Лист прем'єра Великої Британії Терези Мей із офіційним повідомленням щодо використання Британією 50-ї статті Лісабонського договору з метою виходу з Європейського союзу доставили голові Європейської Ради Дональду Туску. З часу референдуму у Великій Британії, під час якого вирішилась доля Brexit, минуло 9 місяців. За 50-ю статтею, переговори про умови виходу та майбутні відносини між Британією та Євросоюзом не можуть відбутися, поки країна формально не повідомить ЄС про вихід. Про те, які можуть бути перешкоди в процесі виходу Великої Британії з ЄС, а також чи вдасться Шотландії провести референдум про незалежність, розповідає аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Ірина Івашко.
Офіційно Тереза Мей запустила 50-ту статтю договору про ЄС. Це було зроблено за допомогою листа до Дональда Туска, яким офіційно було повідомлено про те, що Велика Британія покидає європейську сім'ю. Варто звернути увагу на те, як Тереза Мей в цьому листі висловлює свої сподівання на якнайшвидше обговорення питання торгової угоди з ЄС. Вона констатувала, що наразі це питання є пріоритетним для Великої Британії. Широка торговельна угода на умовах, вигідних для Великої Британії, спричинить найменшу економічну шкоду. Але це дещо розходиться з позицією Євросоюзу, яку озвучувала зокрема Ангела Меркель: обговорення всіх цих торгових питань має бути тільки після того, як домовляться про умови виходу Великої Британії з ЄС. Усе це свідчить про те, що процес Brexit не буде легким для жодної зі сторін. Це можна відчути у саркастичній відповіді Дональда Туска: "О, нарешті. Пройшло 9 місяців після голосування за Brexit і Велика Британія направила свого листа", "будемо за вами сумувати".
Формально цей лист започаткував дворічний відлік виходу Великої Британії із ЄС. За цей час, згідно із 50 статтею, повинні бути озвучені та погодженні всі питання, умови, на яких ця країна виходить із блоку. Оскільки Велика Британія заявила своєму народу, що Brexit є успіхом, то вона нині дуже зацікавлена у демонстрації просування цього питання до його логічного завершення. Влада пообіцяла вивести країну з ЄС з найменшими втратами. Але, дійсно, нема гарантій, що цей процес завершиться за два роки. Цей термін можна подовжити, якщо всі країни ЄС це погодять. Така опція у Великої Британії є.
Тепер країни-члени ЄС мають узгодити так зване переговорне меню. Вони повинні визначити пріоритети в процесі Brexit: де будуть поступки, а де жорстка позиція стосовно Великої Британії. На саміті ЄС 29 квітня вони мають фінально передати Єврокомісії право далі проводити перемовини з Лондоном від імені всіх країн-членів ЄС. Варто зазначити, що навіть у самому ЄС є різні позиції країн. Є країни, які схильні займати більш жорстку позицію по відношенню до Британії, а є ті, які історично з нею більш по'вязані та готові йти на більші поступки. Тому існує ризик проблем з узгодженням пріоритетів між країнами.
Велика Британія, як і кожна країна Євросоюзу, керується внутрішньополітичними питаннями. І якщо Британія хоче показати своїм громадянам Brexit як успіх, то Євросоюз хоче продемонструвати його як дуже болісний процес, який несе великі ризики, і тим самим попередити повторення таких "exit". Для самої цілісності Євросоюзу Brexit може нести ризик наступного порядку. Якщо у Великої Британії все вийде, то буде створена "дорожня карта" виходу, тобто кожна країна ЄС матиме готову схему виходу з ЄС, що створює продуктивне поле для маніпуляцій євроскептичних партій. Плюс, якщо Великій Британії, вдасться понести менші витрати, ніж прогнозувалося, ці небезпеки посиляться.
Для Британії, безумовно, Brexit несе свої ризики. Шотландія офіційно проголосувала за надання запиту на проведення референдуму, але тепер прем'єр-міністр Тереза Мей має дати погодження на його проведення. Вона вже дала чітко зрозуміти, що зараз це питання – не на часі. Крім того, ця позиція була підтримана низкою членів парламенту Великої Британії, які чітко заявили: допоки не буде завершений процес Brexit (мінімум до 2019 року), ніяких переговорів про можливість проведення референдуму у Шотландії не може бути. Натомість поки що у першого міністра Шотландії Ніколи Стерджен є чудовий шанс заробляння додаткових політичних балів на роздмухуванні теми про проведення референдуму.
