Незважаючи на наявність великих запасів на складах, українській армії необхідно виробництво нових боєприпасів, які відповідають вимогам сучасної війни.
Про це "Апострофу" в інтерв'ю розповів військовий експерт Сергій Згурець.
"На початок війни на території ЗСУ зберігалося багато боєприпасів різних калібрів, які ми повинні були утилізувати в межах державних програм. З огляду на те, що вони тривалий час лежали на складах, термін їхнього використання вичерпався. Зазвичай їм відводиться до 15 років, а всі наші боєприпаси, які були на складах, уже мали вік понад 25-26 років. В Україні за двома виключеннями не виготовляли боєприпаси... Але запаси стрілецьких, артилерійських та боєприпасів до РСЗО були достатньо великі. Тому якраз в перші роки війни вони використовувалися достатнього активно", - розповідає експерт.
Однак тепер у України виникла необхідність в самостійному виробництві сучасних боєприпасів.
"Але на сьогодні ситуація дещо інша: нам потрібні сучасні боєприпаси, які відповідають умовам нової війни – менше, але точніше. З іншого боку, є певні калібри, де ми гарантовано маємо виготовляти власні засоби боєприпасної галузі. Це, насамперед, великі калібри, зокрема 152 мм, які потрібні, зокрема, для систем типу "Гіацинт". Зусилля підприємства "Артем", яке входить до складу "Укроборонпрому", продемонстрували, що ми справді маємо можливість до створення таких зразків. За рахунок того що ми закупили закордонне устаткування, на якому ми виготовляємо ці знаряди", - зазначає Згурець.
У той же час, виробництво боєприпасів є складним технологічним процесом, який включає в себе не тільки оборонну промисловість і виготовлення власне снарядів.
"Проте боєприпас – це не лише снаряд, а ще й гільза, підривач, ініціюючи засоби, порохи. І тепер стало зрозуміло, що розвиток боєприпасної галузі – це справа не лише, скажімо, "Укроборонпрому", а державна, бо потребує підняття хімічної промисловості та металургії. Адже треба мати якісну латунь, порохи, а для цього потрібні якісні азотна або сірчана кислоти тощо... Тож цей напрям роботи набуває актуальності, але грошей на це потрібно багато. Якраз тому, знову ж таки, розставляються пріоритети: обирають найефективніше. Нам потрібні великі калібри – робимо їх, а паралельно забезпечуємо питання щодо порохів і гільз, збору цих боєприпасів спочатку на складах, а далі йде виробництво боєприпасів нового типу", - говорить експерт.
Виготовлення нових боєприпасів також дасть українській артилерії нові можливості.
"До речі, з боєприпасами відбуватиметься цікава метаморфоза: якщо раніше ми йшли за радянською схемою, коли снаряд і гільза є унітарним боєприпасом, тепер ми йдемо за схемою НАТО. Умовно кажучи, ми виготовлятимемо снаряд, а заряд, тобто порохи, будуть у форматі модульних блоків. Відтак, за рахунок декількох таких порохових модулів ми зможемо забезпечити ту чи іншу потужність для пострілу, як це роблять в сучасних артсистемах. Прикладом цієї нової тенденції буде гаубиця "Богдана", яка матиме абсолютно інші принципи формування пострілу: снаряд і безпосередньо модульні блоки для заряду", - підкреслює оглядач.
Детальніше про трансформації в українській армії читайте в інтерв'ю з військовим експертом Сергієм Згурецем "Апострофу": Україну можуть запросити в НАТО тоді, коли їй це буде не треба.
