Поки українці зустрічали Новий Рік та Різдво, в Хорватії відбулися президентські вибори, на яких лідер Соціал-демократичної партії Хорватії Зоран Міланович переміг чинного "консервативного" президента Колінду Грабар-Китарович з результатом у 52% голосів проти 47%. Попри те, що вибори не були наповнені скандалами та агресією, всі проблеми та протиріччя хорватського суспільства проявилися повною мірою. "Апостроф" вирішив дізнатися, як зміна влади у Хорватії, яка зараз головує в Раді Євросоюзу, вплине на зовнішню та внутрішню політику балканської держави та її відносини з Україною.
Перемога "Партії холодильника"
Обрання Мілановича – колишнього комуніста, який свого часу відзначався фразами про "громадянську війну в Хорватії", і якого на дух не переносять хорватські ветерани війни 90-х - позначило розкол в хорватському суспільстві, в якому "партія холодильника" перемогла консерваторів та патріотів. Адже головні обіцянки Мілановича стосуються економіки і соціальної сфери, і нагадують добре знайоме українцям "покращення життя вже сьогодні". Також доволі чітко проявилося територіальне розмежування виборчих вподобань хорватів. Жителі приморських регіонів та великих міст здебільшого підтримали Мілановича, в той час як області, що зазнали впливу війни, залишилися більш прихильними до кандидата від Хорватської демократичної співдружності (ХДС) — партії, заснованої першим президентом незалежної Хорватії Франьо Туджманом.
Які ж зміни політичного курсу чекають на Хорватію за президентства Мілановича? В першу чергу, не варто очікувати жодного відхилення від спільної політики ЄС і НАТО — це питання після приєднання країни до обох організацій для суспільства вже неактуальне. А тому саме внутрішньополітична арена стане головним полем для змін та поворотів.
"Політичний курс нового хорватського президента буде більш прагматичним та більш поміркованим в усіх сенсах, більш орієнтованим на покращення життя "маленького хорвата". На цьому будуть базуватися і внутрішні, і зовнішньополітичні рішення", - пояснила "Апострофу" засновниця проекту "Балканський оглядач" Наталя Іщенко.
Тим не менш, до парламентських виборів новообраний президент країни буде дуже скутим у своїх рішеннях: баланс влади у Хорватії після конституційної реформи 2000 року зміщений в сторону парламенту.
Колінда Грабар-Кітарович підкорила серця багатьох
"Яскраво вираженою президентською республікою Хорватія була в буремні 90-ті., коли "батько нації" і перший президент цієї молодої держави Франьо Туджман дійсно тримав у своїх руках основні важелі впливу на зовнішню та внутрішню політику (водночас Туджман очолював і правлячу партію – ХДС, - "Апостроф"). Авторитарні нахили першого хорватського президента значною мірою стали на перешкоді євроатлантичним перспективам Загреба, а тому в 2000 році, після смерті Туджмана й оновлення влади, коли країну очолили лівоцентристи, нове керівництво Хорватії на чолі з президентом Стіпе Месичем всерйоз обмежило владні повноваження глави держави", - розповів "Апострофу" дослідник історії та політики Балканського регіону Анатолій Демещук.
Друзі Росії та захисники толерантності
Міняти керівництво держави Хорватії довелося якраз в період свого головування в Раді ЄС. І у нового керівництва є шанс вплинути на політику не лише своєї країни, але і всього Євросоюзу. Що не може не викликати тривогу, адже в Соціал-демократичній партії, яку очолює новий президент, є прихильники більш дружньої політики щодо Росії. Зокрема, йдеться про колишнього президента Степана Месіча, який неодноразово виступав за скасування санкцій проти Росії.
"Питання "номер один"– якою буде санкційна політика щодо Росії з боку нової влади Хорватії. Є вже тривожні дзвіночки, але поки що дуже турбуватися не варто, - пояснила Наталя Іщенко. - По-перше, поки що офіційно новий президент ідею про можливість пом’якшення санкційного тиску на РФ не озвучує. По-друге, для настільки помітної корекції зовнішньополітичного курсу потрібно мати контроль над урядом – Хорватія все ж такі більше парламентська, аніж президентська республіка. Втім, вибори нового парламенту очікуються лише в другій половині року, коли Хорватія вже не буде головувати в ЄС".
Крім того, новообрана хорватська влада навряд чи буде намагатися серйозно вплинути на курс ЄС і з огляду на відданість ідейному курсу Брюсселю, принаймні, на рівні зовнішньої атрибутики. Як зазначає Анатолій Демещук, Зоран Міланович є "типовим носієм цінностей нинішнього вищого істеблішменту ЄС".
"Його риторика про різноманіття, толерантність і повагу до прав усіх меншин (як національних, так і релігійних і сексуальних) на 100% корелюється з офіційною лінією Брюсселя. А до його обрання Хорватія навпаки дещо виділялася в ЄС, умовно кажучи, "правизною" своєї влади. Зовнішня політика Хорватії за Мілановича, з огляду на це, буде рухатися у спільному фарватері Євросоюзу. Щодо санкцій проти РФ – Хорватія однозначно йтиме тут за офіційною позицією ЄС та його миротворчою риторикою", - зазначив Анатолій Демещук.
"Хорватський досвід" для України під загрозою?
Утім, є інше важливе питання – щодо ймовірного охолодження відносин з Україною. Зокрема, через поразку на виборах з посту лідера партії ХДС піде чинний прем’єр Хорватії Андрій Пленкович, відомий своїм дуже прихильним ставленням до України.
Новообраний президент Хорватії Зоран Міланович
"Суто на людському рівні консерватори більш прихильно ставляться до України", - зазначає Наталя Іщенко.
Може відбутися відкат і в іншому вкрай важливому питанні. Так, за часів перебування при владі консерваторів часто проводилися паралелі між війною за незалежність Хорватії, а також конфліктом з так званою "Республікою Сербської країни", і війною на Донбасі.
"Кілька років тому Загреб висловив готовність поділитися з Києвом своїм досвідом мирної реінтеграції окупованих території (це мало місце під егідою ООН в 1995-1998 роках у Східній Славонії). І протягом цілого року від низки українських високопосадовців не раз було чути про ідею здійснити щось подібне на Донбасі", - розповів Анатолій Демещук.
"Ліваки" на чолі з Мілановичем, найімовірніше, спустять дане питання на гальмах. Справа в тому, що вони у своїй політичній риториці усіляко зіскакують з теми війни з Сербією. На цю проблему з новою владою у Хорватії натякають і експерти. Справа в тому, що всі проекти "поділу досвідом" з Україною опиралися на підтримку цих ідей саме консерваторами. А тому з приходом до влади соціал-демократів ситуація може докорінно змінитися.
"Соціал-демократи, зокрема і президент, які не хочуть згадувати свою власну війну, навряд чи захочуть "возитися" із чужим збройним конфліктом. Тому майбутнє всіх робочих груп із вивчення хорватського досвіду мирного врегулювання під питанням. Хоча, знову ж таки, остаточно це стане зрозуміло лише після парламентських виборів", - наголосила Наталя Іщенко.
