Російська пропаганда сконцентрувала удар на інфраструктурі української національної ідеї – основі мотивації "Азова". Колективним солов'євим був придуманий нескладний наратив, який усі 8 років війни звучав з кожної російської праски: сповідувати українську ідею – отже, сповідувати нацизм.
Про це розповів заступник директора Українського інституту досліджень екстремізму Богдан Петренко.
"Вони беруть український патріотизм, просто називають його неонацизмом, і годують цим російського споживача. Маніпуляції працюють наступним чином: беруться якісь одиночні факти, і з цих фактів роблять систему, поширюючи на весь полк, а далі й всю країну", – пояснив він.
Петренко не виключив, що серед представників будь-яких військових підрозділів є люди, схильні до крайніх поглядів, адже у всіх наших військових формуваннях перебувають звичайні люди.
“Армія – це зріз суспільства. З "Азова" зробили таку собі лякалку для російського глядача. Більшість людей, які знаходяться там, це патріоти України, що не мають нічого спільного з неонацизмом", – додав він.
Але не маючи особливих здібностей до рефлексії, російська біомаса вбирала пропагандистські формулювання та просила добавки. Щоправда, діставалося не лише "Азову", а й іншим підрозділам із яскравою національною ідентичністю, наприклад, "Правому сектору".
Детальніше читайте у матеріалі “Апострофа”: ”Азов” – сталь: чому російська пропаганда обрала захисників Маріуполя своєю головною мішенню
