільність режим не міг забезпечити, він не в змозі утримати людей, які повинні вести економіку вперед", - впевнена вона.
На відміну від хвиль еміграцій в епоху Радянського Союзу, нинішня дає надію на те, що росіяни сьогодні покидають свою країну не назавжди. І колись повернуться. На думку Чирикової, є шанс, що ці люди повернуться, коли путінський режим стагнує. Тоді б вони змогли допомогти своїй країні вийти з жахливої ситуації, у якій вона опинилася.
