26 квітня Україна та весь світ згадує одну із найбільших катастроф в історії - вибух на Чорнобильській АЕС. Тоді з Чорнобиля, Прип'яті та інших міст і сіл евакуювали все населення, проте були й ті, хто не покинув свій дім навіть під загрозою смерті. Тих, хто сам на сам залишився у напівспустошених селах, називають самоселами Зони відчуження.
Подробиці - у сюжеті Апостроф News на Апостроф TV.
Читайте: Вони одружилися в день катастрофи на ЧАЕС: неймовірна історія пари з Прип'яті
Василь Лаврієнко - один із небагатьох жителів Теремців, що під Чорнобилем. Чоловік живе тут вже понад 30 років. Він порається по господарству, вирощує городину та ходить на риболовлю. А от у вільний час Василь приймає туристів.
"Чехи подарували мотоблок, раніше порався з коником. Ну коник - це золоте. Трактор трактором, але коник - це коник. Це душа", - розповідає чоловік.
Справжня гордість Василя - грядки й фруктовий сад, Він переконує, що все екологічно.
"Тут у нас від 0,8, до 10 буває (показник радіації - ред.). А так все чисто", - наголошує самосел.
Читайте: Місце, де зупинився час: як Чорнобиль став однією з головних туристичних локацій в Україні
Вже три роки Василь хазяйнує сам. Його дружина пішла з життя, а дітей у пари не було. Сусідів у чоловіка теж майже не лишилось: одні померли, інші - так і не повернулися після евакуації.
"Багато-багато людей пішло. Залишився я, і ще молодший є. А так всі старенькі", - додає Василь.
Колись життя у Теремцях справді вирувало: тут проживало більше 400 людей. Сьогодні ж серед напівзруйнованих будинків - усього десять житлових. До рідного села дехто повертався вже за три місяці після катастрофи.
Однією з таких людей є Валентина Сачєнок. Півжиття жінка пробула у Прип'яті. Від радіації вона втекла недалеко - в сусіднє село до матері. Тут і лишилась.
"86-й рік, 1:30 ночі. Всі люди сплять мирним сном, коли лунає дзвінок у двері. Кнопочка. Дзвіночок. Валентино Іванівно, швидко збирайтеся, на вас чекає швидка", - пригадує жінка.
Читайте: Останні народжені в Чорнобилі: історія унікальної сім'ї
Валентина працювала фельдшером у місцевій лікарні. На той час вона була заміжня, виховувала двох дітей. За словами жінки, постраждалих було чимало.
"Були з дозиметричними приладами. Воно все дзвенить-дзвенить. Мабуть, висока радіація. Усіх хворих виписали, які були в стаціонарі. Клали атомників, пожежників - усіх постраждалих", - розповідає Валентина.
Того дня жінка врятувала не одне життя. Незважаючи на це, героїнею Валентина себе не вважає. Вона переконана, що просто виконувала свою роботу.
Читайте: Місто сталкерів: як туристи-нелегали пробираються до Чорнобиля
Найближчий магазин розташований за 30 кілометрів - безпосередньо у місті Чорнобилі. Однак один раз на місяць продавці самі приїжджають до Теремців, аби доставити продукти місцевим жителям.
Незважаючи на усі труднощі, самосели, як один, стверджують: на чужині довго б не прожили.