Наслідки Другої Карабаської війни несуть загрозу для Росії. Азербайджанський досвід, взятий іншими в якості прикладу і зразка, здатний спричинити за собою спалахи напівзгаслих конфліктів по периметру російського кордону.

Про це "Апострофу" розповів дипломат, представник України в Місії ОБСЄ в Нагірному Карабасі (1997-1998, 2004-2006), Посол України в Ірані (2010-2014) Олександр Самарський.

"В умовах ослаблення можливостей Москви в маніпулюванні ними (через нестачу політичних і економічних засобів, військових можливостей і ще, до того ж, і належної керованості) перехід цих конфліктів в "гарячу" фазу буде нести вже загрозу самій Росії. Вона, відповідно , отримала в результаті Другої Карабахської війни новий виклик своєї безпеки, з яким потрібно щось робити", - зазначив дипломат.

З цього приводу в Москві вже забили на сполох.

"Значення азербайджано-турецького експерименту по вирішенню тривалих суперечок для Росії, залученої в історії з Донбасом, Придністров'ям, Абхазією і Осетією, виходить далеко за рамки Кавказького регіону. Все фанати турецьких дронів по ту сторону протистоянь прийшли в радісне збудження. Азербайджан посіяв зуби дракона. Хто ж пожне сходи? ", - сказав з цього приводу Костянтин Затулін.

Більш того, сама поява зазначеного нового виклику безпеки Росії в ширшому регіональному та історичному контексті є свідченням провалу раніше згаданої стратегії Москви зі зведення "пояса нестабільності" по периметру свого кордону на пострадянському просторі. І першим кроком у справі такого стратегічного провалу якраз і є перемога Азербайджану у Другій Карабахській війні.

Ще одним з вагомих геополітичних наслідків перемоги Азербайджану стало підвищення безпеки шляху транспортування енергоносіїв Південним газовим коридором з регіону Каспійського моря до Південної Європи (через Азербайджан, Грузію і Туреччину). Частина цього газопроводу, який пролягає по території Грузії, тягнеться на відносно близькій, доступній для ураження артилерією, відстані від кордону з Вірменією і раніше окупованих північних територій Азербайджану.

На думку деяких експертів, загострення в липні 2020 року ситуації на азербайджано-вірменському кордоні (одне з найбільших зіткнень за останні роки) пов'язано саме з цим фактором безпеки. Воно було інспіровано Москвою і мало на меті продемонструвати Азербайджану і Туреччині військову вразливість зазначених транспортних магістралей, а також залежність їх нормального функціонування від Вірменії (читай - Росії).

Оскільки поставки азербайджанського газу в Європу вказаним маршрутом почалися з перших чисел вересня 2020 року, то блискуча перемога Азербайджану, а також військова присутність Туреччини в нагірно-карабаському регіоні стало адекватною і дієвою відповіддю на такого роду загрози. Відвоювання раніше окупованих, зокрема північних територій Азербайджану, в значній мірі забезпечило відповідні ділянки транспортування енергоносіїв від можливих провокацій.

Детальніше читайте в матеріалі "Апострофа": Геополітична поразка: чому росіяни втрачають монополію на Кавказі.